Поиск
Low-poly animals | Иваново

Low-poly animals | Иваново

Подписчики: 110 подписчиков
ID: 127355781

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

lowpolyanimalsiv

Описание

Результат жизнедеятельности

!Реальний_Карашин ((:. Из истории:
Згідно краєзнавчих матеріалів про селище зазначено наступне.
«Карашин село, що розташоване за 10 верст на захід від Фасової, на правій високій стороні р. Здвиж; у місцевості оточеної з трьох сторін річкою, а з четвертої — струмком Карашинкою. Ця, за природним розташуванням місцевість є зручна до захисту від ворожої навали, і де за всією ймовірністю колись тут існувало древнє городище з переправою через Здвиж, береги якого тут звужуються, і місцевість ця була укріплена в древні часи валами і ровами, що і нині сліди яких можна побачити навкруги церковної садиби. За народними переказами побудова цих укріплень належить якомусь давньому татарському власникові околишніх сіл*, ґрунтуючись на татарській назві села. Частина Карашина, що розкинулось трохи вище по р. Здвиж, відокремлювана полем за півтори версти, називається Малим Карашином. В обох Карашинах жителів проживає православних 950, римокатоликів 22, євреїв. 11.(дані на 1887 р.) На початку XVI століття Карашин належав до маєтностей Ласскіх (мали володіння також в селищі Демидів). У нотатках за 1636 р. зазначено, власником Карашина Вацлава Жмієвського, ловчого Київського; потім Карашин належав до Макарівського ключа Макаревичів. З початку XVIII століття ним володіють шляхтичі Сапеги, що уже відступили від православ'я. У1749 році: Ігнатій граф на Кодні, Вишничах, Несухочах, Надвірної та Величці, Сапега — підскарбний надвірний великого князівства Литовського і його дружина Ганна. Після них маєток належав Харленським до 1808 р., коли Карашин, Червона Слобода, Коптієвка, Юрів і інші селища були продані Павлу Сабанському. Після смерті Ліберія Павловича залишилося 3 сини: Костянтин, Конрад і Станіслав та дочка Іполітка, за чоловіком Комаровичева, які всі свої успадковані в Карашині землі, у кількості 898 десятин, польової і 536 лісової, продали в 1876 р. дійсному штатському раднику Василю Борисову. Частина ж земель Конрада Сабанського: Малий Карашин, у кількості 214 десят. польовий і 262 лісової землі, за участь його в заколоті, яка була також обтяжена боргом сестри Іполітки Комаровичової, визнана в 1864 р. що підлягає конфіскації, згідно з нею в 1874 р. була конфіскована, а гроші, за продану Михайлові Івановичу Курдюмову землю, пішли згідно ухвали на сплату боргових зобов'язань сестри заколотника.
До Карашинского церковного приходу зараховуються:
Жмурівка село, в Брусилівській волості, Радомишльського повіту, на лівій стороні Здвижа, навпроти Карашина. Жителів проживає 63; Гребля на Здвижі з'єднує це село з Карашином.
Червона Слобода село, на правій стороні Здвижа, яка є кордоном між повітами: Київським і Радомишльським, навпроти міста Рожів й у 3 верстах від Карашина. Жит. проживає 287; Це село з землею власника у кількості 419 десятин польової і 50 лісової продали в 1858 р. Сабанські Єремєеву за 18 000 руб.; а він через кілька років, секретареві Київської Консисторії Хижнякову, за смерті якого маєтність успадковував його син, нині (1887 рік) чернігівський міський голова Василь Михайлович Хижняков.
Мар'янівка, або Мервін хутір, за 5 верст на дорозі до Грузького. У цьому хуторі з 216 десятин землі, які належали 4 родичам, міщанам Мегедам, які живуть там та кількох робітників з сім'ями у числі 46 душ.»
.
Веб-сайт:
http://Країна Україна Область Київська Район/міськрада Макарівський Рада Великокарашинська сільська рада

!Реальний_Карашин ((:

Команда Fast & Light (Крым). Команда Fast & Light это - группа скалолазов-альпинистов Крыма, включающая в себя гидов-альпинистов, маунтейнбайкеров, спелеологов, дайверов, фри -дайверов, йогов, слеклайнеров и прочих любителей активного отдыха. Мы предлагает вам поучаствовать в наших следующих проектах:
Альпинистский Форос - традиционные сборы в р-не п. Форос. Обучение скалолазанию и альпинизму, и всему тому что с этим связано;
Экстремальная фотосессия и видеосъемка - нашим камерам подвластны все 4-ре стихии: вода, воздух, земля и огонь;
Первая Крымская Школа Экстремальной Фотографии - поможем самому крутому фотографу оторваться от земли.
*Back To The Future* Скалолазный Фестиваль
Более подробно, вы можете ознакомиться по ссылкам, находящимся у вас внизу по правую руку. Будьте здоровы и берегите себя!
Команда Fast & Light - это создание эксклюзивных мероприятий. Традиционные и современные Extreme Event-решения.
У нас НЕТ прайсов и пакетных предложений.
У нас ЕСТЬ опыт и идеи.
Всегда ваши - Гиды Отпуска Мечты..

Команда "Fast & Light" (Крым)

Тинна. Координати: 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д.
Понад 700 жителів. Якщо їхати з Кам'янця на Хмельницький старою розбитою трасою, через Нігин на Ярмолинці, неодмінно потрапите в це село, що тихенько лежить довгі століття на обох берегах річки Тарнавки, притоки Дністра. Башти місцевого костелу ледве-ледве видно з боку траси, тому будьте уважними і не проминіть їх.
Більш ніж впевнена: про це село ви нічого не знали. Немає його ані в чотиритомнику Пам'ятки містобудівництва та архітектури УРСР, ані в інших краєзнавчих фоліантах. Хоча - ні, де-не-де зустріти згадки про Тинну все ж можна: наприклад, в польському Tygodniku ilustrowanomu середини ХІХ століття.
Вже тоді в тижневику писали, що єдина і велика хвала сучасній Тинній - це прегарний костел, який славиться дивами. Продовжимо цитату: Село заселялося долиною, з півдня його вінчає ліс, а з півночі, на лівому берегу річки, царює над селом костел. Тинна знаходиться (...) на самій поштовій дорозі, в 4 милях (?) від Кам'янця та 2 милях від Ярмолинець.
Коли саме виникло село, невідомо, але була згадка у костельному архіві, що Тинна, Тарнава, Тарнавка та Томашів у 1607р., за часів польського короля Зигмунда Вази були спадком подільського ловчего Томаша Гумецького, а до того часу протягом 200 років це були королівські землі. Ця згадка дає підстави стверджувати, що Тинна могла бути заснована у кінці 14 - на початку 15ст. Був то часОльгерда та Владислава Ягеллончика, коли подільське жито сплавлялося Дністром аж до Візантії та Кіпру, тож не дивно, що Тинна невдовзі стала відома завляки своїм ярмаркам. Тоді Тинна була немалим містечком, що лежало на обох берегах Тарнавки. На лівому березі, навпроти постоялого двору, який виконував також функції ратуші, ще у середині ХІХ століття показували місце, де стояв перший, ще дерев'яний костел св. Катерини.
Близько 1590-го року, трохи вище від дерев'яного, зводиться коштами Томаша Гумецького новий мурований храм. На початку XVII сторіччя папа Урбан VIІІ видав привілей місцевому костелу, з відпустом на всі марійні (присвячені діві Марії) свята. В цьому документі храм називають ecclesia primae fundationis ловчего Гумецького (наскільки дозволяє мінімальне знання латини, це щось про першокласне відпустове місце. Виправте мене, якщо я помиляюсь). Певно, саме від Гумецького у дарунок храм отримав образ богородиці, який прославився багатьма дивами.
У 1656р. татари пограбували містечко та костел, а чудодійний образ розітнули палашем над лівим оком Марії, пошрамувавши обличчя богородиці. Коли турки у 1672р. сараною покотилися нашою землею, цінний образ перенесено у Кам'янецьку Катедру, а коли впав навіть головний фортпост Поділля, пані Гумецька першою справою подумала не про врятування своїх дітей, а про образ, який було перевезено до Львова (ось що з людьми релігія робить!).
Лише у 1730р., коли всі яничарські лихоліття були далеко позаду, образ повернувся у рідну Тинну. А костел... костел у 1706 р. був вже зовсім у руїні, тому храм зруйнували до фундаменту, на якому його й відновлено Катериною та Стефаном Гумецькими, воєводою подільським. 10 листопада 1717р. кам'янецький біскуп Стефан Рупнєвський храм освячує, про що свідчить меморіальний камінь з написом, який прикрашав колись закристію. Костел до пари до Марії отримує ще одного патрона - мученика та святого Войцеха.
1734р. тинська святиня пережила напад волохів та циганів. А про її славу говорить хоча б той факт, що, скажімо, 2 липня 1743р. поклонитися образу прийшло 30 000 вірних.
Після смерті у 1736р. подільського воєводи Стефана Гумецького Тинна перейшла у власність його сина Ігнація, коронного стольника. Ігнацій, виконуючи останню волю батька, розпочав будівництво нового костелу. Процес зведення храму завершила вже вдова Ігнація, Тереза. Храм стоїть на невеликому горбку, він прямокутний у плані. Колись його фасад прикрашали скульптури святих Ігнація та Терези (

Підвисоке. Це група яка створена для мешканців цього прекрасного куточку , та гостей нашого селища , які побувавши в цих краях запам'ятають його на все життя ! В цій групі ви знайдете багато фото.
Це край де переплітаються традиції предків із сучасним стилем життя мешканців селища! Це насправді найчарівніший куточок на всій планеті !!!
У глибину тисячоліть сягає неписана історія рідного краю. Археологи виявили на території району залишки давніх людських стоянок, яким майже 40 тисяч років. Знайдено сліди проживання первісної людини і в околиці с. Верхня Липиця, три кілометри від Підвисокого. Первісні люди селились близько річок, на високих заліснених сухих схилах. Знайдено і первісні знаряддя праці (різці, скребки, ножеподібні пластинки, переважно з кременю). Село Підвисоке розкинулось над берегами річки Нараївки, між пологими горбами, оточене мішаними лісами. По правій стороні річки Нараївки тягнеться асфальтована дорога, що сполучає два обласні центри — Тернопіль та Івано-Франківськ, по лівій — залізниця, що з'єднує Тернопіль та м. Ходорів Львівської області, яка була прокладена за часів Австрії у 1885-1886 роках. Село Підвисоке разом із селами Демня і Гутисько належить до Підвисоцької сільської Ради, утвореної у 1992 році. В населених пунктах сільської Ради проживає 561 жителів і нараховується 225 дворів. Назва села Підвисоке показує, що село лежить під пологими горбами. Про Підвисоке згадується в документах як про місто XVI століття, а дальше як помістя поміщика Яна Дупіковського (Джерела історії України-Руси, 1938, Варшава, ст. 20). Село славилося майстрами, що тесали хрести з каменю. Люди займалися землеробством і риболовством. Рибу продавали аж у Львові. В 1649 році внаслідок татарського нападу, села були спалені та пограбовані, загинуло багато людей. Було три напади татар (Джерела до історії України-Руси, т. 5, Варшава, 1938, ст. 205). В ХУІІ-ХУШ століттях і до першої половини XIX ст. вся земля, навколишні ліси і пасовища належали поміщикам. Селяни відробляли панщину, платили оброк поміщикові і десятину церкві. Безпросвітна нужда, злидні і голод призводили до великої смертності населення. Багато вмирало на туберкульозу. Особливо велика смертність була в час Першої світової війни від епідемії тифу та холери. В 1920 р. на територію сіл Підвисоке, Демня, Куряни вступила Червона Армія. Радянська влада проіснувала близько двох місяців. З відходом Червоної Армії в село прийшли польські окупанти, які жорстоко помстилися тим селянам, котрі підтримували «червоних». Почалися важкі роки польської окупації. Кращі землі в селі належали поміщикам. В селі Демня був фільварок поміщика Вольфарта. (Він похоронений в склепі на цвинтарі в Підвисокому. Жінка з дочкою виїхали за кордон). Населення змушене було сплачувати багато різних податків: за нерухоме майно, ґрунтовий податок, натуральний, особистий, прибутковий, шляховий, за знаки на вози, за собаку, на утримання пана, церкви і т. д. (у зв'язку з тим, що села були окуповані Польщею, багато матеріалів нема, — вони знищені або вивезені в Польщу). Особливо тяжко відбилася на становищі людей криза 1929-1933 рр. Постійно знижували ціни на продукти сільського господарства, а ціни на промислові товари залишалися без змін. 24 липня 1944 року в село вступила Червона Армія. Була створена Підвисоцька сільська Рада, головою якої став Михайло Яцків. В 1959 р. її приєднано до Курян. Восени 1945 р. в села приїхали переселенці з Польщі, в основному жителі Ярославського і Перемиського повітів, а польське населення вивезли в Польщу. В 1949 році засновано в с. Підвисоке колгосп ім. Гречухи, першим головою якого став Броніслав Тимків. Пізніше протягом 1949-1950 рр. головою був Іван С. Феничук (з переселенців). Селяни до колгоспу не хотіли вступати. Але в село приїжджали опергрупи, кликали селян в сільську Раду, погрожували, залякували, катували. Тут же розміщався і Гарнізон «яструбків». В с. Гутисько був теж створений колгосп. В 1959 р. він був приєднаний до Курян .

Підвисоке

Йога. Абхазия. Лагерь на берегу Черного моря. Абхазия. ЙОГА - ЛАГЕРЬ ИНДРА и Йогаплэйс
Условия:
1) Размещение в современных, комфортабельных номерах со ВСЕМИ удобствами.
2) Размещение в палатках.
4) Питание по выбору группы - вегетарианское или обычное.
5) Отличные экскурсионные программы.
Примерный рекомендованный распорядок дня:
06.00-06.30 Подъём, гигиенические процедуры
06.30-08.30 Йога. Пранаяма. Медитация.
09.00-10.00 Завтрак.
10.00-12.00 Отдых. Море.
12.30-13.30 Обед.
13.30-17.00 Отдых. Море.
17.30-19.00 Йога. Пранаяма. Медитация.
19.30.-20.30 Ужин.
21.00-22.00 Отбой.

Йога. Абхазия. Лагерь на берегу Черного моря