Поиск
бесполезный

бесполезный

Подписчики: 1 110 подписчиков
ID: 116526063

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

useless444

Описание

Большинство вырезок мои, но есть и спизженные из тумбы

Ежегодный Фестиваль Врата МЕРКАБА. «Врата Меркаба» - это крупнейший фестиваль состоящий из огромного собрания различных направлений, которое берет истоки как из древних культур развития человека, так и из новейших и современных интегрированных систем развития личности. В основе каждого из направления состоит суть – дать человеку возможность заглянуть в самые глубинные аспекты своего Я, стать более гармоничным, здоровым, активным во всех сферах деятельности, творческим, наполненным жизненной силой, успешным во всех делах.
Само слово «Меркаба», означающее некую синхронность основных движущих факторов развития человека, мы можем разделить на три части :
- Физическое развитие.
- Умственное, мировоззренческое.
- Заряд человека, эмоциональное состояние, то, что мотивирует человека.
«Врата» в данном случае подразумевает выход из привычной зоны комфорта и вход в зону развития, где человек погружается внутрь себя и находит то, что позволит человеку развить в себе различные физические качества, либо получить новые навыки, знания и опыт. Это позволит свободно и гармонично двигаться по жизни и возможно найти себя в том, что ему будет по душе. Пусть это будет Йога, Цигун или музыкальные направления, словом то, что каждый возможно искал для себя.
Данное мероприятие построено из большого количества практик, а также представителей разных школ, методик, профессионалов и квалифицированных мастеров каждого из направления, что собой представляет общее объединение современной нетрадиционной медицины и духовного развития человека.
Данный фестиваль будет проходить на одном из самых сильных мест всей территории России – берег Ладожского озера.

Ежегодный Фестиваль "Врата МЕРКАБА"

Тинна. Координати: 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д.
Понад 700 жителів. Якщо їхати з Кам'янця на Хмельницький старою розбитою трасою, через Нігин на Ярмолинці, неодмінно потрапите в це село, що тихенько лежить довгі століття на обох берегах річки Тарнавки, притоки Дністра. Башти місцевого костелу ледве-ледве видно з боку траси, тому будьте уважними і не проминіть їх.
Більш ніж впевнена: про це село ви нічого не знали. Немає його ані в чотиритомнику Пам'ятки містобудівництва та архітектури УРСР, ані в інших краєзнавчих фоліантах. Хоча - ні, де-не-де зустріти згадки про Тинну все ж можна: наприклад, в польському Tygodniku ilustrowanomu середини ХІХ століття.
Вже тоді в тижневику писали, що єдина і велика хвала сучасній Тинній - це прегарний костел, який славиться дивами. Продовжимо цитату: Село заселялося долиною, з півдня його вінчає ліс, а з півночі, на лівому берегу річки, царює над селом костел. Тинна знаходиться (...) на самій поштовій дорозі, в 4 милях (?) від Кам'янця та 2 милях від Ярмолинець.
Коли саме виникло село, невідомо, але була згадка у костельному архіві, що Тинна, Тарнава, Тарнавка та Томашів у 1607р., за часів польського короля Зигмунда Вази були спадком подільського ловчего Томаша Гумецького, а до того часу протягом 200 років це були королівські землі. Ця згадка дає підстави стверджувати, що Тинна могла бути заснована у кінці 14 - на початку 15ст. Був то часОльгерда та Владислава Ягеллончика, коли подільське жито сплавлялося Дністром аж до Візантії та Кіпру, тож не дивно, що Тинна невдовзі стала відома завляки своїм ярмаркам. Тоді Тинна була немалим містечком, що лежало на обох берегах Тарнавки. На лівому березі, навпроти постоялого двору, який виконував також функції ратуші, ще у середині ХІХ століття показували місце, де стояв перший, ще дерев'яний костел св. Катерини.
Близько 1590-го року, трохи вище від дерев'яного, зводиться коштами Томаша Гумецького новий мурований храм. На початку XVII сторіччя папа Урбан VIІІ видав привілей місцевому костелу, з відпустом на всі марійні (присвячені діві Марії) свята. В цьому документі храм називають ecclesia primae fundationis ловчего Гумецького (наскільки дозволяє мінімальне знання латини, це щось про першокласне відпустове місце. Виправте мене, якщо я помиляюсь). Певно, саме від Гумецького у дарунок храм отримав образ богородиці, який прославився багатьма дивами.
У 1656р. татари пограбували містечко та костел, а чудодійний образ розітнули палашем над лівим оком Марії, пошрамувавши обличчя богородиці. Коли турки у 1672р. сараною покотилися нашою землею, цінний образ перенесено у Кам'янецьку Катедру, а коли впав навіть головний фортпост Поділля, пані Гумецька першою справою подумала не про врятування своїх дітей, а про образ, який було перевезено до Львова (ось що з людьми релігія робить!).
Лише у 1730р., коли всі яничарські лихоліття були далеко позаду, образ повернувся у рідну Тинну. А костел... костел у 1706 р. був вже зовсім у руїні, тому храм зруйнували до фундаменту, на якому його й відновлено Катериною та Стефаном Гумецькими, воєводою подільським. 10 листопада 1717р. кам'янецький біскуп Стефан Рупнєвський храм освячує, про що свідчить меморіальний камінь з написом, який прикрашав колись закристію. Костел до пари до Марії отримує ще одного патрона - мученика та святого Войцеха.
1734р. тинська святиня пережила напад волохів та циганів. А про її славу говорить хоча б той факт, що, скажімо, 2 липня 1743р. поклонитися образу прийшло 30 000 вірних.
Після смерті у 1736р. подільського воєводи Стефана Гумецького Тинна перейшла у власність його сина Ігнація, коронного стольника. Ігнацій, виконуючи останню волю батька, розпочав будівництво нового костелу. Процес зведення храму завершила вже вдова Ігнація, Тереза. Храм стоїть на невеликому горбку, він прямокутний у плані. Колись його фасад прикрашали скульптури святих Ігнація та Терези (

Неморож - Моє село з духм’яними садами. Неморож моя.
Дріма село на пагорбах широких,
А за селом - кургани-сторожа.
Отак ти й снишся серцю довгі роки, Батьківська земле, Неморож моя.
І оксамити Неморожі рідної,
Де стежечка дитинства пролягла. Від батьківської хати і до поля
Живуть в мені, як птаха два крила.
Біля криниці журавлі вербові
Лягли, як льон, блакитні небеса.
В душі ще змалку полум’ям любові Живе твоя незмірена краса.
О Неморож, і рідна й дорога ти, Ти завжди будеш в нашім серці жить,
Бо тут живуть невтомні і прекрасні Хороші люди щедрої душі. (Слова А.С.Голик, бібліотекар с. Неморож Музика С.Я. Бабченка, художній керівник будинку культури) «… Оті простенькі сільські байки, як дрібні,тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси,простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль,коли вам люба мама чи бабуся оповідала легенди та байки , не забудете до смерті…» (І.Франко). ІСТОРИЧНА ДОВІДКА Не́морож — село в Україні,Звенигородському районі Черкаської області. Населення — 830 чоловіка (2010р.).Село розташоване на правому березі річки Гнилий Тікич за 5 км на північний захід від районного центру — міста Звенигородка та за 24 км від залізничної станції Звенигородка. Через село проходить автошлях Звенигородка — Київ. На північний захід – річка Неморозь, урочище «Церковище», відкрите Іваном Павловичем Гірником. Обстежувалося 1985 р. Тальянківським загоном ТКЕ ІА АН УРСР під керівництвом В. О. Круца. Матеріали зберігаються у фондах Звенигородського краєзнавчого музею. Належить до другої фази нобелівської локальної групи (етап ВІІ-СІ)
ЗВІДКИ ПІШЛА НАЗВА СЕЛА НЕМОРОЖ? ЛЕГЕНДА 1. Давно це було. Поселялися люди там, де місцевість для життя гарна і земля родюча. Будували вони собі житло, обробляли землю, обзаводилися деяким господарством, займалися мисливством та рибальством. Та не мали місця їхнього проживання назв. І мали вони одне ймення – народ. На берегах мальовничої річки Гнилий Тікач розташувалося поселення. Жили там люди добрі, допитливі, щирі. Любили вони ловити рибу. Ось одного разу впіймали вони невідому тварину чи то рибу. Збіглося охочих подивитися на диковинку сила-силенна. Всі дивилися, дивувалися, сперечалися. Одні кричали: - Та це ж - морж! Інші заперечували: - Ні, не морж! Чи так це було, чи ні… Переказ цей з сивої давнини. Але, кажуть, з того часу село біля річки має назву Неморож. Живуть у ньому трудолюбиві, щирі, допитливі люди, які, до того ж, люблять порибалити.
ЛЕГЕНДА 2. Дуже давно люди переходили з місця на місце, не маючи постійного поселення. Особливо скрутно було з утриманням худоби взимку: якщо кормами можна було запастися з літа, то з водою була проблема. Одного разу люди зупинилися на берегах Гнилого Тікича, адже тут гарна рослинність, поряд – ліс, де можна було вполювати здобич, для худоби - багаті пасовища, родючі ґрунти для вирощування різних культур. Влітку люди насушили багато сіна і вирішили залишитися зимувати в цих краях. Тим паче, що поряд протікала ще невеличка річечка, води якої поповнювалися з підземних джерел і при зниженні температури вода не замерзала ( «не морозилась»). Річечку почали називати Неморозь. З тих пір люди стали постійно тут проживати і своє поселення назвали Неморож. Річка Неморож
(в селі її називають Неморозь) починається маленьким струмком із села Водяники Звенигородського району. Вона прикрашає село Неморож, як намисто, великими водоймами, на які їх розділили греблі. Греблі сполучають лівобережні та правобережні поселення жителів села Неморож. Водойми в селі називають ставками. Вони багаті на підземні джерела. Одне з найбільших наземних джерел, яке називають Горобцевою Криницею, впадає в річку Неморозь та має дуже смачну корисну воду. З цього джерела беруть воду не тільки жителі с.Неморожі, а й жителі м. Звенигородки та інших місцин, які знають цілющу силу цієї води.

Неморож - "Моє село з духм’яними садами"

КЛУБ 'Жизнь Замечательных Людей'. Мы с удовольствием приглашаем посетить наш оздоровительно-развивающий клуб «Жизнь замечательных людей» для взрослых и детей!
В нашем клубе мы предлагаем:
Замечательным взрослым - групповые и индивидуальные занятия йогой, пилатесом, и другими оздоровительными программами.
'Дискуссионный клуб', который включает курсы интеллектуальных лекций на различные темы.
Уроки живописи для взрослых и детей.
Наши замечательные инструкторы и преподаватели с радостью готовы ко встрече с Вами!
Мы находимся по адресу:
г. Москва,
на берегу живописного Химкинского водохранилища
Ленинградское ш., д.39, строение 6
ст.метро 'Водный стадион'
тел. для связи:
(499) 755 777 5
Дополнительная и подробная информация на официальном сайте клуба:
http://www.clubgzl.ru
Ждём Ваших визитов!

КЛУБ 'Жизнь Замечательных Людей'

♥Найкраще село у світі - ДЕНИШІ♥. Дениші. Природа створила тут дивовижні скели прямо в лісі та на березі річки Тетерів. Саме сюди на відпочинок приїжджають не тільки мешканці району, а і люди з інших областей України. А на тренування з'їзджаються і з сусідньої Білорусії та Росії.
Але мало кому (сподіваюсь ненадовго) відомо, що в селі, напроти дитячого будинку, біля лісу стоять руїною рештки палацу Терещенка. Колись це була власність одного з найбагатійших родів в Україні - цукрових магнатів, щедрих меценатів Терещенків.
Але повернимося на пару десятків років назад. Побудований палац за кресленням архітектора П.І.Голандського. Будинки Терещенків можна побачити в повному розмаїтті в Києві, а в будинку, що на перехресті вул. Льва Толстого та Горького, збереглися інтер'єри, по яким приблизно можна уявити інтер’єри і палацу в Денишах. Так як родина була дуже багата, до нашого часу дійшло декілька легенд.
Перша про те, як магнат хотів в Денишах підлогу зробити з золотих, але прочувся про це імператор і висловив своє незадоволення, мовляв негарно ходитипо гербах державних. Тому Терещенко не знайшов нічого кращого за те, щоб поставити гроші ребром, і підлога засяяла золотом. Друга легенда про те, як влітку в денишівський маєток завітав імператор, а Терещенко вирішив потішити його. Недарма ж він був цукровим магнатом, і зробив зиму посеред літа - вся дорога була засипана снігом з цукру, і проїхався на санях по снігу імператор до самого входу в палац. Ці легенди про незліченні багатства родини Терещенків не дають спокою шукачам скарбів..
Не тільки дивовижна природа спокусила родину Терещенків побудувати тут палац. Дениші в XIXст. були значним промисловим центром. Тут були чувунолітейний завод та завод по виробництву залізав, вироблялася руда, а також вогнестійка глина для виробки цегли, кварц для доменої печі та решта іншої сировини для промислового вииробництва.
Промисловість Денишів поступилася вічному - природі. Дениші відомі насамперед активним відпочинком, та й не активним теж (в лісі, біля дороги стоїть купа авто, під деревами намети, люди готують їсти, бігти з великого міста, щоб все одно жити бік о бік з купою народу.). Неподалік від села розташований санаторій. Змішаний ліс дарує легеням кисень, шлунку свої щедрі дари у вигляді ягід та грибів, красива ріка Тетерів бавить око своїми скелястими берегами.
Якщо Ви полюбляєте гарно проводити час, відпочивати, милуватися пейзажами живої природи то Дениші - саме те місце...
Не будь байдужим - приєднуйся :)

♥Найкраще село у світі - ДЕНИШІ♥