Описание
Село Красне – найстаріше село в бувшій Турівській волості Прилуцького повіту Полтавської губернії. Через село проходить старовинна дорога з Новгород-Сіверського до Києва. У сиву давнину люди по цій дорозі ходили на сповіді до Києво-Печерської лаври. Лівий берег Супою був покритий травами, які були кормом для коней і волів. Великий ставок завжди був повним води. При злитті ставка з Супоєм по обидва боки росли ліси. На південь від ставка ще й досі збереглись ділянки лісу. І саме цей гай і ставок були колись красивим місцем відпочинку проїзних і піших людей. Саме це красиве місце для відпочинку і стало назвою села Красне, що означає красиве.Існуе також версія, що село отримало назву дякуючи рибі "краснопірці" що водилась у тому ж ставку. Старожили кажуть, що ту рибу куштували всі подорожні. А ловив і торгував (як свіжою так і вяленою) старий, худющий і маленький зростом козак. Саме за статуру його і називали Сухеньким. І донині багато корінних жителів мають прізвище Сухенко. Ще за часів князівств Київського і Переяславського по річці Супій в селах Биків, Красне, Усівка, хутір Козачий та Згурівці жили козаки, які об’єднувалися у Биківську сотню, і були підпорядковані Переяславському полку. Биківська сотня мала свою фортецю на річці Супій Між Биковом і Красним. Фортеця – це острів на річці, близько 15 гектарів, обнесений земляним валом та обгороджений стовпами – називалось Городище. Ця фортеця була козакам надійною оборонною спорудою для захисту Переяслава і Києва. 14 листопада 1709 р. на маєтності села Красного отримав царську грамоту полковник переяславський Степан Томара.
На схід від села Красне, є гора під назвою Рожкова. З неї видно Городище на Супої, а також видно в степу гору Шатура, в напряму прилук. За стародавніми переказами Рожкова одержала назву від того, що в давнину, коли треба оголосити збір козаків, на цій горі козак в рожок грав тривогу. На горі Шатура був курінь, у ті часи його називали шатро. Там завжди чергували козаки. Якщо помітять небезпеку, умовними сигналами сповіщають на гору Рожкова, а звідти передають сигнал на Городище і оголошують тривогу. Від слова шатро і досі гору називають Шатура.
За три кілометри від Касного на північний схід стоїть Лиса Гора. Там був високий курган З появою гусеничних тракторів, уже після Великої Відчизняної Війни, той курган розорали, розтягнули плугами. Тепер збереглось невелике підвищення. Важко визначити центр колишнього кургану. За Переказами старожилів, люди шапками наносили землі, і насипали курган, і назвали Лиса гора ( біля гори й до чього часу, залишиласть долина, яр які. тягнуться до гори.) Яку ж вона зберігає таємницю? Про це ніхто не відає. Можливо, похований там вождь скіфського племені, а, може, староруський богатир, що загинув у поєдинку з ворогом. А, можливо, на полі тім була колись січа і багато загинуло там захисників рідного краю.
Село Красне згадується ще в грудні 1653 року; російське посольство на чолі з боярином Батуріним їхало до Переяслава через Прилуки, Красне, Биків, Басань, Баришівку. А незадовго до Полтавської битви Петро І із Переяслава їхав до Прилук через Красне. Зберігся переказ: коли побачив Петро ставок у Красному, вигукнув: « Какой красен пруд, искупаться б не худо!» Після цих слів швидко роздягнувся і кинувся купатись. В Описі Київського намісництва 1781 р. читаємо: жителі села Красне проживали у ста вісімдесяти восьми хатах, з них сімдесят чотири належали виборним козакам, сімдесят шість — козакам-підпомічникам, шістдесят сім - посполитим, різночинним, козацьким підсусідкам та підсусідкам владики. У селі проживали один дворянин, два різночинці, один представник духовенства, один церковник. В 1787 р. в селі Красне було 176 душ державних людей. Безумовно, ело Красне – поселення козаків. Були часи, коли вони не були під владою польських і російських магнатів. Населення не було закріпачене. Козаки самі відкритим голосуванням обирали владу. Всі питання в селі вирішувались на сходках, громадою. Село відносилося до
