Поиск
s

s

Подписчики: нет данных
ID: 225650825

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

fghjhbvbnjjvb

Тинна. Координати: 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д.
Понад 700 жителів. Якщо їхати з Кам'янця на Хмельницький старою розбитою трасою, через Нігин на Ярмолинці, неодмінно потрапите в це село, що тихенько лежить довгі століття на обох берегах річки Тарнавки, притоки Дністра. Башти місцевого костелу ледве-ледве видно з боку траси, тому будьте уважними і не проминіть їх.
Більш ніж впевнена: про це село ви нічого не знали. Немає його ані в чотиритомнику Пам'ятки містобудівництва та архітектури УРСР, ані в інших краєзнавчих фоліантах. Хоча - ні, де-не-де зустріти згадки про Тинну все ж можна: наприклад, в польському Tygodniku ilustrowanomu середини ХІХ століття.
Вже тоді в тижневику писали, що єдина і велика хвала сучасній Тинній - це прегарний костел, який славиться дивами. Продовжимо цитату: Село заселялося долиною, з півдня його вінчає ліс, а з півночі, на лівому берегу річки, царює над селом костел. Тинна знаходиться (...) на самій поштовій дорозі, в 4 милях (?) від Кам'янця та 2 милях від Ярмолинець.
Коли саме виникло село, невідомо, але була згадка у костельному архіві, що Тинна, Тарнава, Тарнавка та Томашів у 1607р., за часів польського короля Зигмунда Вази були спадком подільського ловчего Томаша Гумецького, а до того часу протягом 200 років це були королівські землі. Ця згадка дає підстави стверджувати, що Тинна могла бути заснована у кінці 14 - на початку 15ст. Був то часОльгерда та Владислава Ягеллончика, коли подільське жито сплавлялося Дністром аж до Візантії та Кіпру, тож не дивно, що Тинна невдовзі стала відома завляки своїм ярмаркам. Тоді Тинна була немалим містечком, що лежало на обох берегах Тарнавки. На лівому березі, навпроти постоялого двору, який виконував також функції ратуші, ще у середині ХІХ століття показували місце, де стояв перший, ще дерев'яний костел св. Катерини.
Близько 1590-го року, трохи вище від дерев'яного, зводиться коштами Томаша Гумецького новий мурований храм. На початку XVII сторіччя папа Урбан VIІІ видав привілей місцевому костелу, з відпустом на всі марійні (присвячені діві Марії) свята. В цьому документі храм називають ecclesia primae fundationis ловчего Гумецького (наскільки дозволяє мінімальне знання латини, це щось про першокласне відпустове місце. Виправте мене, якщо я помиляюсь). Певно, саме від Гумецького у дарунок храм отримав образ богородиці, який прославився багатьма дивами.
У 1656р. татари пограбували містечко та костел, а чудодійний образ розітнули палашем над лівим оком Марії, пошрамувавши обличчя богородиці. Коли турки у 1672р. сараною покотилися нашою землею, цінний образ перенесено у Кам'янецьку Катедру, а коли впав навіть головний фортпост Поділля, пані Гумецька першою справою подумала не про врятування своїх дітей, а про образ, який було перевезено до Львова (ось що з людьми релігія робить!).
Лише у 1730р., коли всі яничарські лихоліття були далеко позаду, образ повернувся у рідну Тинну. А костел... костел у 1706 р. був вже зовсім у руїні, тому храм зруйнували до фундаменту, на якому його й відновлено Катериною та Стефаном Гумецькими, воєводою подільським. 10 листопада 1717р. кам'янецький біскуп Стефан Рупнєвський храм освячує, про що свідчить меморіальний камінь з написом, який прикрашав колись закристію. Костел до пари до Марії отримує ще одного патрона - мученика та святого Войцеха.
1734р. тинська святиня пережила напад волохів та циганів. А про її славу говорить хоча б той факт, що, скажімо, 2 липня 1743р. поклонитися образу прийшло 30 000 вірних.
Після смерті у 1736р. подільського воєводи Стефана Гумецького Тинна перейшла у власність його сина Ігнація, коронного стольника. Ігнацій, виконуючи останню волю батька, розпочав будівництво нового костелу. Процес зведення храму завершила вже вдова Ігнація, Тереза. Храм стоїть на невеликому горбку, він прямокутний у плані. Колись його фасад прикрашали скульптури святих Ігнація та Терези (

@@@@@ЗОЛОТОНОШA@@@@@. Золотоноша - найбільше місто черкаського лівобережжя та важливий промисловий центр Черкаської області.
ЗДЕСЬ ДЕЛИМСЯ О ВСЁМ, ЧТО СВЯЗАНО С НАШИМ ЛЮБИМЫМ ГОРОДОМ ЗОЛОТОНОША!!!
Золотоно́ша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Золотонішській міськраді підпорядкована Згарищна сільська рада з селом Згар, та два селища: Гришівка та Ярки. Місто розташоване на річці Золотоношці, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас на пеpеxpесті автомагістралей Київ-Кременчук та Черкаси-Шрамківка та на залізничній лінії Бахмач-Одеса.
Золотоноша - місто обласного підпорядкування, розташоване на лівому допливі Дніпра р. Золотоношці на залізничній лінії Бахмач - Одеса з променем на Київ через Миронівку та на перехресті асфальтових шляхів Київ -Кременчук і Черкаси - Шрамківка. Відстань до Черкас залізницею - 30 км, автотрасою - 35,5 км. Населення - 29,9 тис. (на 1.01.2002 р.).
За 1 км від міста, в урочищі. Ярки, виявлено осаду Русі (Х-ХІІІ ст.). Назву Золотоноша пов'язують із назвою річки: її піщане дно, покрите шаром золотавої слюди, сяяло, мов золото.
Назва Золотоноша викликала цілий цикл золотих легенд... Згідно з однією з них, у другій чверті XVII ст. Золотоноша була замком Яреми Вишнівецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду - так званої Вишневеччини. Зосередження в місті податків - золотих грошей - нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто золотою ношею. Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII ст., а назва міста з коренем золот з'явилася за 60 років до того.
За другою легендою, черкаські козаки придбане вогнем і мечем золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.
Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.
На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, мов золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найбільш вірогідним є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.
Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану. У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою Золотоноша існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби.
Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом - Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже в 1616р. Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII ст.) - як укріплене місто. 1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення.
З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку, 1627 року - ремісниче братство. Останнє проіснувало біля 225 років. Від 1648 році Золотоноша - центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. Золотоніська делегація, очолена сотником Остапом Зайцем, брала участь у Переяславській раді.

@@@@@ЗОЛОТОНОШA@@@@@

Охматів- моя колиска. Охма́тів — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Бурти за 12 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Населення — 805 чоловік, 605 дворів (станом на 2008 рік)[4].
Назва цього історичного поселення походить від назви місцевої Охматової діброви, згадуваної ще у середині 16 століття, коли ця місцевість належала місцевим земянам Базановичам. Село відоме з першої половини 17 століття. Спочатку входило до Брацлавського, а з кінця 18 століття до 1923 року до Уманського повітів.
30 січня 1644 року тут відбулася перша битва під Охматовим. Тоді біля Охматова коронне військо зустріло татарське та в результаті переслідування останнього наголову розгромило.
19—22 січня (29 січня—1 лютого) 1655 року під Охматовом відбулася битва українсько-російського війська проти польсько-шляхетських і татарських сил. Українсько-російське військо завдало ворогові значних втрат і змусило його відступити. Місце битви згодом названо Дрижиполем.
Під час радянсько-німецької війни у розгромі фашистів брали участь 348 жителів села, з них 182 — загинули, 166 — нагороджено орденами й медалями. В центрі села встановлено обеліск Слави охматівцям, які віддали життя в боротьбі з гітлерівськими загарбниками.
Станом на 1972 рік на території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким було закріпленолено сільськогосподарських угідь 2 563 га, у тому числі 2 412 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і м'ясо-молочного поголів'я худоби. В колгоспі були млин, пилорама, столярнотеслярська майстерня. На той час у селі працювали восьмирічна школа, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла на 100 місць, а також поштове відділення, магазин.
Поблизу села знайдено крем'яні знаряддя праці доби бронзи і виявлено залишки поселення черняхівської культури.

Охматів- моя колиска

Ежегодный Фестиваль Врата МЕРКАБА. «Врата Меркаба» - это крупнейший фестиваль состоящий из огромного собрания различных направлений, которое берет истоки как из древних культур развития человека, так и из новейших и современных интегрированных систем развития личности. В основе каждого из направления состоит суть – дать человеку возможность заглянуть в самые глубинные аспекты своего Я, стать более гармоничным, здоровым, активным во всех сферах деятельности, творческим, наполненным жизненной силой, успешным во всех делах.
Само слово «Меркаба», означающее некую синхронность основных движущих факторов развития человека, мы можем разделить на три части :
- Физическое развитие.
- Умственное, мировоззренческое.
- Заряд человека, эмоциональное состояние, то, что мотивирует человека.
«Врата» в данном случае подразумевает выход из привычной зоны комфорта и вход в зону развития, где человек погружается внутрь себя и находит то, что позволит человеку развить в себе различные физические качества, либо получить новые навыки, знания и опыт. Это позволит свободно и гармонично двигаться по жизни и возможно найти себя в том, что ему будет по душе. Пусть это будет Йога, Цигун или музыкальные направления, словом то, что каждый возможно искал для себя.
Данное мероприятие построено из большого количества практик, а также представителей разных школ, методик, профессионалов и квалифицированных мастеров каждого из направления, что собой представляет общее объединение современной нетрадиционной медицины и духовного развития человека.
Данный фестиваль будет проходить на одном из самых сильных мест всей территории России – берег Ладожского озера.

Ежегодный Фестиваль "Врата МЕРКАБА"

Відкритий міжнародний фестиваль сучасного мистец. -----------------------------------------------------------
Кулінарні майстер-класи від відомих співаків та діячів шоу-бізнесу, улюблені страви Мадонни, Аль Пачіно та українського міністра Василя Вовкуна, а також музичні інструменти, на яких можна спробувати свої таланти, – все це можна побачити у фестивалі-ресторації «Лівий берег», що відкрився у Львові.
------------------------------------------------------------
''ЛІВИЙ БЕРЕГ'' – новий клуб мистецького життя Львова!
Дорогі Брати й Сестри, друзі та колеги!
Ми відкрили новий проект, в самому серці Львова – в підвалах Львівської Опери. Називається це все
– Відкритий Міжнародний Фестиваль Сучасного Мистецтва Лівий Берег!
Проект присвячений сучасному мистецтву та його демаргіналізації в сучасному суспільстві. Одним словом за допомогою ресторанної технології підвищити знання відвідувачів у сучасному мистецтві: музиці, малярстві, відео та ін.
На стінах розміщений експозиційний простір, який буде використовуватись для змінних виставок, велика збірка доброї музики та найважливіше, що нарешті в місті нарешті з'явився музичний клуб європейського зразка, який маємо надію швидко стане осередком мистецького життя міста та найважливіше поширюватиме добре та корисне в маси! Саме тому це єдина кнайпа в світі, яка працює у формі щоденного неспинного та постійного фестивалю мистецтва, із своїми лауреатами, організаторми та приманному бардаку)
Отож запрошуємо до Львівської Опери underground та не пропустіть найближчі акції, адже стати свідком коли народжується нові проекти та ідеї можна тільки в затишному клубі.Відкритий міжнародний фестиваль сучасного мистецтва
------------------------------------------------------------
Клуб, який існує у формі постійно дійочого щоденного фестивалю сучасного мистецтва: експозиція малярства, що змінюється, живі концерти, кулінарні вечори, творчі зустрічі, величезний вибір для меломана, можливість відчути себе митцем та спробувати себе художником чи музикантом. Все на лівому березі Полтви в самій Львівській Опері.
Телефон: 032-2722863
Адреса: пр. Свободи, 28
Години роботи: 10:00 - 2:00

Відкритий міжнародний фестиваль сучасного мистец