Поиск
◄▌▌█::..Street..::..Work0uT..::█▐▐ ►

◄▌▌█::..Street..::..Work0uT..::█▐▐ ►

Подписчики: 26 подписчиков
ID: 57579561

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

our_street_workout

Описание

Уличные тренировки.

~♥Трішки про кохання~♥. Куди йде любов? - Запитало маленьке Щастя у свого батька. Вона вмирає - відповів батько. І що, зовсім, зовсім нічого не можна зробити, щоб вона жила довше? Люди, синку, не бережуть те, що мають. Вони просто не вміють любити! Маленьке Щастя задумалося: - Ось виросту великим і допоможу людям ...
Пройшли роки, маленьке Щастя підросло і стало великим. Воно щосили намагалося допомагати людям, але вони його не слухали. І ось одного разу Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке і чахле. Дуже воно за переживало, як би зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї недуги. Довго чи не довго йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на шляху, зовсім йому стало погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало дерево і прилягло біля нього. Тільки задрімало, як почуло кроки, що наближаються. Відкрило очі і бачить ... Підходить до нього старезна баба, вся в лахмітті, боса і з палицею. Кинулося Щастя до неї: Сідайте, Ви дуже втомилися, Вам треба добре відпочити і підкріпитися. У старої підкосилися ноги, і вона звалилася на траву. Трохи відпочивши, мандрівниця розповіла йому свою історію. Прикро, коли тебе вважають такой старою, але ж я ще зовсім молода і звуть мене Любов! Це Ви?! - Здивувалося Щастя. Але мені говорили, що любов найкрасивіша на всьому білому світі ... Любов уважно подивилася і запитала: А тебе як звуть? Щастя . Ось як? Мені теж казали, що воно має бути прекрасним. І з цими словами з свого лахміття дістала дзеркальце. Щастя, поглянувши на відображення, промовила: Хто це? - Ти, що себе не впізнаєш? Щастя, обхопивши коліна руками, голосно заплакало. Любов підсіла до нього і обняла його. Що ж вони з нами зробили? Адже ми їх так любили? - Запитало Щастя свою подругу.
Під тим розлогим деревом вони уклали союз і з тих пір намагаються ніколи не розлучатися.
Якщо йде Любов, то йде і Щастя - порізно їх не буває. А люди до сих пір зрозуміти цього не можуть

~♥Трішки про кохання~♥

Любіть Україну, як сонце любіть.... Група створена для всіх і кожного хто є не байдужим до своєї держави!
ПРОХАННЯ ДО УЧАСНИКІВ ГРУПИ:
Шановне Панство, я вас дуже прошу, не вживайте у своїй лексиці непристойні вислови, а особливе прохання, не потрібно писати нецензурні слова у цій групі!!!
P.S. Де живуть--там не гадять!!!
ПРО НАС:
Ми -великий європейський народ, який має свою давню і славну історію. Протягом тисячоліть на сучачній території УКРАЇНИ проживало багато племен і народів. Кімерійці, сармати, греки, фракійці впливали на культурні традиції місцевого населення. Певна частина його за будь-яких умов залишалася жити на своїх предковічних землях. Саме тим забезпечувалася безперервність історичної пам'яті, формувалися основні духовні і матеріальні засади. Українська нація - це результат тривалого розвитку людського життя на наших землях. Ми - господарі на своїй землі!!!
***
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Вітаю всіх, хто вирішив приєднатися то нашої групи. Група щойно створена, тому ще доволі сира, якщо у вас є можливість і бажання допомогти в розбудові групи, обіцяю місце у керівництві!!!
Не будьте байдужими до України, тому що вона у нас одна, запрошуйте своїх друзів до участі у групі, і стараймося зробити Україну- країною наших мрій!!!

Любіть Україну, як сонце любіть...

***** _ Я живу ТЕРНОПОЛЕМ _ *****. Б'ються хвилі об камінь гострий,
Над водою літають чайки,
Тихі вулиці й неба простір...
Як люблю я Тернопіль, знайте.
Я люблю його теплим літом,
Коли трави зелені буяють,
Коли липовим пахне цвітом
Та над озером зорі сяють.
Я люблю, як пожовкле листя
Тихо пада на мокру землю.
По-осінньому вітер свище
Та гуляють хмари по небу.
Я люблю свій Тернопіль взимку,
Коли інеєм вкриті будинки,
В мелодійному тихому вальсі
Ніжно й легко кружляють сніжинки.
Зачарована я весною,
Коли промені сонця світять,
Коли вітер грає з водою
Так, неначе маленькі діти.
Я надіюся, що у майбутнім
Мій Тернопіль ще стане кращим.
Я ніколи його не забуду,
Я пишаюся містом нашим!

***** _ Я живу ТЕРНОПОЛЕМ _ *****

Викрадена Корона. * окружний стаціонарний юнацький табір
* 14-25 липня 2008 року
* с. Лапшин, Галичина
* * * * * * * * *
Частина 1. Були колись часи...
У давні часи, коли зброя жилізна не мала спочинку від постійних битв, коли гартувалися мечі у крові людській, коли стріли вогненні закривали небо і світ увесь палахкотів у страшнім полум'ї, коли князі великі пирували безперестанку, коли мед-вино наповнювало вщент горлянки безстрашних воїнів, коли дівчата закохано виглядали своїх суджених із походів... Тоді й починається ця історія.
На землях цих від Одри на заході до Дніпра на сході розселилися слов'янські народи. Пражили* ліси, корчували пеньки - відвойовували землі для проживання. І два племені - бужан та дністрян жили між собою мирно та у злагоді. Князевич бужанський взяв був собі за жінку князівну дністрянську і почали вони рід спільний. І по князеві Володарові, сину їхньому, звали той рід Володаровичами. Правили вони народом розумно і справедливо багато літ і зим...
І серед Володаровичів народився був славний леґінь, молодий князевич Ратибор. Ріс він на славу батьківську та держави. І прославився був найбільше у походах на ворогів. А надокучали найбільше племена за Збручом, які разом із кочівниками степовими руйнували домівки, грабували поселення. Вигнав Ратибог ворогів із землі батьківської, в не одній битві поборов їх. І зненавиділи вороги зі сходу князя славного і задумали його зі світу звести. І почали посилати гінців по землях наших, які народ бунтували проти князя. Та любили люди свого справедливого володаря і проганяли далеко посланців чужинських...
Тоді вороги почали шукати слабинку поміж знаті князівської. І знайшовся поміж боярів зрадник, якого підманули золотом та престолом князівським. І почав всілякі інтриґи плести проти князя Ратибора. І смуту поміж боярів почав пускати. Але не відхилялися вірна знать від свого князя. А волхв Іскра видів діло неладне і попереджав князя, аби той більше дому тримався. Казав не раз бравому воїну: Чужі землі, тебе, княже, поманили за собов... Вважєй, коби кості свої не положивіс на чужині.... Поважав князь поради волхвові, та кінь під ним вороний, меч гострий, лати на сонці блистять - у похід так і тягне...
А в князя була жінка чарівна. Молода, красива - хто не гляне, то милується. І народила дочку князеві. Не міг натішитися Ратибор вісткою - а був тогди в поході. Та не довго радувався: прийшли новини лихі, шо бунтарі діло нездале помишляють. І відправив князь свого воєводу Павла із загоном додому, та не вспіли: поки волхв по лісах досвіт сонця трави цілющі збирав, зла чаклунка отруїла княгиню. Та не встигла вона і дочку малу зі світу звести - волхв із першим промінням сонця вернувся. Вмирала молода княгиня на руках у волхва і просила, аби дочки не віддав ворогам. Обіцявся волхв як зіницю ока берегти князівну, поки не прийде час коронації.
Прийшов воєвода до рідного поселення і змушений з вістками страшними до князя вертатися. Повернувся на місце битви і бачить страшне: поле криваве навколо, трупом лежить усе - і вороги, і свої війська. І лиш один дністрянський вояк ледь дихає. Підходить до нього воєвода, а той каже: Сила ворогів була велика - в разів п'ятеро більша. Та не посоромили ми честі нашої, ніхто не відступив. І мужньо ми ступили вперід. А ворога все більшало і більшало. І до останнього віддиху ми билися. І положили всіх ворогів наших. Та і самі трупом лігли, і князь наш Ратибор ліг смертю хоробрих. І заповідав він, коби покіть дочка не буде коронована, то най волхв дочці опікуном буде, і вбереже від підступів всіляких... І помер мужній воїн на руках воєводи. І несли трупи побратимів своїх на щитах додому, і спалили їх за звичаєм стародавнім.
А волхв Іскра з воєводою Павлом порадилися і віддали князівну до пори, до часу кращого на виховання надійним людям з челяді - аби вороги її не знайшли. Шукали зрадники наслідницю престолу і не могли знайти. А народом ходили чутки,шо князівна жива і зберігав народ вірність князю.

Викрадена Корона

Казки зелених галявин. Привіт всім! Спільнота присвячена колиханчикам.
#Колиханчики - це маленький народець, котрий живе серед трави. Назва його походить від характерної особливості - коли вони чеберають між трави, їх довгі вусики колихаються.
#Колиханчики найчастіше живуть за містом, у лісах та полях. Проте деякі залишаються у містах. *id200043387(dimentor) та *leprechaun_kr(Лепрекон) займаються тим, що розшукують їх.
Спочатку Лепрекон, котрий і здогадався про існування цього народу, робить фото. А потім dimentor примудряється розгледіти на фото маленькі зелені моськи.
Нині *id200043387(dimentor) та *leprechaun_kr(Лепрекон) спільно працюють над створенням ілюстрованого оповідання про мандрівку п*ятьох колиханчиків. Відривки із оповідання будуть з*являтися на стіні спільноти
Колиханчики дають можливість по-новому подивитися на проблеми екології, на життя в місті, на природу та людей.
Зверніть увагу - всі фото на даній сторінці належать авторам *id200043387(dimentor) та *leprechaun_kr(Лепрекон) (якщо не вказано інше) і захищені авторським правом
Попередні частини нашого еко-фентезі ви можете прочитати ось тут (розташовані у хронологічній послідовності)
https://vk.com/wall-119837024_2
https://vk.com/wall-119837024_3
https://vk.com/wall-119837024_5
https://vk.com/wall-119837024_6
https://vk.com/wall-119837024_36

Казки зелених галявин