Поиск
*Три Метра Над Уровнем Неба*

Три Метра Над Уровнем Неба

Подписчики: 50 подписчиков
ID: 65759401

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

tmnyn

Вічне кохання. Кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов’язки! Кохання – це прекрасно! Кохання – це вір, довіра, це життя! Кохати – це значить розуміти, підтримувати, допомагати, це значить безкорисливо любити!
Кохання – це отрута: коли в твій організм потрапляє хоч крапля, ти або помираєш ( у разі нерозділеного кохання), або знаходиш протиотруту і живеш як востаннє, але вже не один!
Кохання – це безодня: падаючи вниз, не знаєш що буде далі…
Кохання – це горілка: спочатку гріє, а потім зводить з розуму…
Хіба ж думав той, хто винайшов трикутник, про те, що його використовуватимуть навіть у коханні? Чому часто перетинають ся не ті лінії, які ми хочемо? А чи варто взагалі, що б вони перетиналися?
Ти – річка. Пливеш цим життям між двома берегами… Вони допомагають знайти правильний шля, допомагають долати перешкоди, які зустрічаються на твоєму шляху… Інколи вони самі створюють тобі пороги, яких ти не можеш сама здолати

Вічне кохання

♥Наше рідне село Побережне ♥. Побережне - невеличке село в Україні у Вінницькій області Вінницького району. За інформаційними даними село засноване у 1600 р. Через Побережне протікає річка Воронка,. Загальна площа Побережного 1,586 км².Своє літочислення село веде з 17-го століття. За словами старожилів, які набули свої знання з розповідей попередніх поколінь, село в глибоку давнину було дуже маленьке. І в народі носило назву «Чайка», тому, що було розташоване на березі невеличкої річки і мало птахоподібну форму (два крила і хвіст).
Наступна назва, що згадується в історичних документах - Зарудинці. Назва ця пов'язана з прізвищем старшини Заруди, який тут оселився і був на чолі общини, яка існувала в селі.
У 1969р. село Зарудинці було перейменовано на Побережне. Зміна назви була викликана тим, що село спочатку належало до Обіднянської волості Брацлавського уїзду, потім стало частиною Немирівського р-ну. А в цьому районні уже було село, яке також носило назву Зарудинці. І тому виникла необхідність змінити назву. Село Зарудинці було перейменовано на Побережне, оскільки воно розміщене на берегах річки, яка протікає через нього.
Побережне розташоване на відстані 30 км від обласного центру - м. Вінниці, за 5 км від селища Вороновиця, в 4-х км від села знаходиться залізнична станція Вороновиця, Степанівський . цукровий завод.
У 1867р. в селі відкрилась школа грамоти, яку очолив старший приходський священик Доміон Бабецький.
На даний час на території села Побережне розташована середня загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, в якій навчається 80 учнів.
Навпроти школи збудоване приміщення дитячого садочку «Світанок». Назва його походить від назви колгоспу, який виділив кошти на будівництво. В 1992 році садок розпочав свою роботу. На другому поверсі дитячого садка розташована початкова школа. Неподалік від школи височіє будівля Будинку культури. На даний часу ньому працює сільська бібліотека, гуртки художньої самодіяльності.
Не забувають в селі і про духовність. На стадії завершення знаходиться будівництво нової церкви в центрі села, так як стара церква двічі руйнувалася (за козацьких та радянських часів)
Особливу увагу приділено вшануванню пам’яті учасникам Великої Вітчизняної війни. З цією метою в селі збудовано пам’ятник та Алея слави. На гранітних стелах навічно викарбовано прізвища односельців, які віддали своє життя в ім’я Перемоги.

♥Наше рідне село "Побережне "♥

Даешь метро на Троещину!. Вже багато років найактуальнішою проблемою пасажирських перевезень у столиці залишається відсутність зручного швидкісного сполучення житлового масиву Троєщина з правобережною частиною міста.
На підставі досліджень і розрахунків, виконаних у присвячених цій темі проектах і техніко-економічних обгрунтуваннях, чинним Генеральним планом Києва на період до 2020 року прийнята схема, що передбачає будівництво Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену з пропуском її по Подільському мосту, в конструкціях якого закладені елементи станцій і ліній. У завершеному вигляді лінія повинна з'єднати Троєщину через центр міста з районом аеропорту Жуляни.
Траса лінії і вибір виду транспорту по ній прийняті у відповідності з усіма містобудівними нормами та вимогами на основі техніко-економічного порівняння кількох варіантів, у тому числі з використанням на даному напрямку трамвая, залізниці або автобусу. Лінія метрополітену покликана забезпечити доступ районів на півночі лівобережжя та південному заході правого берега до єдиної системи міського швидкісного сполучення та, завдяки кільком пересадочним вузлам на інші лінії, сприяти рівномірному розподілу навантажень по його мережі.
Спорудження Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену є головним стратегічним завданням з розвитку транспортної системи міста на найближчі роки. Необхідна для цього проектна документація давно розроблена.
Є можливість втілювати у життя проект поетапно, пусковими комплексами, кожен з яких стане таким же значущим, як свого часу поява основних діючих ділянок метро, включаючи зв'язки по мостах Метро і Південному.
У першу чергу, після закінчення основних робіт з будівництва моста, передбачається завершити монтаж конструкцій метрополітену в його нижньому ярусі і ввести в дію дільницю між станцією Райдужна, що розміститься в районі кінцевої зупинки Троєщина-2 4-го і 5-го трамвайних маршрутів, і станцією Подільська, пересадочною на ст. Тараса Шевченка Куренівсько-Червоноармійської лінії. За допомогою трамвайних та автобусних маршрутів, що підвозитимуть пасажирів, це дозволить розпочати обслуговування метрополітеном районів Троєщина, Райдужний і Воскресенський. Згідно затвердженого проекту цей пусковий комплекс коштує 3,2 млрд грн., причому першочергові витрати можуть бути меншими, якщо відстрочити введення в дію деяких проміжних станцій.
Поки будівництво моста не дає можливості завершити монтаж конструкцій метрополітену, мешканці Троєщини мужньо його чекають, добираючись маршрутами наземного транспорту до найближчих станцій метрополітену крізь пробки по перевантаженим автотранспортом Московському мосту та вулицях лівого берега.
Але їх очікування можуть бути марними. В ЗМІ регулярно з'являються описи всіляких казкових рішень проблеми швидкими і недорогими тимчасовими заходами на противагу витратному метрополітену. Як відомо, скупий платить двічі, але це не зупиняє новаторів, що мають і свої професійні інтереси. Складається враження, що хтось вкрай зацікавлений, якщо не в повній відмові від метрополітену, то в максимальному відстроченні його появи на даному напрямку.
Так, пару років тому жителів Троєщини обнадіяли вирішенням проблеми за рахунок електрички. Місто вклало чималі кошти в реконструкцію міського залізничного кільця, придбало поїзди, добудувало трамвайну лінію, організувало автобусні маршрути, і система запрацювала, але ... з дуже низькою ефективністю (у 2013 році кільцевою електричкою перевезено менше 1% пасажирів міського транспорту). Як і варто було очікувати, використання залізниці стримується обмеженнями її пропускної здатності через одноколійність Петровського моста і завантаженість іншими видами перевезень. Тому інтервали руху поїздів кільцевих маршрутів досягають 45 хвилин. І все ж цей захід можна визнати корисним: хоч хтось отримав можливість зручної для себе поїздки.
Ще однією спробою загальмувати просування метро на Троєщину стала проп

Даешь метро на Троещину!

що таке кохання????. Що таке кохання?
Цікаве запитання. Кожен трактує це почуття по – своєму. Кожному здається, що він правий… І дійсно таки, скільки людей – стільки думок. Але давайте серйозно задумаємося що воно таке, кохання?? Це почуття! Ну звісно ж !!!
Кохання – це не тільки, коли ти можеш витерпіти людину 10 хвилин, це дещо більше! Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку…
Кохання – це почуття на 1 сходинку вище від дружби! Кохання – це значить кричати на весь світ про це, коли знаєш, що слова зайві!
Ви можете бути абсолютно різними, або навпаки, але кохати один одного.
Любит тот горячо, кто ревнует!
Любит тот горячо, кто молчит!
А не тот, кто безумно целует,
И слова я люблю говорит!
Кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов’язки! Кохання – це прекрасно! Кохання – це вір, довіра, це життя! Кохати – це значить розуміти, підтримувати, допомагати, це значить безкорисливо любити!
Кохання – це отрута: коли в твій організм потрапляє хоч крапля, ти або помираєш ( у разі нерозділеного кохання), або знаходиш протиотруту і живеш як востаннє, але вже не один!
Кохання – це безодня: падаючи вниз, не знаєш що буде далі…
Кохання – це горілка: спочатку гріє, а потім зводить з розуму…
Хіба ж думав той, хто винайшов трикутник, про те, що його використовуватимуть навіть у коханні? Чому часто перетинають ся не ті лінії, які ми хочемо? А чи варто взагалі, що б вони перетиналися?
Ти – річка. Пливеш цим життям між двома берегами… Вони допомагають знайти правильний шля, допомагають долати перешкоди, які зустрічаються на твоєму шляху… Інколи вони самі створюють тобі пороги, яких ти не можеш сама здолати…
Ти – ангел, якому підрізали крила і вигнали на дощ…
Б.О.Г. – ти власник раю, свого життя, в якому важко вижити без друга. Але ти сам спокушаєш друга – ангела із темряви, сам із своєї руки даєш скуштувати плід із дерева добра і зла… Ти ж сам потім виженеш цього ангела з раю на дощ… Знову залишишся сам… Однією рукою ти пестиш, іншою даєш ляпаса…
Б.О.Г. – це берег, якого ти тримаєшся. Пливучи поряд на твоєму шляху ти зустрічаєш менше перешкод… Він увірвався у твоє життя, як стихія і «змітає» все на своєму шлях, аби бути поруч з тобою! Він приніс у ивоє життя впевненість і тривогу. Адже у тебе ще є інший берег, який ти не можеш залишити…
А може, варто спуститися на землю і відповісти за всі свої дива? Може варто залишити свою святу недоторканість і спуститися до грішника, повернути його до раю?!
Коли з’являється любовний трикутник, хтось почуває себе як в зачарованому колі…

що таке кохання????

Тинна. Координати: 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д.
Понад 700 жителів. Якщо їхати з Кам'янця на Хмельницький старою розбитою трасою, через Нігин на Ярмолинці, неодмінно потрапите в це село, що тихенько лежить довгі століття на обох берегах річки Тарнавки, притоки Дністра. Башти місцевого костелу ледве-ледве видно з боку траси, тому будьте уважними і не проминіть їх.
Більш ніж впевнена: про це село ви нічого не знали. Немає його ані в чотиритомнику Пам'ятки містобудівництва та архітектури УРСР, ані в інших краєзнавчих фоліантах. Хоча - ні, де-не-де зустріти згадки про Тинну все ж можна: наприклад, в польському Tygodniku ilustrowanomu середини ХІХ століття.
Вже тоді в тижневику писали, що єдина і велика хвала сучасній Тинній - це прегарний костел, який славиться дивами. Продовжимо цитату: Село заселялося долиною, з півдня його вінчає ліс, а з півночі, на лівому берегу річки, царює над селом костел. Тинна знаходиться (...) на самій поштовій дорозі, в 4 милях (?) від Кам'янця та 2 милях від Ярмолинець.
Коли саме виникло село, невідомо, але була згадка у костельному архіві, що Тинна, Тарнава, Тарнавка та Томашів у 1607р., за часів польського короля Зигмунда Вази були спадком подільського ловчего Томаша Гумецького, а до того часу протягом 200 років це були королівські землі. Ця згадка дає підстави стверджувати, що Тинна могла бути заснована у кінці 14 - на початку 15ст. Був то часОльгерда та Владислава Ягеллончика, коли подільське жито сплавлялося Дністром аж до Візантії та Кіпру, тож не дивно, що Тинна невдовзі стала відома завляки своїм ярмаркам. Тоді Тинна була немалим містечком, що лежало на обох берегах Тарнавки. На лівому березі, навпроти постоялого двору, який виконував також функції ратуші, ще у середині ХІХ століття показували місце, де стояв перший, ще дерев'яний костел св. Катерини.
Близько 1590-го року, трохи вище від дерев'яного, зводиться коштами Томаша Гумецького новий мурований храм. На початку XVII сторіччя папа Урбан VIІІ видав привілей місцевому костелу, з відпустом на всі марійні (присвячені діві Марії) свята. В цьому документі храм називають ecclesia primae fundationis ловчего Гумецького (наскільки дозволяє мінімальне знання латини, це щось про першокласне відпустове місце. Виправте мене, якщо я помиляюсь). Певно, саме від Гумецького у дарунок храм отримав образ богородиці, який прославився багатьма дивами.
У 1656р. татари пограбували містечко та костел, а чудодійний образ розітнули палашем над лівим оком Марії, пошрамувавши обличчя богородиці. Коли турки у 1672р. сараною покотилися нашою землею, цінний образ перенесено у Кам'янецьку Катедру, а коли впав навіть головний фортпост Поділля, пані Гумецька першою справою подумала не про врятування своїх дітей, а про образ, який було перевезено до Львова (ось що з людьми релігія робить!).
Лише у 1730р., коли всі яничарські лихоліття були далеко позаду, образ повернувся у рідну Тинну. А костел... костел у 1706 р. був вже зовсім у руїні, тому храм зруйнували до фундаменту, на якому його й відновлено Катериною та Стефаном Гумецькими, воєводою подільським. 10 листопада 1717р. кам'янецький біскуп Стефан Рупнєвський храм освячує, про що свідчить меморіальний камінь з написом, який прикрашав колись закристію. Костел до пари до Марії отримує ще одного патрона - мученика та святого Войцеха.
1734р. тинська святиня пережила напад волохів та циганів. А про її славу говорить хоча б той факт, що, скажімо, 2 липня 1743р. поклонитися образу прийшло 30 000 вірних.
Після смерті у 1736р. подільського воєводи Стефана Гумецького Тинна перейшла у власність його сина Ігнація, коронного стольника. Ігнацій, виконуючи останню волю батька, розпочав будівництво нового костелу. Процес зведення храму завершила вже вдова Ігнація, Тереза. Храм стоїть на невеликому горбку, він прямокутний у плані. Колись його фасад прикрашали скульптури святих Ігнація та Терези (