Поиск
ЕПС 14-1

ЕПС 14-1

Подписчики: 19 подписчиков
ID: 76464213

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

knure_eps14_1

Червоноград (Кристинопіль). Iсторiя нашого мiста починається з другої половини XVII ст. Тодi на берегах тихоплинного Захiдного Бугу було закладено мiстечко назване Кристинополем. Географiчне положення мiста зумовило його iсторичну долю, таку ж непросту, величну i трагiчну як i долю всiєї держави. Тут тiсно переплелися його минуле i сьогодення. Червоноград є найбiльшим мiстом на пiвночi Львiвщини. Воно росте, розвивається i стає все кращим. Тому ми прагнемо, щоб наше мiсто стало мiстом європейського рiвня. Адже пiсля входу Польщi до Євросоюзу, воно фактично набуло статусу прикордонного мiста України на кордонi з Європейською спiльнотою. Враховуючи добре розвинуту транспортну мережу, наявнiсть iнфраструктури, Червоноград є привабливим для залучення iноземних iнвестицiй. А це вимагає вiд нас постiйного пошуку, щоденної наполегливої працi. В такому ритмi живе i працює наш рiдний Червоноград.

Червоноград (Кристинопіль)

Патріоти Тисмениці=))). Вперше древнє місто Тисмениця, що на Івано-Франківщині згадується в Іпатіївському літописі в 1064 році, коли Галицький князь Володимирко “вийшов із Галича в Тисменицю на лови”. Мальовнича долина, круті береги двох річок та якась невідома надприродна сила, роблять це містечко особливо гарним.
В часи середньовіччя через Тисменицю проходив відомий волоський шлях зі Львова до Молдавії та Волощини. В 1448 році польський король Казимир Ягайлончик надав місту Магдебурзьке право. В другій половині XVI ст. до Тисмениці прибули вірменські поселенці, які привезли секрети кушнірства, виготовлення сап’яну та замшу. Поступово це ремесло перейшло до місцевих майстрів. У вересні 1592 року відбулося об’єднання тисменичан із ремісниками-вірменами в організацію кушнірства та білошкірів. Це стало своєрідним початком нового відліку в історії міста, міста, яке зажило доброї слави умілих майстрів по всій Європі. Тисменицькі ремісники конкурували навіть з “королівським цехом” Галича. Сьогодні, коли ринок товарів різко збільшився і перед нами відкрито широке розмаїття хутрових закордонних виробів, сучасні модниці продовжують надавати перевагу тисменицьким майстрам та їх розкішним і якісним виробам.
Але як кажуть, немає лиха без добра, а добра без лиха. Проблеми управління сучасним містом пов’язані з цілим комплексом складних аспектів. Для малих міст найбільш болючими є проблеми інженерної та соціальної інфраструктури.
В 1970 році на базі кушнірського ремесла в Тисмениці було побудовано одну з найбільших в колишньому радянському союзі хутрових фабрик. Для забезпечення сировиною, поблизу збудовано дві звіроферми. Об’єми виробництва фабрики потребували величезної кількості води, оскільки технологія виправи шкіри є доволі складною. Тому в цей час, із сусіднього Тлумацького району, від Дністра було прокладено 35–ти кілометровий трубопровід, який забезпечив достатньою кількістю води і фабрику і тисменичан.
В 1982 році місто стало адміністративним центром Тисменицького району. Розпочався його інтенсивний розвиток, збільшилась кількість промислових підприємств, збудовано понад 10 багатоповерхових та кількасот індивідуальних будинків. Час спливав непомітно. Здавалося б, що питання із забезпеченням Тисмениці водою в далекому 1970 році було вирішене раз і на завжди. Але, відпрацювавши понад 35 років, сам водогін фізично застарів. Труби прогнили, позаростали, через тверді солі діаметр відчутно зменшився. По всій довжині пропуски, величезні втрати води. Ось тоді перед владою та жителями постало доволі складне питання – “Що робити далі, як вийти із цієї складної ситуації?” Звичайно, що перше найпростіше рішення, яке напрошувалося – знову прокласти новий 35-ти кілометровий водопровід від Дністра. Але це були вже не ті роки, коли вартість електроенергії оцінювалася копійками. В 1996 –1997 роках вже почали вчитися рахувати та оцінювати свої фінансові можливості. Тому, порахувавши прийшли до висновку, що перекачування води з такої далекої відстані було б дуже дорогим задоволенням як для фабрики, так і для жителів міста. А оскільки об’єми виробництва на фабриці з роками почали зменшуватися, то від запропонованого надто дорогого проекту вирішили відмовилися. Почалися пошуки нових ідей та пропозицій, роздуми над тим, як вийти з цього складного становища. Жителі міста, на той час, вже почали відчувати кризу з водою: подача води по обмеженому графіку викликала серйозні обурення громади.
Друга ідея, яка була дуже цікавою, полягала в тому, щоб пробурити свердловини і шукати підземні запаси води в районі Тисмениці. Сьогодні стає очевидним той факт, що майже ввесь цивілізований світ користується питною водою в основному з підземних джерел. На превеликий жаль в нас ситуація зовсім інша. Воду для споживання ми беремо із відкритих водойм – річок та озер, а через їх значну забрудненість це доволі часто приносить нам серйозні проблеми та захворювання. Тому нова ідея з пошуками підземних запасів води, виглядала на перший погляд доволі цікавою та

Патріоти Тисмениці=)))

Сходи в небеса™. Ласкаво просимо!
Режисер: Григорій Любомиров
У ролях: Мікаел Арамян, Віра Житницька,
Ніл Кропалов, Катерина Сімаходська,
Яніна Соколовська, Олександр Пєсков,
Оксана Дорохіна, Михайло Полосухін,
Ігор
Карташов, Дмитро Сотіріаді, Дені
Аласанія, Ольга (Леля) Баранова, Максим
Бичков, Вероніка Амірханова, Артем
Мурадов.
-- Опис:
Ось уже 10 років, як Артем приходить на
берег моря і згадує історію свого
першого
кохання. Аня - так звуть дівчинку, з якою
пройшло дитинство Артема. Їхня дитяча
дружба переросла в чисте юнацьке
кохання. Кохання сильне і світле, що
ніби зійшло з небес. Люди навколо —
жадібні, заздрісні і злі, не зрозуміли
глибини їхніх почуттів, тому, що були
занадто земні. І вони зробили все, щоб
це кохання не вижило на Землі. Але
Небеса, що подарували їм це кохання,
взяли його у свої обійми...
У дитинстві Артем обіцяв Ганні
побудувати сходи в небеса і виконав
свою обіцянку. Дитяча дружба була дуже
міцною. Вони майже не розлучалися, і їм
було добре вдвох. А потім прийшла біда.
Спочатку померла мама Ані. Потім в
автокатастрофі загинув батько Артема.
Горе дітей було велике і зблизило їх ще
більше.
Час ішов — вони дорослішали. Дружба
стала переростати в перше почуття.
Вони
готові були провести все життя на
улюбленому березі їхнього дитинства,
але у життя на них були свої плани...

Сходи в небеса™

Путешествие в РИШИКЕШ (индия)20 марта-4апреля. Дорогие друзья приглашаем вас вместе с нами посетить солнечную Индию!
20 марта мы отправляемся в Ришикеш!
Ришикеш - город, расположенный у подножия Гималаев, на берегу Ганги, в 25 км. от Харидвара.
Это удивительное место похожее на переход , где горы заканчиваюся и начинаются равнины, это переход между высшим и низшим. Там где долина встречается с равниной, там где Ганга спускается с гор , чистая и стремительная ...
Ришикеш священный город, который принимает многотысячные потоки паломников, его называют мировой столицей йоги.
Мы направимся в ашрам просветленного Мастера Свами Самдарши, для всех в его ашраме проходят бесплатные сатсанги (беседы) с Мастером. Так же медитации каждый день, йога, ретриты и группы.
О Мастере http://vk.com/club3420184
так же на сайте :
http://www.samdarshi.com/, http://satyasadhanasansthan.com/
Если вы так давно мечтали об Индии , о встрече с настоящей истиной, то момент пришел! Это очень просто , ваша готовность и вы в Индии, рядом с тем кто проснулся, кто вернулся домой и делиться этим даром.В обстановки любви, таких же ищущих , в атмосфере настоящего праздника мы проведем вместе наше путешествие.
Организатор Хошабова Екатерина (Прем Дришти) и Медитационный Центр Пустота
http://vk.com/id4172048
http://vk.com/spb_pustota

Путешествие в РИШИКЕШ (индия)20 марта-4апреля

ANNA ASTI. Анна Дзюба родилась 24 июня 1990 года в Украинском городе Черкассы живописно расположившемся на берегу Днепра. Девушка любит свою малую родину – здесь на душе становится уютно.
Выросшая в творческой семье девочка прониклась магией музыкой с пеленок. Вместе со старшей сестрой она постоянно выдумывала различные сценки, которые охотно демонстрировала родителям и соседям, устраивала импровизированные спектакли и показы мод. В школе Аня не пропускала ни одного музыкального мероприятия, с удовольствием участвовала в концертах, а кассеты Уитни Хьюстон и Марайи Кери, принадлежавшие сестре, были заслушаны до дыр. Ей всегда нравилась сцена и внимание публики, поэтому уже в подростковом возрасте она всерьез решила стать певицей.
Правда, девушка не знала, как сможет добиться успеха в шоу-бизнесе, ей казалось, что для этого нужны деньги и связи, которых у нее тогда не было.
С ранних детских лет девушка, увлекаюсь музыкой, но мечты о карьере певицы казались ей призрачными. Поэтому , дабы не терять время после школы , девушка сразу начала работать. Она пробовала силы в визаже, помощником юриста, но музыка продолжала манить Анну. Параллельно с работой девушка записывала песни и помещала их в сеть с надеждой, что её кто-то услышат её голос и разглядит талант. Ожидание длилось до 2010 года, когда поздно вечером Анне позвонил молодой человек,представившийся как Юрий Баранш. До то предопределяющего звонка Аня знала, кто такой Артик, но не верила, что этот популярный исполнитель зовёт её в совместный проект. Проделав страх перед неизвестностью , девушка отправилась навстречу мечте.
Так возник дуэт Artik & Asti, который уже через год громко заявил о себе треком «Моя последняя надежда». Клип на эту песню за месяц просмотрели около полутора миллиона человек. Artik&Asti – Моя последняя надежда (первый клип группы) Вскоре дуэт перебрался в Москву, где у молодых исполнителей началась совершенно другая жизнь, состоящая из плотной студийной работы, интенсивной концертной деятельности и частых гастрольных поездок. Artik&Asti – Артем Умрихин и Анна Дзюба Ане было непросто сразу адаптироваться к такому ритму, но рядом всегда был Артем, который стал не только партнером по сцене, но и верным соратником, лучшим другом и советчиком. К тому же, непередаваемые словами эмоции от выхода на сцену, энергетика зрительного зала и ощущения наконец сбывшейся мечты с лихвой компенсировали все сложности. Артик и Асти ворвались в музыкальный мир как ураган Девушка вспоминала, что на заре карьеры была довольно упитанной особой. Ее сильно ранили статьи в таблоидах, где ее упрекали в лишнем весе, и комментарии подписчиков, которые называли ее откровенно жирной. Похудеть певице помогла йога, мед.
2 ноября 2021 стало известно что Аня покинула популярную группу Артик Асти в которой была 10 лет, но Аня решила строить сольную карьеру.
24 декабря 2020 года Аня вышла замуж за своего мужа Станислава Юркина
Дата создания группы 15 декабря 2021 года
дата создания сообщества
Анна Асти 21 декабря 2022 года