Поиск
Уфа-Мусы Джалиля 72/1

Уфа-Мусы Джалиля 72/1

Подписчики: 32 подписчиков
ID: 77628200

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

закрытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club77628200

@@@@@ЗОЛОТОНОШA@@@@@. Золотоноша - найбільше місто черкаського лівобережжя та важливий промисловий центр Черкаської області.
ЗДЕСЬ ДЕЛИМСЯ О ВСЁМ, ЧТО СВЯЗАНО С НАШИМ ЛЮБИМЫМ ГОРОДОМ ЗОЛОТОНОША!!!
Золотоно́ша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Золотонішській міськраді підпорядкована Згарищна сільська рада з селом Згар, та два селища: Гришівка та Ярки. Місто розташоване на річці Золотоношці, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас на пеpеxpесті автомагістралей Київ-Кременчук та Черкаси-Шрамківка та на залізничній лінії Бахмач-Одеса.
Золотоноша - місто обласного підпорядкування, розташоване на лівому допливі Дніпра р. Золотоношці на залізничній лінії Бахмач - Одеса з променем на Київ через Миронівку та на перехресті асфальтових шляхів Київ -Кременчук і Черкаси - Шрамківка. Відстань до Черкас залізницею - 30 км, автотрасою - 35,5 км. Населення - 29,9 тис. (на 1.01.2002 р.).
За 1 км від міста, в урочищі. Ярки, виявлено осаду Русі (Х-ХІІІ ст.). Назву Золотоноша пов'язують із назвою річки: її піщане дно, покрите шаром золотавої слюди, сяяло, мов золото.
Назва Золотоноша викликала цілий цикл золотих легенд... Згідно з однією з них, у другій чверті XVII ст. Золотоноша була замком Яреми Вишнівецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду - так званої Вишневеччини. Зосередження в місті податків - золотих грошей - нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто золотою ношею. Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII ст., а назва міста з коренем золот з'явилася за 60 років до того.
За другою легендою, черкаські козаки придбане вогнем і мечем золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.
Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.
На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, мов золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найбільш вірогідним є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.
Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану. У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою Золотоноша існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби.
Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом - Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже в 1616р. Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII ст.) - як укріплене місто. 1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення.
З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку, 1627 року - ремісниче братство. Останнє проіснувало біля 225 років. Від 1648 році Золотоноша - центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. Золотоніська делегація, очолена сотником Остапом Зайцем, брала участь у Переяславській раді.

@@@@@ЗОЛОТОНОШA@@@@@

Львів такий який він Є. Заснування. Львів належить до давніх, але не найстаріших городів Галицької землі. До часу його постання існував вже знаний своїм історичним значенням Галич, Звенигород, а в околицях теперішнього Львова менші укріплені городи такі, як Підгородище, Завадів, Грибовичі, Страдч, Щекотин, Домажир, Рокітна та ін., розташовані на горбах Розточч чи на схилах північного берега Поділля. Археологічні знахідки свідчать, що в найближчій околиці здавна були якісь оселі, але на терені давнього міста не знайдено ніяких пам'яток, які говорили б про існування постійної доісторичної оселі. Засновником Львова був галицький король Данило Романович. Побудова цього міста близько 1250 р. вказує на те, що його зродили в першій мірі потреби військово-стратегічні, оборона галицьких володінь від татарських набігів, а також господарські, необхідність створення нового торгівельного центру на шляху з Побужжя і Наддніпрянщини до Наддністрянщини, після занепаду Звенигорода. Слід зазначити велике організаційне чуття засновника міста, що так уміло підшукав місце під будову нового міста, саме на стику Розточчя і Поділля, що ділять Схід від Заходу (басейн Дніпра і Дністра від басейну Вісли), а одночасно у воротах, крізь які проходить шлях із східної у західну Європу, з Чорномор'я у Прибалтику.

Львів такий який він Є

Greece Fitness & Wellness Week 2014. НОВОЙ СУПЕР ФИТНЕС КОНВЕНЦИИ на берегах гостеприимной Греции!
Вас ждут:
- Занятия ФИТНЕСОМ и полноценная ПРАКТИКА ЙОГИ с лучшими презентерами России и Европы;
- Более 30 мастер-классов по направлениям Step, Aerobic Dance, Funktional traning, Pilates, Йога, Аква-Аэробика;
- Неповторимый уголок природы острова Кос, Море, Солнце и
незабываемые впечатления!

Greece Fitness & Wellness Week 2014

Неморож - Моє село з духм’яними садами. Неморож моя.
Дріма село на пагорбах широких,
А за селом - кургани-сторожа.
Отак ти й снишся серцю довгі роки, Батьківська земле, Неморож моя.
І оксамити Неморожі рідної,
Де стежечка дитинства пролягла. Від батьківської хати і до поля
Живуть в мені, як птаха два крила.
Біля криниці журавлі вербові
Лягли, як льон, блакитні небеса.
В душі ще змалку полум’ям любові Живе твоя незмірена краса.
О Неморож, і рідна й дорога ти, Ти завжди будеш в нашім серці жить,
Бо тут живуть невтомні і прекрасні Хороші люди щедрої душі. (Слова А.С.Голик, бібліотекар с. Неморож Музика С.Я. Бабченка, художній керівник будинку культури) «… Оті простенькі сільські байки, як дрібні,тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси,простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль,коли вам люба мама чи бабуся оповідала легенди та байки , не забудете до смерті…» (І.Франко). ІСТОРИЧНА ДОВІДКА Не́морож — село в Україні,Звенигородському районі Черкаської області. Населення — 830 чоловіка (2010р.).Село розташоване на правому березі річки Гнилий Тікич за 5 км на північний захід від районного центру — міста Звенигородка та за 24 км від залізничної станції Звенигородка. Через село проходить автошлях Звенигородка — Київ. На північний захід – річка Неморозь, урочище «Церковище», відкрите Іваном Павловичем Гірником. Обстежувалося 1985 р. Тальянківським загоном ТКЕ ІА АН УРСР під керівництвом В. О. Круца. Матеріали зберігаються у фондах Звенигородського краєзнавчого музею. Належить до другої фази нобелівської локальної групи (етап ВІІ-СІ)
ЗВІДКИ ПІШЛА НАЗВА СЕЛА НЕМОРОЖ? ЛЕГЕНДА 1. Давно це було. Поселялися люди там, де місцевість для життя гарна і земля родюча. Будували вони собі житло, обробляли землю, обзаводилися деяким господарством, займалися мисливством та рибальством. Та не мали місця їхнього проживання назв. І мали вони одне ймення – народ. На берегах мальовничої річки Гнилий Тікач розташувалося поселення. Жили там люди добрі, допитливі, щирі. Любили вони ловити рибу. Ось одного разу впіймали вони невідому тварину чи то рибу. Збіглося охочих подивитися на диковинку сила-силенна. Всі дивилися, дивувалися, сперечалися. Одні кричали: - Та це ж - морж! Інші заперечували: - Ні, не морж! Чи так це було, чи ні… Переказ цей з сивої давнини. Але, кажуть, з того часу село біля річки має назву Неморож. Живуть у ньому трудолюбиві, щирі, допитливі люди, які, до того ж, люблять порибалити.
ЛЕГЕНДА 2. Дуже давно люди переходили з місця на місце, не маючи постійного поселення. Особливо скрутно було з утриманням худоби взимку: якщо кормами можна було запастися з літа, то з водою була проблема. Одного разу люди зупинилися на берегах Гнилого Тікича, адже тут гарна рослинність, поряд – ліс, де можна було вполювати здобич, для худоби - багаті пасовища, родючі ґрунти для вирощування різних культур. Влітку люди насушили багато сіна і вирішили залишитися зимувати в цих краях. Тим паче, що поряд протікала ще невеличка річечка, води якої поповнювалися з підземних джерел і при зниженні температури вода не замерзала ( «не морозилась»). Річечку почали називати Неморозь. З тих пір люди стали постійно тут проживати і своє поселення назвали Неморож. Річка Неморож
(в селі її називають Неморозь) починається маленьким струмком із села Водяники Звенигородського району. Вона прикрашає село Неморож, як намисто, великими водоймами, на які їх розділили греблі. Греблі сполучають лівобережні та правобережні поселення жителів села Неморож. Водойми в селі називають ставками. Вони багаті на підземні джерела. Одне з найбільших наземних джерел, яке називають Горобцевою Криницею, впадає в річку Неморозь та має дуже смачну корисну воду. З цього джерела беруть воду не тільки жителі с.Неморожі, а й жителі м. Звенигородки та інших місцин, які знають цілющу силу цієї води.

Неморож - "Моє село з духм’яними садами"

Академія Загубленого Лісу|Школа Магії. Колись дуже-дуже давно, ще коли текли молочні ріки у кисільних берегах, був собі один ліс. Той ліс був не звичайний, а чарівний. З’являючись лише кожної повні, він вперто ховав свої таємниці...
Шли роки, люди заселили майже всю землю, але цього лісу так ніколи й не торкнулася сокира дроворуба. Істоти що його населяють, дбайливо оберігають свою домівку від злого ока. Лише чиста серцем людина, здатна знайти цей ліс. Подейкують, там, десь у гущавині, зростає головний скарб чарівного народу – квітка Папороті.
Так от, одного разу забрів у цей ліс молодий чарівник. Йому тут дуже сподобалося, але після багатьох років життя у лісі, його почав засмучувати той факт, що крім хух моховиник, водяників, лісовиків, потерчат та інших, йому немає з ким спілкуватись.
Тому задумав він зробити школу, щоб передати свої знання та вміння достойним. Облаштував галявинку під розлогим дубом та кімнату в середині ствола, щоб посидіти коли дощ буде. Та й став набирати учнів. Небагато знайшов, але це його не бентежило, він знав що робить.
О, здається сьогодні саме повня... Щоб знайти вхід до лісу, требя вийти на вулицю, крутнутись навколо себе три рази та промовити «Приг та скок, скочу на горбок» і враз опинитесь біля лісу. Але будьте обережними, за деревами приховано багато таємниць, і не всі з них безпечні... Ну і звісно це великий секрет, тому нікому не розповідайте як потрапити до нашого лісу.

Академія Загубленого Лісу|Школа Магії