Поиск
·•● Cronion Corel ·•●

·•● Cronion Corel ·•●

Подписчики: 43 подписчиков
ID: 73529442

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

clubcronion567

КОХАННЯ-ЯКЕ ВОНО??. Що таке кохання?
Цікаве запитання. Кожен трактує це почуття по – своєму. Кожному здається, що він правий… І дійсно таки, скільки людей – стільки думок. Але давайте серйозно задумаємося що воно таке, кохання?? Це почуття! Ну звісно ж !!!
Кохання – це не тільки, коли ти можеш витерпіти людину 10 хвилин, це дещо більше! Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку…
Кохання – це почуття на 1 сходинку вище від дружби! Кохання – це значить кричати на весь світ про це, коли знаєш, що слова зайві!
Ви можете бути абсолютно різними, або навпаки, але кохати один одного.
Любит тот горячо, кто ревнует!
Любит тот горячо, кто молчит!
А не тот, кто безумно целует,
И слова я люблю говорит!
Кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов’язки! Кохання – це прекрасно! Кохання – це вір, довіра, це життя! Кохати – це значить розуміти, підтримувати, допомагати, це значить безкорисливо любити!
Кохання – це отрута: коли в твій організм потрапляє хоч крапля, ти або помираєш ( у разі нерозділеного кохання), або знаходиш протиотруту і живеш як востаннє, але вже не один!
Кохання – це безодня: падаючи вниз, не знаєш що буде далі…
Кохання – це горілка: спочатку гріє, а потім зводить з розуму…
Хіба ж думав той, хто винайшов трикутник, про те, що його використовуватимуть навіть у коханні? Чому часто перетинають ся не ті лінії, які ми хочемо? А чи варто взагалі, що б вони перетиналися?
Ти – річка. Пливеш цим життям між двома берегами… Вони допомагають знайти правильний шля, допомагають долати перешкоди, які зустрічаються на твоєму шляху… Інколи вони самі створюють тобі пороги, яких ти не можеш сама здолати…
Ти – ангел, якому підрізали крила і вигнали на дощ…
Б.О.Г. – ти власник раю, свого життя, в якому важко вижити без друга. Але ти сам спокушаєш друга – ангела із темряви, сам із своєї руки даєш скуштувати плід із дерева добра і зла… Ти ж сам потім виженеш цього ангела з раю на дощ… Знову залишишся сам… Однією рукою ти пестиш, іншою даєш ляпаса…
Б.О.Г. – це берег, якого ти тримаєшся. Пливучи поряд на твоєму шляху ти зустрічаєш менше перешкод… Він увірвався у твоє життя, як стихія і «змітає» все на своєму шлях, аби бути поруч з тобою! Він приніс у ивоє життя впевненість і тривогу. Адже у тебе ще є інший берег, який ти не можеш залишити…
А може, варто спуститися на землю і відповісти за всі свої дива? Може варто залишити свою святу недоторканість і спуститися до грішника, повернути його до раю?!

КОХАННЯ-ЯКЕ ВОНО??

Рихта. Краєвиди рідного села. Рихта (Rychta, Rychty Humiecki) — невеличке село, що розкинулось на обох берегах річки Жванчик. До середини XVII ст. село мало назву Новосілка. В середині XVI ст. селом володів пан Радецький, потім пани Лянцькоронські. На його північній околиці, на правому березі р. Жванчик (при шляху на Кам'янець) Лянцкоронські 1507 року спорудили укріплений замок. Про дату його заснування засвідчив напис (інскрипція) на кам'яній таблиці, знайденій під час пізнішої реставрації однієї з замкових будівель. В 1596(1569) році Єлизавета (Ельжбета) Лянцкоронська продала Новосілку з іншими маєтками Войцеху Гумецькому (Wojciech Humiecki польською мовою, поляки переклали як — Войтек Хамецкий), стольнику подільському і писарю городському кам'янецькому. Це поселення було розташоване на високому скелястому березі р. Жванчик і являло собою зручне місцеположення для укріплення. Тому Гумецький збодував тут невеликий замок і це село стало гніздом та родовим маєтком роду Гумецьких, котрі протягом півтора століття жили та існували на Поділлі.

Рихта. Краєвиди рідного села

Клуб любителей села Великий Карашин. Из истории:
Згідно краєзнавчих матеріалів про селище зазначено наступне.
«Карашин село, що розташоване за 10 верст на захід від Фасової, на правій високій стороні р. Здвиж; у місцевості оточеної з трьох сторін річкою, а з четвертої — струмком Карашинкою. Ця, за природним розташуванням місцевість є зручна до захисту від ворожої навали, і де за всією ймовірністю колись тут існувало древнє городище з переправою через Здвиж, береги якого тут звужуються, і місцевість ця була укріплена в древні часи валами і ровами, що і нині сліди яких можна побачити навкруги церковної садиби. За народними переказами побудова цих укріплень належить якомусь давньому татарському власникові околишніх сіл*, ґрунтуючись на татарській назві села. Частина Карашина, що розкинулось трохи вище по р. Здвиж, відокремлювана полем за півтори версти, називається Малим Карашином. В обох Карашинах жителів проживає православних 950, римокатоликів 22, євреїв. 11.(дані на 1887 р.) На початку XVI століття Карашин належав до маєтностей Ласскіх (мали володіння також в селищі Демидів). У нотатках за 1636 р. зазначено, власником Карашина Вацлава Жмієвського, ловчого Київського; потім Карашин належав до Макарівського ключа Макаревичів. З початку XVIII століття ним володіють шляхтичі Сапеги, що уже відступили від православ'я. У1749 році: Ігнатій граф на Кодні, Вишничах, Несухочах, Надвірної та Величці, Сапега — підскарбний надвірний великого князівства Литовського і його дружина Ганна. Після них маєток належав Харленським до 1808 р., коли Карашин, Червона Слобода, Коптієвка, Юрів і інші селища були продані Павлу Сабанському. Після смерті Ліберія Павловича залишилося 3 сини: Костянтин, Конрад і Станіслав та дочка Іполітка, за чоловіком Комаровичева, які всі свої успадковані в Карашині землі, у кількості 898 десятин, польової і 536 лісової, продали в 1876 р. дійсному штатському раднику Василю Борисову. Частина ж земель Конрада Сабанського: Малий Карашин, у кількості 214 десят. польовий і 262 лісової землі, за участь його в заколоті, яка була також обтяжена боргом сестри Іполітки Комаровичової, визнана в 1864 р. що підлягає конфіскації, згідно з нею в 1874 р. була конфіскована, а гроші, за продану Михайлові Івановичу Курдюмову землю, пішли згідно ухвали на сплату боргових зобов'язань сестри заколотника.
До Карашинского церковного приходу зараховуються:
Жмурівка село, в Брусилівській волості, Радомишльського повіту, на лівій стороні Здвижа, навпроти Карашина. Жителів проживає 63; Гребля на Здвижі з'єднує це село з Карашином.
Червона Слобода село, на правій стороні Здвижа, яка є кордоном між повітами: Київським і Радомишльським, навпроти міста Рожів й у 3 верстах від Карашина. Жит. проживає 287; Це село з землею власника у кількості 419 десятин польової і 50 лісової продали в 1858 р. Сабанські Єремєеву за 18 000 руб.; а він через кілька років, секретареві Київської Консисторії Хижнякову, за смерті якого маєтність успадковував його син, нині (1887 рік) чернігівський міський голова Василь Михайлович Хижняков.
Мар'янівка, або Мервін хутір, за 5 верст на дорозі до Грузького. У цьому хуторі з 216 десятин землі, які належали 4 родичам, міщанам Мегедам, які живуть там та кількох робітників з сім'ями у числі 46 душ.»

Клуб любителей села Великий Карашин

Фестиваль Волшебный Остров | Абхазия. Ежегодный крымский фестиваль практик самопознания и творчества.
✔9 дней программы фестиваля (26 июня-5 июля 2024);
✔мощные практики, которые трансформируют сознание;
✔более 40-ка мастеров в сфере самопознания от йоги до психологии!
✔4 локации с практиками и мастер-классами;
✔ комфортные номера и палаточный лагерь на берегу моря (Крым, п. Андреевка);
…никаких концепций и чужих мнений,… только практика, переживания и новые состояния,… все ради путешествия внутрь себя, новых эмоций, проживания и опыта, ради полной перезагрузки ума и тела…

Фестиваль Волшебный Остров | Абхазия

Моя рідна домівка ― село Баранівка. Село Баранівка розташоване в Шишацькому районі Полтавськой області. Його координати 49°56′58″ пн. ш. 34°00′03″ сх. д. Населення становить 616 осіб. Орган місцевого самоврядування — Баранівська сільська рада.
Історія
Перша згадка про село відноситься до першої половини ХVІІ століття.Розташоване понад річкою Пслом, оточене лісами.Перші поселенці були вихідцями з Москви та Литви.За часів Богдана Хмельницького Баранівка входила в Сорочинську сотню Миргородського полку і по ревізії 1730 року налічувала 112 дворів. Відомий історик Бодянський зазначав, що в 1863 році в Баранівці нараховувалося 250 дворів,в яких мешкало 886 чоловіків і 995 жінок. У 1883 році Баранівка значиться як волосний центр. Селу належало 5437 десятин ріллі, 93 десятин вигону, 31 десятин лісу, 198 сінокосів. В 1900 році із 252 господарств - 198 були козацькими, 36 селянських, 13 привілегійованих. Над самим берегом річки в густих насадженнях ховався великий поміщицький будинок з широкою верандою. Він мав позолочені меблі, дзеркала, кришталеві люстри. За будинком розташовувались контора, каретна, а трохи далі - корівник, свинарник, кухня. В дубовому лісі - лісопильний завод. В 1904 році земство побудувало школу.
Жителі села протягом багатьох років виступали проти самодержавства і поміщицького свавілля. У грудні 1905 року вони гаряче підтримували антипоміщицький виступ селян Великих Сорочинців. Виходець із села Баранівки моряк Балтійського флоту С.Г. Кремянський був учасником Кронштадтського повстання у 1906 році. Після поразки повстання його заарештували і заточили в одиночну камеру тюрми Кресты на Виборзькій стороні, де він відбував покарання. У зв'язку з 50-річчям першої Російської революції як активного учасника революційного руху його нагороджено орденом Леніна. Під час громадянської війни у Баранівці та інших навколишніх селах діяв партизанський загін, командиром якого був Д.М. Ярош. В 1913 році для поміщика Іванова був збудований на річці Псьол триповерховий водяний турбінний вальцьований млин, який виробляв борошно на експорт. Другий двоповерховий млин молов просте борошно, вальцьову крупчатку для місцевого заможного населення. Поруч з млинами стояли величезна сукновальня, крупорушка, складські приміщення для зберігання зерна, борошна. Поміщик Іванов побудував для своєї другої дружини двоповерховий в східному стилі будинок. Посеред села височіла церква, поблизу неї, у великому будинку під бляхою ррозташовувалися волосний суд, урядник із стражниками, сільський староста із писарем, волосний старшина із писарем. У кімнаті з гратами на вікнах. яка називалася чорною, урядник садовив непокірних селян. Напроти волості побудував магазин крамар Водяник.
Тричі на рік проводилася ярмарка. На острові, утвореному двома рукавами Псла, під віковими осокорами та вербами збирався багатолюдний ярмарок. Таборами стояли цигани. На ярмарок приїжджали управителі поміщицьких економій, куркулі - набирати робочу силу на літні роботи. Тут збиралися люди в бригади, щоб разом іти на заробітки в Таврію, на Дон. Так в пошуках кращої долі 46 родин покинуло Баранівку. З сім'ями ходили по світу в пошуках заробітків Вакула Піхота, Іван Видря, Йосип Колотай та інші. Здавна славилося село високою свідомістю його мешканців. ...Неподалік Баранівки є озеро, яке має назву Татарка. За переказами дівчина з цього села завела монгольський загін під час татарської навали у трясовину озера. Вороги загинули., а озеро століттями зберігає цю таємницю. Біля нього любив гуляти юний Іван Фесенко, і перший пропагандист марксизму на Україні. Він народився в Баранівці, в сім'ї сільського священника 27 травня 1847 року. Навчаючись в Полтавській духовній семінарії, часто приїздив в рідне село, розмовляв з товаришами про тяжке життя народу, читав їм книжки Писарева, Чернишевського, Добролюбова.

Моя рідна домівка ― село Баранівка