Поиск
Конструктор Лендинг Пейдж

Конструктор Лендинг Пейдж

Подписчики: 729 подписчиков
ID: 26138439

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

landingpagesbuilder

Утриш. Ритрит площадка. Утриш - для многих славных жителей нашей страны это слово значит не только красивое место на берегу Чёрного моря. В этом слове и обнажённость свободы и непринуждённость полёта, и зовущие ритмы барабанов и добрые Духи.
К сожалению сейчас положение здесь весьма напряжённое . И для поддержки этого места, для восстановления его Силы и Ауры нами задумана и реализовывается ритрит площадка.
Ежедневные Крамолы и медитации будут перемежаться семинарами и практиками.
Приветствуются все пути ведущие к совершенству: йога, цигун, тантру, даосские практики, расстановки, рейки, белояр и многое другое. Всё, что пойдёт на пользу Утришу и людям, влюблённым в него...
Мы открыты для ваших предложений и пожеланий!

Утриш. Ритрит площадка

Стройная Ассамблея в Переславле 4. СДЕЛАЙТЕ ВАШ СУДЬБОНОСНЫЙ ВЫБОР!
Мечтаете иметь подтянутую девичью фигуру, резвые стройные ножки, утонченные черты лица, аристократичную внешность успешной женщины? Носить стильные, шикарные наряды в любом возрасте?
Вместе с нами в сообществе Счастливая женщина вне возраста ваша жизнь гарантированно изменится совсем скоро.
Сила нашего сообщества, атмосфера доброты, поддержки, влияние сногсшибательных результатов девушек позволит вам в самые короткие сроки достичь цели.
Начните или продолжите ваш легкий путь к Красоте вместе с нами. Он будет судьбоносным для вас!
Рада пригласить вас на нашу долгожданную Стройную Ассамблею, авторский тур
для всех участниц и выпускниц проекта “Стройная женщина вне возраста”.
С 12 по 16 августа в прекрасном старинном городе Переславле-Залесском, на берегу живописного Плещеева озера жду вас на живую встречу!
5 особенных дней в теплой и интересной компании
5 дней творчества, бережной йоги, танцев, экскурсий и общения.
5 дней идеального, вкусного питания для красоты и здоровья
ВПЕРВЫЕ!
От проекта Комильфо дарим шикарный подарок за Идеальный Вес - роскошное платье-трансформер любимого цвета!
Дефиле наших девушек, Звезд Комильфо, достигших идеального веса в восхитительных платьях в пол.
И еще
Фотосессия для всех участниц Ассамблеи!
Позаботьтесь об образах для роскошных фото.
Проживание в новом современном отеле с потрясающим панорамным видом на озеро
Прогулки в окресностях Переславля и йога на берегу.
Посещение лучших достопримечательностей древнего и прекрасного Переславля
С нетерпением жду встречи с вами!
Успевайте забронировать участие до 10 июля на самых выгодных условиях.
Стоимость тура 20 000 рублей.
В эту скромную сумму входит все, кроме дороги к месту назначения.
Это эксклюзивная цена до 1 июля по договоренности с отелем.
Все подробности нашего путешествия в этой специальной группе Ассамблеи
Добавляйтесь в группу
https://vk.com/komilfo_pereslavl
и регистрируйтесь на получение писем с новостями здесь
https://vk.com/app5898182_-205052658#s=1340012
Это ссылка для бронирования тура
https://komilfo.getcourse.ru/stroynaya_assambleya_avgust
Вот мои контакты для оперативной связи
Номер во всех мессенджерах
Viber, Whatsapp, Telegram
+7 903 727 03 50
С любовью,
Марина Комильфо

Стройная Ассамблея в Переславле 4

!Реальний_Карашин ((:. Из истории:
Згідно краєзнавчих матеріалів про селище зазначено наступне.
«Карашин село, що розташоване за 10 верст на захід від Фасової, на правій високій стороні р. Здвиж; у місцевості оточеної з трьох сторін річкою, а з четвертої — струмком Карашинкою. Ця, за природним розташуванням місцевість є зручна до захисту від ворожої навали, і де за всією ймовірністю колись тут існувало древнє городище з переправою через Здвиж, береги якого тут звужуються, і місцевість ця була укріплена в древні часи валами і ровами, що і нині сліди яких можна побачити навкруги церковної садиби. За народними переказами побудова цих укріплень належить якомусь давньому татарському власникові околишніх сіл*, ґрунтуючись на татарській назві села. Частина Карашина, що розкинулось трохи вище по р. Здвиж, відокремлювана полем за півтори версти, називається Малим Карашином. В обох Карашинах жителів проживає православних 950, римокатоликів 22, євреїв. 11.(дані на 1887 р.) На початку XVI століття Карашин належав до маєтностей Ласскіх (мали володіння також в селищі Демидів). У нотатках за 1636 р. зазначено, власником Карашина Вацлава Жмієвського, ловчого Київського; потім Карашин належав до Макарівського ключа Макаревичів. З початку XVIII століття ним володіють шляхтичі Сапеги, що уже відступили від православ'я. У1749 році: Ігнатій граф на Кодні, Вишничах, Несухочах, Надвірної та Величці, Сапега — підскарбний надвірний великого князівства Литовського і його дружина Ганна. Після них маєток належав Харленським до 1808 р., коли Карашин, Червона Слобода, Коптієвка, Юрів і інші селища були продані Павлу Сабанському. Після смерті Ліберія Павловича залишилося 3 сини: Костянтин, Конрад і Станіслав та дочка Іполітка, за чоловіком Комаровичева, які всі свої успадковані в Карашині землі, у кількості 898 десятин, польової і 536 лісової, продали в 1876 р. дійсному штатському раднику Василю Борисову. Частина ж земель Конрада Сабанського: Малий Карашин, у кількості 214 десят. польовий і 262 лісової землі, за участь його в заколоті, яка була також обтяжена боргом сестри Іполітки Комаровичової, визнана в 1864 р. що підлягає конфіскації, згідно з нею в 1874 р. була конфіскована, а гроші, за продану Михайлові Івановичу Курдюмову землю, пішли згідно ухвали на сплату боргових зобов'язань сестри заколотника.
До Карашинского церковного приходу зараховуються:
Жмурівка село, в Брусилівській волості, Радомишльського повіту, на лівій стороні Здвижа, навпроти Карашина. Жителів проживає 63; Гребля на Здвижі з'єднує це село з Карашином.
Червона Слобода село, на правій стороні Здвижа, яка є кордоном між повітами: Київським і Радомишльським, навпроти міста Рожів й у 3 верстах від Карашина. Жит. проживає 287; Це село з землею власника у кількості 419 десятин польової і 50 лісової продали в 1858 р. Сабанські Єремєеву за 18 000 руб.; а він через кілька років, секретареві Київської Консисторії Хижнякову, за смерті якого маєтність успадковував його син, нині (1887 рік) чернігівський міський голова Василь Михайлович Хижняков.
Мар'янівка, або Мервін хутір, за 5 верст на дорозі до Грузького. У цьому хуторі з 216 десятин землі, які належали 4 родичам, міщанам Мегедам, які живуть там та кількох робітників з сім'ями у числі 46 душ.»
.
Веб-сайт:
http://Країна Україна Область Київська Район/міськрада Макарівський Рада Великокарашинська сільська рада

!Реальний_Карашин ((:

Моя рідна домівка ― село Баранівка. Село Баранівка розташоване в Шишацькому районі Полтавськой області. Його координати 49°56′58″ пн. ш. 34°00′03″ сх. д. Населення становить 616 осіб. Орган місцевого самоврядування — Баранівська сільська рада.
Історія
Перша згадка про село відноситься до першої половини ХVІІ століття.Розташоване понад річкою Пслом, оточене лісами.Перші поселенці були вихідцями з Москви та Литви.За часів Богдана Хмельницького Баранівка входила в Сорочинську сотню Миргородського полку і по ревізії 1730 року налічувала 112 дворів. Відомий історик Бодянський зазначав, що в 1863 році в Баранівці нараховувалося 250 дворів,в яких мешкало 886 чоловіків і 995 жінок. У 1883 році Баранівка значиться як волосний центр. Селу належало 5437 десятин ріллі, 93 десятин вигону, 31 десятин лісу, 198 сінокосів. В 1900 році із 252 господарств - 198 були козацькими, 36 селянських, 13 привілегійованих. Над самим берегом річки в густих насадженнях ховався великий поміщицький будинок з широкою верандою. Він мав позолочені меблі, дзеркала, кришталеві люстри. За будинком розташовувались контора, каретна, а трохи далі - корівник, свинарник, кухня. В дубовому лісі - лісопильний завод. В 1904 році земство побудувало школу.
Жителі села протягом багатьох років виступали проти самодержавства і поміщицького свавілля. У грудні 1905 року вони гаряче підтримували антипоміщицький виступ селян Великих Сорочинців. Виходець із села Баранівки моряк Балтійського флоту С.Г. Кремянський був учасником Кронштадтського повстання у 1906 році. Після поразки повстання його заарештували і заточили в одиночну камеру тюрми Кресты на Виборзькій стороні, де він відбував покарання. У зв'язку з 50-річчям першої Російської революції як активного учасника революційного руху його нагороджено орденом Леніна. Під час громадянської війни у Баранівці та інших навколишніх селах діяв партизанський загін, командиром якого був Д.М. Ярош. В 1913 році для поміщика Іванова був збудований на річці Псьол триповерховий водяний турбінний вальцьований млин, який виробляв борошно на експорт. Другий двоповерховий млин молов просте борошно, вальцьову крупчатку для місцевого заможного населення. Поруч з млинами стояли величезна сукновальня, крупорушка, складські приміщення для зберігання зерна, борошна. Поміщик Іванов побудував для своєї другої дружини двоповерховий в східному стилі будинок. Посеред села височіла церква, поблизу неї, у великому будинку під бляхою ррозташовувалися волосний суд, урядник із стражниками, сільський староста із писарем, волосний старшина із писарем. У кімнаті з гратами на вікнах. яка називалася чорною, урядник садовив непокірних селян. Напроти волості побудував магазин крамар Водяник.
Тричі на рік проводилася ярмарка. На острові, утвореному двома рукавами Псла, під віковими осокорами та вербами збирався багатолюдний ярмарок. Таборами стояли цигани. На ярмарок приїжджали управителі поміщицьких економій, куркулі - набирати робочу силу на літні роботи. Тут збиралися люди в бригади, щоб разом іти на заробітки в Таврію, на Дон. Так в пошуках кращої долі 46 родин покинуло Баранівку. З сім'ями ходили по світу в пошуках заробітків Вакула Піхота, Іван Видря, Йосип Колотай та інші. Здавна славилося село високою свідомістю його мешканців. ...Неподалік Баранівки є озеро, яке має назву Татарка. За переказами дівчина з цього села завела монгольський загін під час татарської навали у трясовину озера. Вороги загинули., а озеро століттями зберігає цю таємницю. Біля нього любив гуляти юний Іван Фесенко, і перший пропагандист марксизму на Україні. Він народився в Баранівці, в сім'ї сільського священника 27 травня 1847 року. Навчаючись в Полтавській духовній семінарії, часто приїздив в рідне село, розмовляв з товаришами про тяжке життя народу, читав їм книжки Писарева, Чернишевського, Добролюбова.

Моя рідна домівка ― село Баранівка

Межиров ( Межирів ). село в Україні, у Жмеринському районі Вінницької області. Наближаючись до села Межирів, мимоволі захоплюєшся краєвидом міжріччя Рову і Думки, які утворюють глибокий розлогий став з прозорою водою. В ній віддзеркалюються білокорі берези, що ростуть на обривистому березі. Правий берег височіє над ставом своїм оголеним кам'яним чолом. Лівий — шумить осоками і буйними очеретами. Ліворуч, через річку на півострові, як на долоні, видно поселення.
Письмові документи про Межирів починаються з XVI ст. На час володіння Барським староством королевою Бонною припадає спорудження в Межирові замку залишки якого й досі називають замчиськом.
До кінця XVI ст. Межирів був багатолюдним поселенням, котрому за клопотанням Барського старости Станіслава Гольського було присвоєно назву містечка й даровано у 1591 р. магдебурське право.
В період Литовсько-Польського панування ремісники містечка зазнавали феодального тиску. Щоб мати більші прибутки, феодали перевели їх з натурального оброку на грошовий. Це сприяло тому, що Межирів стає на Поділлі впливовим торговельним центром. Ремісники, міщани, ведучи жваву торгівлю, домоглися привілеїв для міста. У 1591р. він отримав магдебурзьке право і право на самоуправління. Місто Вінниця в той час таким правом не користувалось. Це був час найбільшого розквіту міста.
У 1612 р. Межирів був розоренний татарами але у майбутньому відновленний київським воєводою Жолкєвським, причому були відновлені колишні привілеї міста і даровані нові.
В період турецького панування на Подільській Території фортеця Межирова служила опорним пунктом для турків і кримських татар. Свідками того часу залишились підземні ходи-комори Межирова. До нашого часу трапляються провалля землі на рівних місцях. Старожили розповідають про дотепну свинячу знахідку. Господар випускав свиней пастись на спориш. А з часом помітив, що вони перестали після випасу і прогулянки їсти, хоч росли і поправлялись. Черговий раз, випускаючи їх, він пішов за ними і побачив: свинки зайшли в провалля, куди вів невеликий хід. Господар розкопав хід і виявив комору, в якій куцорилі знайшли для себе поживу.
З 1640 р. Межирів стає ареною багатьох битв; ним володіють то козаки, то поляки, то росіяни, то турки. І всякий раз містечко піддавалось значним спустошенням.
Під час Визвольної війни 1648—1654 рр. до пов¬сталих селян і козаків приєдналися межирівчани як складова Брацлавського полку. Командував ним прославлений полковник Данило Нечай, який загинув біля містечка Красне Тиврівського району, що за 25 км. від Жмеринки. Після Переяславської Ради Межирів залишився під владою Польщі. Лише з 1674 р. він став російським володінням.
У 1659 р. Межирів разом із Барським староством був дарований у довічне володіння козацькому гетьману Івану Виговському, але його син Остап у 1698 р. продав маєток князю Любомирському.
Панщина в Межирові і оточуючих селах почала запроваджуватися з 1552 року. Селяни втратили право на перехід до іншого пана або переселення без його волі. Литва запровадила майнові стани. Вони діяли тут із 1566 року. Шляхта і духовенство увійшли до привілейованого стану — вони не оподатковувались. Міщани і селяни відбували панщину чи платили оброк.
У Любомирських маєток викупив у 1784 р. Андрій Орловський.
Межирів колись був містом, але як понад сто років тому почали будувати залізницю, то вирішили трохи обминути Межирів і збудували залізницю через Жмеринку (в ті часи Жмеринка була селом) і так Жмеринка почала розвиватися і змінюватися в місто, збудували в Жмеринці залізничний вокзал.
До 1934р. Межирів був райцентром. Тут були школа, синагога, продуктові та промислові магазини, великий речовий ринок та базар на якому торгували свійською худобою.
За постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 7. 03. 1923 р. «Про адміністративно-територіальний поділ» були утворені райони: Станіславчицький: 14 сільських рад, Жмеринський: 11 сільських рад, Межирівський: 13 сільських рад (Біликовецька, Винниковецька, Дубівська, Коро

Межиров ( Межирів )