˙˙·٠•● ๑۩۞۩๑ТИНИЦЯ๑۩۞۩๑●•٠·˙

Описание

село розташовано в східній частині району. На півдні межує з селом Григорівка, на сході з селом Кирпичне(нині хутір Кирпичне припинив своє існування), на півночі з селом Глибоке, на північному заході з містом Бахмач та на заході з селом Шумейків. Припускають, назва села походить від "тинів", якими вибруковували шлях - по тинах під час пересування на підводах. Перша згадка про село 1659. Засноване у верхів'ях річки Малий Ромен, імовірно, вихідцями з Правобережної України. За деякими даними, село Тиниця вперше згадується у 1659. До 1695 було ранговим селом гетьманів. І. Мазепа віддав село шляхтичу Ребриковському, а після його смерті - генеральному писарю Василю Кочубею. Влітку 1659 в селі існував штаб союзної армії України та Кримської держави, який очолювали Гетьман Іван Виговський та хан Мехмед IV Ґерай. Саме з Тиниці союзна армія вирушила в бік села Попівка, де відубался відома Конотопська битва, в наслідок якої зупинено агресію Московії на територію Козацької держави. Про це існує згадка у Літописі Самовидця. Гетьман Іоанн Мазепа передав "Рангове село Гетьманського уряду" (до 1695 року) у власність полковника Андрія Ребриковського, а після його смерті - генеральному писарю Василю Кочубею. Після поразки України у війні з Московією (1708-1709), село було перезакріплене за родом Кочубеїв. Кочубеї подбали про створення в селі відомого в Російській імперії витвору садово-паркового мистецтва - Тиницького парку. 1871 власник садиби Григорій Ґалаґан офірував її Київськіой колегії Павла Ґалаґана. У радянські часи садиба перетворена на один з корпусів ПТУ №4. У селі 1841 збудовано дерев'яну церкву Покрова Пресвятої Богородиці. У 1930-х роках радянська влада добилася припинення в ній богослужіння та зробила тут склад, після 1945 - клуб, а 1976 храм повністю знищено. 3 липня 2009 Преосвященнішим єпископом Ніжинським і Прилуцьким УПЦ МП Іринеєм був звершений чин перезаснування храму, виділено землю під будівництво. Село згадується в контексті Столипінських реформ та революції 1905 року: "У Конотопському повіті в село Тиниці селяни зажадали за свою працю на бурякових плантаціях не по 70 копійок, а по карбованцю в день". Населення села страждало від безробіття та малоземелля. 1917 село разом з Чернігівською губ. увійшо до складу Української Народної Республіки. 1918 в околицях села зіткнення між урядовими військами та загонами комуністів. Після 1920 року - стабільний комуністичний режим. Село стало жертвою геноциду 1932-33 років. Терор голодом торкнувся більшості родин Тиниці Німецька окупація (1941-43) Стабіліазція господарського життя села відублося на порозі 1970-их років. Оброблялося майже 5,000 гектарів землі, утримували 3,6 тисячі голів худоби, 6 тисяч свиней. У селі працювали об'єкти соціальної сфери. ПРАВИЛА: █▒█▒ █████▒ █▒█▒ █▒ СПАМИТИ ████ ████▒ ФЛУДИТИ █▒█▒ █▒ ЛАЯТИСЯ МАТОМ █▒█▒ █████▒ ЗЛИТИ АДМІНІВ