Поиск
Косметолог Хабаровск

Косметолог Хабаровск

Подписчики: 14 подписчиков
ID: 211923050

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

my_mirror27khv

Описание

🫦Идеальные губы 🫧Чистая кожа 🦋Красивое лицо Это всё Я сделаю для тебя ❤️

Готовься к лету, а не к войне. Программа осознанного отдыха КРАСОТА ДУШИ И ТЕЛА:
(продолжительность программы - 7 дней/6 ночей )
Предлагаем Вам и вашим детям полезный отдых на комфортабельной базе отдыха с питанием в одном из самых красивых,тихих и девственных мест Южного Берега Крыма. Мы подготовили для вас интереснейшую семидневную программу отдыха по освобождению сознания от концепций ума, по развитию тела и укреплению здоровья, по гармонизации женских и мужских энергий, по очищению мышления для создания своей Картины Мира и определения своего истинного интереса и предназначения. после которого вы вернетесь полными сил, оптимизма и готовности к новым победам и успехам.
За эти семь дней мы с вами, будем каждое утро наслаждаться йогой на берегу Черного моря, послушаем увлекательнейшие сатсанги и лекции, очистим ум и оздоровим тело. А ваши дети будут под присмотром опытной няни проводить время не менее интересно. событие
Стоимость с 1 человека за 7 дней:
При приобретении программы до 1 мая: 400 $
При приобретении программы с 1 мая по 27 сентября: 499 $

Готовься к лету, а не к войне

Семинар по йоге в Индии с Аленой Дудко 2–17 февраля 2011 (даты могут уточняться). Из зимы в лето, из промерзшего полутемного города в залитую солнцем и знойными запахами Индию!
Жить в естественной гармонии природных ритмов, встречать восходы и провожать закаты практикой йоги – через осознание своего тела идти к осознанию себя и своего истинного Я.
Две недели погружения в йогу на берегу Индийского океана, в месте, удаленном от туристической суеты и приближенном к вечности.

Семинар по йоге в Индии с Аленой Дудко 2–17 февраля 2011 (даты могут уточняться)

♥Найкраще село у світі - ДЕНИШІ♥. Дениші. Природа створила тут дивовижні скели прямо в лісі та на березі річки Тетерів. Саме сюди на відпочинок приїжджають не тільки мешканці району, а і люди з інших областей України. А на тренування з'їзджаються і з сусідньої Білорусії та Росії.
Але мало кому (сподіваюсь ненадовго) відомо, що в селі, напроти дитячого будинку, біля лісу стоять руїною рештки палацу Терещенка. Колись це була власність одного з найбагатійших родів в Україні - цукрових магнатів, щедрих меценатів Терещенків.
Але повернимося на пару десятків років назад. Побудований палац за кресленням архітектора П.І.Голандського. Будинки Терещенків можна побачити в повному розмаїтті в Києві, а в будинку, що на перехресті вул. Льва Толстого та Горького, збереглися інтер'єри, по яким приблизно можна уявити інтер’єри і палацу в Денишах. Так як родина була дуже багата, до нашого часу дійшло декілька легенд.
Перша про те, як магнат хотів в Денишах підлогу зробити з золотих, але прочувся про це імператор і висловив своє незадоволення, мовляв негарно ходитипо гербах державних. Тому Терещенко не знайшов нічого кращого за те, щоб поставити гроші ребром, і підлога засяяла золотом. Друга легенда про те, як влітку в денишівський маєток завітав імператор, а Терещенко вирішив потішити його. Недарма ж він був цукровим магнатом, і зробив зиму посеред літа - вся дорога була засипана снігом з цукру, і проїхався на санях по снігу імператор до самого входу в палац. Ці легенди про незліченні багатства родини Терещенків не дають спокою шукачам скарбів..
Не тільки дивовижна природа спокусила родину Терещенків побудувати тут палац. Дениші в XIXст. були значним промисловим центром. Тут були чувунолітейний завод та завод по виробництву залізав, вироблялася руда, а також вогнестійка глина для виробки цегли, кварц для доменої печі та решта іншої сировини для промислового вииробництва.
Промисловість Денишів поступилася вічному - природі. Дениші відомі насамперед активним відпочинком, та й не активним теж (в лісі, біля дороги стоїть купа авто, під деревами намети, люди готують їсти, бігти з великого міста, щоб все одно жити бік о бік з купою народу.). Неподалік від села розташований санаторій. Змішаний ліс дарує легеням кисень, шлунку свої щедрі дари у вигляді ягід та грибів, красива ріка Тетерів бавить око своїми скелястими берегами.
Якщо Ви полюбляєте гарно проводити час, відпочивати, милуватися пейзажами живої природи то Дениші - саме те місце...
Не будь байдужим - приєднуйся :)

♥Найкраще село у світі - ДЕНИШІ♥

Типова Буша. Буша́́ (колись місто) — село в Україні, в Ямпільському районі Вінницької області. Населення становить 847 осіб. На території села розташовано історико-культурний заповідник «Буша», поблизу села знаходиться природний заказник «Гайдамацький Яр».
Село Буша розташоване на березі неглибокої бурхливої річки Бушанки за 20 кілометрів від Ямполя, на кордоні з Молдовою. Усього 3 години від Вінниці автомобілем — і немовби сотні років від гамірних, задимлених міських вулиць. Кожен пагорб, кожен клаптик цієї древньої землі дихає історією.
Писав свого часу знаний місцевий краєзнавець Сергій Іванович Кокряцький. Безумовно, немає на Поділлі іншої визначнішої пам'ятки, де найбільш яскраво і трагічно відобразилася б уся історія українського народу, ніж Буша на Ямпільщині. Тут, над берегами невеличкої та стрімкої допливи Дністра Мурафи, прихована історія з найдавніших часів. Історія
Буша лежала на торговому шляху з Ясс до Москви, а пізніше неподалік Кучманського шляху.
Імовірно, люди на цій землі з'явилися ще 15-40 тисяч років тому, у період пізнього палеоліту, про що свідчать знайдені тут залишки поселень мисливців на мамонтів. Тут же виявлено знаряддя скіфської і трипільської культур, бронзового і залізного періодів, кераміка чорноліської та черняхівської культур. Дикі, необжиті землі від Дону до Дунаю тисячоліттями були ареною битов і шляхом великого переселення народів. На початку нової ери тут було поселення Антаварія (Антополь, Пронськ), а у середньовіччі — місто Краснопіль; у ХІІ-ХШ століттях Буша входила до складу Галицько-Волинського князівства, потім — Великого князівства Литовського, з 1580 р. — Речі Посполитої. Коли у 1648 році Богдан Хмельницький звільнив Поділля від польської влади, Буша увійшла до складу Брацлавського козацького полку і стала однією з його ключових прикордонних фортець.Буша виникла на місці селища Кузьминці, належала Бушинським.
Ян Замойський
1589 Ян Замойський купив в Бушинського та його сестри Байбузини Бушу за 800 коп гр. литовських.
У 1613 Бушу перезвали на Здислав. Належала Буша тоді Матвію Яблоновському.
З 1629 Буша належала Томашу Замойському. Мала 360 осель і статус міста. Місто знаходилося на горі і замок в частині яка називалася Пригородок. В місті було на той час 7 церков. На 1629 рік у містечку мешкало понад 12 тисяч осіб, це було досить велике місто Брацлавського Подністров'я.
У 2-й половині XVI ст. землями, на яких стоїть містечко Буша, володів коронний канцлер і великий гетьман коронний Ян Замойський (1541—1605), а пізніше — його син Томаш (1594—1638).
За часів Яна Замойського у Буші, посередині мису, утвореного ріками Мурафа і Буша, почалося будівництво замку. Від поверхні річки Мурафи він здіймався на висоту до 30 метрів. Інженер Гійом де Боплан стверджував, що бушанський замок мав 6 веж, кожна з яких мала свій пороховий льох. З'єднувались башти між собою підземними переходами. Замкова брама знаходилась у північній стіні, неподалік від двох спостережних башт (одна з них збереглась дотепер). Мури і башти замку відповідали всім вимогам військової техніки і були добре придатні для ведення вогнепального бою. Не випадково польські офіцери порівнювали бушанські укріплення з фортифікаціями Кам'янця.

Типова Буша

Буки. каньон Горного Тикича - маленькая Швейцария ( Черкасская область ). Буцький каньйон — каньйон в смт Буки Маньківського району Черкаської області на річці Гірський Тікич утворений у протерозойських гранітах, вік яких оцінюється у 2 мільярди років.
В 1972 році даному об'єктові було надано статус державної пам'ятки природи місцевого значення. Каньйон, розташований на 800 м нижче греблі колишньої Буцької ГЕС, що являє собою оригінальний скелястий берег з виступами сірого граніту, висотою близько 30 метрів. Довжина каньйону біля 2,5 км, ширина — 80 м. Площа, що підлягає природоохоронним заходам — 80 га.
Рішенням облвиконкому № 288 від 13 травня 1975 року цьому об'єктові було присвоєно статус державної комплексної пам'ятки природи місцевого значення. Територія навколо каньйону є улюбленим місцем відпочинку туристів. Його ще називають «Маленькою Швейцарією».

Буки. каньон Горного Тикича - маленькая Швейцария ( Черкасская область )