Поиск
Кыр сосичка

Кыр сосичка

Подписчики: 12 подписчиков
ID: 189553807

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

kyirsosichka

Описание

Здесь будут мемасы, всякие приколы и всякое такое, и всякая фигня

ВелоЯготин. Яготин - місто рибних озер, зелених парків, плодючих полів - просто казкової природи! І найкращий спосіб відкрити для себе нові місця, провести час із користю, задоволенням і мінімумом витрат - сісти на велосипед, особливо у душевній компанії!
Спільнота хороших людей, спільних інтересів, цікавого дозвілля, взаємодопомоги і гарного настрою.
- покатаємося разом
- знайдемо друзів
- поділимось досвідом
- кого треба, навчимо кататися)
Якби Тарас Шевченко свого часу мав велосипед і гарних напарників, всі його вірші і картини були б про Яготин ')))

ВелоЯготин

Летичів-мальовничий куточок Поділля))). Базари не проминуть точно: торговці смачнющою рибою, на яку багаті місцеві водойми (саме в Летичеві зливаються річки Вовк та Південний Буг) розташувалися поблизу обох в’їздів у місто. Плесо величезного озера по обидва боки від дороги до Летичева часто сердиться білими хвилями — здалеку ну абсолютно морськими.
Замок проминути теж неможливо, але тут треба уважно стежити за пейзажами за вікном авто. Стара ошатна башта, підніжжя якої охороняє суворий бронзовий Кармалюк, вигулькує обабіч траси раптово – і так само швидко ховається за спинами сучасних кількаповерхових будинків. Монастир та костел Успіння Діви Марії, що славився десятиліття тому своєю чудотворною іконою — поруч, під захистом замкових стін. В 2000-му році споруди комплексу, що перебували в стані руїни, ґрунтовно реставрували. Парадокси Східного Поділля: сакральна пам’ятка розташована за абсолютно „совковою” адресою: по вул. 50-річчя Жовтня, 10. Страшний стан монастиря ще кілька років тому легко пояснити: під час Другої світової війни в його стінах був концентраційний табір. Кістяки нещасних жерт, кажуть старі люди, закопали з другого боку замку, від вулиці Леніна (і така ще існує у місті). Після війни в кляшторі розмістилися склади. 1982 року в них вибухнула пожежа, за шість років — ще одна. Місто шепотіло, що вогонь розійшовся не просто так: СРСР вже кілька років штормило перебудовою, старі храми масово повертали віруючим, що не всім могло сподобатись. Місцевим католикам навіть пожежа не стала на заваді: першу месу ксьондз Ян Ольшанський, майбутній єпископ кам’янецький, відправив тут ще у 1989 році. На відправу зібрався багатотисячний натовп. Щоб потрапити до костелу, вірним довелося виламати двері: комуністична влада відмовилася надати ключі від приміщення навіть після належного оформлення всіх потрібних паперів.
„Совок” особливо гостро відчувається з непарадного боку замку. Це від траси замок — як картинка в рекламному буклеті. А відразу за рогом старих мурів — розкішні баки для сміття, які, здається, прибирають не надто часто. Хоча жителі міста замком, схоже, все ж пишаються: навіть огорожа кафе поблизу автовокзалу своїм силуетом нагадує зубці-мерлони Летичівської вежі.
Найважче знайти місце останнього притулку українського Робіна_Гуда. Могила Кармалюка знаходиться на міському цвинтарі. Просто з дороги ще один пам’ятник нескореному борцю з несправедливим суспільним ладом не побачиш.

Летичів-мальовничий куточок Поділля)))

Лапшин 4ever. Тернопілька область
Бережанський район
село ЛАПШИН!!!!!!!!!
За однією версією у Лапшині 11 березня 1886 року народився Едвард Ридз-Сьміґли, польський політик, останній маршал Польщі в Другій Речі Посполитій. За іншою вірогіднішою версією Ридз-Сьміґли народився в с.Лісники поблизу Бережан.
У 1881 році на парохію Лапшина прийшов молодий отець Лев Джулинський, в особі якого поєднався священник, громадський діяч та економіст-комерсант. Він шанував і підтримував таланти. З метою створення опери Роксоляна він запросив до Лапшина композитора Дениса Січинського. Л. Джулинський започаткував на Бережанщині видавничу справу. Тут у Лапшині він приймав широке коло письменників, поетів, мовознавців, художників, журналістів, істориків, друкарів, у співпраці з якими видавав часописи, збірники церковно-народних пісень, листівки з малюнками і піснями, календарі. Коли у 1923 році Лев Джулинський помер, його поховали на Лапшинському цвинтарі.
1.Історична дата утворення-В 1578 році
2.Дата віднесення до категорії року
3.Поштовий індекс -47517
4.Річка, озеро -рiчка Золота липа
5.Територія (тис.кв.м) -1980
6.Населення сільське (тис.осіб) -1.152
7.Щільність населення (осіб/кв.км) -581.820

Лапшин 4ever

Село Лобна Любешівський район, Волинська область. Західне Полісся - мальовничий край, прекрасний у
будь-яку пору року:і навесні, і влітку, і восени, і в
білосніжному зимовому вбранні...
Одним із чудових, чарівних його куточків є село
Лобна зі своїми лісами і озерами!!!!

Село Лобна Любешівський район, Волинська область

❶❷❽❸◀БУЖКОВИЧІ▶❶❷❽❸. На лівому березі невеличкої річки Свинорийки, яка впадає у Лугу, на пагорбі, розмістилось старовинне село Бужковичі. Перша згадка про нього є у Галицько-Волинському літописі за рік 1283: «А після цього догнав його (Телебугу, золотоординського хана) Лев-князь коло (села) Бужковичів і з питтям, і з дарами. А коли ж прийшли вони на бужківське поле, то тут оглянули свої полки, і князі думали, що їх переб’ють, а городи візьмуть.»
Колись місцевість навколо села нагадувала райський куточок. Пагорби були порослі дрімучими лісами, а по глибоких долинах текли стрімкі струмки в напрямку до повноводної річечки Свинорийки. Болотиста місцевість навколо річки та ліси були багаті на різноманітні тварини та птаство. То ж не дивно, що тут і вирішили оселитися наші далекі предки, які заснували село Бужковичі. Про чудову природу та історію села розповідають назви урочищ: Вужівка, Загая, Задубина, Корчунки, Підзарука, Чаїнка, Василькова долина, Кошелянка, Пресик, Загуманки, Озеро, Круглик, Жолоб, Придатки, Клин, Дюдянка, Яневицька колонія, Маркоставська(ЧОРНА) колонія, попова могила.
Немало випробувань випало на долю селян: монголо-татарське нашестя, поневіряння по чужих краях в роки першої світової війни, панування панської Польщі, боротьба за вільну Україну та роки німецької окупації під час Великої Вітчизняної війни, примусова колективізація з приходом Радянської влади, голод і злиденне життя в повоєнний період, розпад колгоспів та перехід до самостійного господарювання в перші роки незалежності.. Та ніщо не зломило волю сильних духом бужковичівців. Вони вистояли, вижили. На жаль, з кожним роком село стає меншим і меншим.
Для порівняння:
- у 1806 році в селі було: дворів – 71, проживало 429 людей;
- у 1835 році було: дворів – 40, проживало 339 людей;
- у 1900 році було: дворів – 66, проживало 534 людини;
- у 1950 році проживало 940 людей.
Перша школа у селі була відкрита в 1891 році. Під час війни в 1918 році будівля цієї церковно-парафіяльної школи була зруйнована. Нову школу було збудовано лише в 1929 році із хати Лукаша Дудкевича, котрий виїхав у Канаду. А в 1986 році в центрі села була побудована нова цегляна школа.
У 1947 році у селі відкрили клуб і бібліотеку, які розмістили у церковному будинку для священика. У 1954 році цей будинок розібрали і використали для будівництва нового клубу в іному місці. У 1991 році клуб закрили через його аварійний стан. На два роки довше працювала бібліотека.
Зараз у селі працює лише медпункт та приватний продуктовий магазин.
В1940 році був створений колгосп, який розпався у 1941 році у зв’язку із початком Великої Вітчизняної війни. В 1947 році у селі знову був організований колгосп, який у 1951 році об’єднався із колгоспом с. Луковичі, а в 1958 році до них приєднався ще колгосп із с. Орищі. У 2000 році колгосп припинив свою діяльність у зв’язку із реорганізацією. Після розпаду колгоспу переважно населення допенсійного віку залишилось безробітним. Основним джерелом доходів стала сільськогосподарська продукція. Проте, завдяки своїй працелюбності, добробут селян з кожним роком покращується. Зараз у селі в приватному користуванні є 19 тракторів, 7 грузових автомобілів, 29 легкових автомобілів, 8 зернозбиральних комбайнів, 46 коней, 12 ставків. Село газифіковане, електрифіковане, до кожного двора підведений водопровід. Проте болюча проблема – незадовільний стан доріг
ДОБАВЛЯЄМ ФОТКІ,ТЕМИ!!!!!!!!!

❶❷❽❸◀БУЖКОВИЧІ▶❶❷❽❸