Поиск
Qarakesek | Текст | Сөздер

Qarakesek | Текст | Сөздер

Подписчики: 10 563 подписчиков
ID: 142938548

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

qaratekst

Описание

Tekstterin tez tabý úshin izdeýdi basyp teksttiń atyn jaz

COUNTRY OF CHUDEL'.
Коли влітку підеш назустріч вітру, то він обнімає теплим дотиком, легенько б’є в обличчя і біжить широким полем, прокладаючи собі дорогу серед густого буйноцвіття, серед моря синіх голівок, які слухняно вклоняються природній силі. Ідеш і радієш. Багатим буде урожай льону. Адже це діда-прадіда займалися у Чудлі вирощуванням «поліського шовку».
Починаючи від сохи і кінчаючи потужніми тракторами, все використовували селяни, аби виростити хороші врожаї і при цьому не згубити краси надслучанського села.
Саме за чудові краєвиди і назвали село Чудель.
…Колись, давним-давно, навесні, коли води красеня Случа виходили з берегів, вони затоплювали все. Вода брала в полон багато хат. Привертала увагу одна споруда, що одиноко стояла на горі. Води затопили навколо неї все, і здалеку здавалось, що вона «пливе» серед моря. Це було ніби чудо. Ця картина дивувала всіх.
Адже коли на цьому підвищенні посилився перший рибалка, знайомі, прийшовши на відвідини до нього, також вигукнули: «Чудове місце!».
Багато гадають, що звідси і пішла назва Чудель.
Село відоме з 1577-го року. А перші документи-згатки відносяться до середини XX століття.
Село Чудель з прилеглими до нього територіями: Мурашинець, Дубняки, Зарів’я розкинулось на мальовничих берегах ріки Случа за 16-ть кілометрів від районного центру Сарни.
Убогі похилені хатки, а в центрі дерев’яна церква, побудована в 1870-му році. Їй належало 32-ва десятки орної землі і 20-ть десятків сінокосу. Велика частина орної землі, лісів і пасовищ належала поміщикам Аролю, Шулеру і великому землевласнику Брану.
Справжній проект про забезпечення населення землею був загублений у воді в березні 1860-го року.
В школі була церковно-приходська школа, в якій навчались тільки хлопці, більшість населення була неписьменною.
Не покращало життя чудлян і за часів панської Польщі. На 500-от селянських дворів припадало 800-от га землі, з яких 30-ять га найкращої орної землі належало панові, ліси і пасовища - теж панові.
Добре пам’ятають селяни, коли останнє пасовище «Скородне» відсудив пан Богушевський.
Нестача коней і сільськогосподарських знарядь праці, високі ціни на промислові товари, великі податки, постійні штрафи середньовічні пережитки збільшували злиденність селянства, його залежність від куркуля і поміщика. Польські пани теж принижували гідність українських селян, називали їх «бидлом» і «хлопами». Ніде селяни не могли знайти захисту, були позбавлені будь-яких політичних справ. Соціальний гніт доповнювався національним. Презирливо ставились до української мови й культури пани. В 1920-му році українська школа була закрита.
В селі Чудель чудові краєвиди, й живуть тут чудові люди. І хоч на долю їх випали важкі випробування перших років колгоспного життя, воєнного лихоліття, років відбудови народного господарства, вони живуть і радіють життю, хоч починали тяжко. Напівголодні, напіводягнуті, трудились вони з раннього ранку до пізнього вечора.
Відпочивали тоді, коли обідали. А що було їсти? Дехто брав з собою на цілий день один борщ. Тільки ті, що жили трішки багатше, приносили з собою хліб та сало, молоко. Ділилися. У господарстві було 24-и пари коней і 4-и пари волів. На возах прикріплювалися бірки на яких були написані прізвища, імена та по-батькові їздових. Якщо чийогось воза не було на ніч – їздового штрафували, знімали в нього один трудодень.
Йшли роки.
Уже з’явилась сивина у перших колгоспників. Проте любові до землі, до праці у них не поменшало.
І раптом … війна. Хто пережив її, той знає, скільки горя і страждань, людських трагедій і страхіть принесла вона на нашу землю. Ще й досі важким болем пам’яті озиваються до нас оті далекі, скривавлені ворогом дні і ночі.
Село Чудель було майже дощенту спалене фашистами в роки війни…
На початку червня приїхав до села Мельда, комендант Клесова, в супроводі 45-ти німців і 2-х перекладачів. Набравши яєць, курей, гусей вертались назад. І ось біля урвища Мицак їх перестріли партизани. Всіх побили, закопал

COUNTRY OF CHUDEL'

БоРиСлАв. В цій групі лише Бориславці!
Бориславський міський голова – Іваницький Олег Євгенович, 1946 року народження. Освіта вища. У 1973 році закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Спеціальність за освітою – технологія і комплексна механізація розробки нафтових і газових родовищ. Трудову діяльність розпочав в НПУ „Бориславнафта”. З 1965 року по 2006 рік працював в управлінні бурових робіт. Обіймав посади інженера, майстра. З 1991 по 2006 рік начальник підприємства. Член виконавчого комітету Бориславської міської ради трьох демократичних скликань Позапартійний. 26 березня 2006 року обраний міським головою м. Борислава. В 2007 році нагороджений грамотою Львівської обласної ради за вагомий внесок у розвиток місцевого самоврядування та багатолітню працю на користь міській громаді.
2Борислав – це один із промислових центрів регіону, який свого часу був колискою українського нафтовидобування.
Місто Борислав свою назву одержало від монастиря, навколо якого пізніше виникло однойменне село. Його південну частину назвали „Потоком”, а північну – „Новим світом”. На території колишнього села дуже швидко виріс „ліс” нафтових веж, також вежі для озокеритовидобутку. Завдяки своїй всесвітній славі, як одного з найбільших центрів нафто – і озокеритовидобутку та повісті І.Франка „Борислав сміється”, одного з перших великих художніх творів у світовій літературі на виробничу тематику, місто здобуло популярність та розголос далеко за межами краю. Борислав дав світові імена, якими гордяться і гордитимуться нащадки. Це Лаврентій і Стефан Зизанії – відомі діячі української культури кінця шістнадцятого століття – першої половини сімнадцятого ст. Більш як сорок років (1879-1920 р.р.) працював директором української школи відомий педагог і письменник Стефан Ковалів. З Борислава походять генерал – хорунжий армії УНР Роман Дашкевич, відомий український мистецтвознавець Михайло Драган, генерал південного фронту Армії УНР Трифон Янів, відомі громадсько-політичні діячі першої половини минулого століття Антін Максимович, Филип Левицький, Євстахій Сасик, Микола Терлецький, Іван Калинович, організаційний референт крайової екзекутиви ОУН Мирослав Тураш... У новітній час із Бориславом пов’язано багато імен відомих людей, які робили і роблять вклад у науку й культуру. Це –доктор геолого-мінералогічних наук Георгій Бойко, академік, доктор хімічних наук Юрій Паздерський, доктор технічних наук Михайло Старчевський. Із Борислава походить відома в українському світі поетеса Віра Вовк-Селянська (Бразилія). У нашому місті живе Світова героїня, поетеса Ірина Сеник. Наша група допоможе Вам дізнатись про місто Борислав більше. Ви переконаєтесь на його сторінках легко орієнтуватися і зручно працювати. Ми вдячні за Вашу увагу до нашого сайту, цінуємо Ваші зауваження та пропозиції.
Відлік часу існування Борислава історики ведуть від першої писемної згадки про нього - документа польської королеви Ядвіги, датованого 19 березня 1387 року. У 15 -17 ст.ст. Борислав був одним з центрів солеваріння на Україні. Звідси сіль возили в Литву, Польщу, Угорщину, Румунію. В кінці 18 ст. наступає занепад солеваріння і Борислав стає маленьким непримітним селом. Так триває до початку нафтовидобутку. З другої пол. 19 ст., із швидким розвитком техніки і промисловості, нафта стає основним джерелом енергії. У зв’язку з розвитком нафтовидобутку, вздовж правого берега р. Тисмениці почалося будівництво вулиці Панської (зараз Шевченка) – головної магістралі майбутнього міста. Початково видобуток нафти здійснювався шляхом копання криниць, але з впровадженням передових на той час методів буріння починається її інтенсивний видобуток. За рахунок заробітчан, котрі стікалися на нафтопромисли, зростає чисельність населення Борислава та навколишніх сіл. Формально місто існує всього 78 років. 26 липня 1933 року розпорядже

БоРиСлАв

Днепр-Игрень. Те кто жили и живут Днепропетровске и на Игрени!
Ігрень (укр.), Игрень (рус.)
Также: Огрінь, Огрень.
Северо-восточная часть левобережья Самары. Часто под районом Игрени понимают все поселки в черте города к северу от Приднепровска: Старая Игрень, Рыбальское или Красноармейск, Одинковка, Ксеньевка, Новая Игрень (Игрень).
Старая Игрень - южная часть Игрени вокруг залива Шиянка, возле Усть-Самарского моста. Новая Игрень (Игрень) - район вокруг ж/д ст. Игрень.
Поселение основано в 1780 г., с 1959 - город, с 1977 г - входит в Днепропетровск.
Од лівого берега річки Самари геть униз уздовж Дніпра тяглося с. Огрінь або Ігрень. Воно недавнього віку: заснував його в 1780-1781 році князь Олександр Андрійович Прозоровський, і славилось воно своєю лісною пристанню та виробом українських скринь, німецьких бричок.
(Д.І. Яворницький, Дніпрові пороги)
Название Игрень (Огринь), по самой популярной версии, произошло от татарского Огринь - проклятое. Проклятое после крупного поражения татарского войска.
...По существующим сведениям, именно здесь, в Самарском устье, на полуострове и нескольких прилегающих островах, произошла в 1660 г. кровопролитная битва казацкого атамана Ивана Сирко с татарами. Десятитысячная орда возвращалась в Крым с добычей - ясырем - пленными людьми, которых продавали потом на невольничьих рынках. Среди пленных оказались и московский воевода Василий Борисович Шереметев со своими людьми.
Очень удобным показалось татарам это место для переправы. Однако здесь татарское войско встретилось с казацким, которое укрылось в зарослях камыша и на берегах окрестных островов. В результате кровопролитной битвы на днепровско-самарских берегах отряды Ивана Сирко нанесли орде сокрушительный разгром. Народ Крыма на целую неделю погрузился в траур.
После той битвы осталось предание - что кровь убитых пропитала песок глубиной на целый аршин (70 сантиметров)... (Максим Кавун).
История Старой и Новой Игрени:
...В 1736 г. во время русско-турецкой войны на Игрени соорудили Усть-Самарский ретраншемент (тип крепости) по приказу фельдмаршала Миниха. Со временем рядом с крепостью возникла и слобода. После 1783 г. крепость эта была ликвидирована. А сейчас территория бывшей крепости затоплена Днепровским водохранилищем.
В начале XIX в. от устья Самары вниз по течению Днепра уже тянулось село Огрень или Игрень.
С 1859 г. Игрень стала местечком. Середина - вторая половина XIX в. - время экономического расцвета Игрени. Отмена крепостного права в 1861 г., относительная свобода предпринимательства и выгодное географическое положение способствовало тому, что Игрень стала крупнейшим центром лесной торговли. В 1863 г. Игрень имела 90 дворов и 776 человек населения.
Более свободный экономический климат в Игрени (по сравнению с окрестными районами) стал приносить свои плоды. Так, например, крестьянин из Новых Кайдак Соболянов, проработав девять лет на кирпичном заводе купца Рыбакова в Екатеринославе, с 1851 г. открыл собственное дело: стал производить кирпич и черепицу в местечке Игрень. Наиболее богатыми предпринимателями в Игрени считались во второй половине XIX в. купцы Минаковы. Здесь процветали ремесла: колеса, оконные рамы, брички, корзины. К концу XIX в. Игрень особенно славилась своей лесной пристанью, производством украинских сундуков - скрынь и немецких бричек.
В период расцвета в Игрени появляются православная церковь и 4-х классная церковно-приходская школа; еврейское училище и синагога; аптека, почта. Самая обширная Минаковская лесопилка размещалась в районе слияния Саамары и Шиянки (Щемиловки). Здесь же, на главной площади, проходили базары и ярмарки.
В начале ХХ века лесная пристань была перенесена в село Чапли. Экономическая жизнь Игрени понемногу теряет обороты. В книге По Екатерининской железной дороге (1903 г.) сообщалось, что

Днепр-Игрень

Лесница в небеса ( Сходить в небеса). Ласкаво просимо!
Режисер: Григорій Любомиров
У ролях: Мікаел Арамян, Віра Житницька,
Ніл Кропалов, Катерина Сімаходська, Яніна Соколовська, Олександр Пєсков, Оксана Дорохіна, Михайло Полосухін, Ігор
Карташов, Дмитро Сотіріаді, Дені Аласанія, Ольга (Леля) Баранова, Максим
Бичков, Вероніка Амірханова, Артем
Мурадов.
-- Опис:
Ось уже 10 років, як Артем приходить на
берег моря і згадує історію свого першого
кохання. Аня - так звуть дівчинку, з якою
пройшло дитинство Артема. Їхня дитяча
дружба переросла в чисте юнацьке кохання. Кохання сильне і світле, що ніби зійшло з небес. Люди навколо — жадібні, заздрісні і злі, не зрозуміли глибини їхніх почуттів, тому, що були занадто земні. І вони зробили все, щоб це кохання не вижило на Землі. Але Небеса, що подарували їм це кохання, взяли його у свої обійми...
У дитинстві Артем обіцяв Ганні побудувати сходи в небеса і виконав свою обіцянку. Дитяча дружба була дуже
міцною. Вони майже не розлучалися, і їм
було добре вдвох. А потім прийшла біда.
Спочатку померла мама Ані. Потім в автокатастрофі загинув батько Артема.
Горе дітей було велике і зблизило їх ще
більше.
Час ішов — вони дорослішали. Дружба
стала переростати в перше почуття. Вони
готові були провести все життя на улюбленому березі їхнього дитинства, але у життя на них були свої плани...

Лесница в небеса ( Сходить в небеса)

OSHOANIC. Бар-ресторан OSHOANIC (Ошоаник) на берегу индийского океана - Арамболь, Гоа. Душевное место для теплых встреч с друзьями за чашечкой пикантного чая Масала или бокалом хорошего вина. Здесь ты сможешь отдохнуть и расслабиться от повседневных забот, поработать под пальмами, попивая свежевыжатый ананасовый сок (бесплатный вай-фай прилагается), насладиться концертом с мистической музыкой и суфийскими кружениями, поучаствовать в различных мероприятиях для развития души и тела: йога, шаманские практики, свитлодж, контактные танцы, суфийские практики и многое другое. Наши профессиональные повара с большим опытом приготовят для тебя и твоих друзей особые блюда любой из кухонь: индийская, гоанская, китайская, европейская, русская. Ну и в завершении дополнительный приятный бонус: только у нас во всем Арамболе совершенно особый бар :-) Празднуй как Зорба, медитируй, как Будда с нами!!