ROLVARA
Поиск
Грузоперевозки г.Енисейск
Грузоперевозки г.Енисейск
Подписчики:
240 подписчиков
ID:
77382999
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club77382999
Описание
Доставка любого вашего груза(город-межгород)
Хропотова
Охматів- моя колиска
Команда "Fast & Light" (Крым)
OSHOANIC
Про життя акторів Сходи в небеса)))
![Хропотова. Хропотова – село, що розташоване за 45 км від Кам'янця-Подільського та за 11 км від районного центру Чемерівці. Розкинулось по обох берегах невеликої річки Муха, яка бере початок біля села Свіршківці та впадає в р. Жванчик. Село охоплюють з півночі і південного-сходу гірські хребти Подільських Товтр, які ще в народі називають медоборами. На думку Ю. Сорчана, від слова хребет і пішла в дещо видозміненому вигляді назва села Хребтова, пізніше Хропотова. В центрі поселення знаходиться озеро Вікнина, на східному березі якого були побудовані перші житла.
На території села і за його межами зафіксовано ряд археологічних пам'яток. Зокрема, між селами Хропотова і Кугаївці виявлено ранньосередньовічне поселення загальною площею 150 на 70 метрів. На поверхні зібрано фрагменти слов'янської кераміки. Тут же трапляються фрагменти черняхівського посуду II-V ст. [5]. Подібну пам'ятку виявлено у північно-східному напрямку від села на території урочища з місцевою назвою Копанки. На правому березі струмка (притока р. Мухи), спостерігається вихід на поверхню залишків кераміки. Площа поселення становить 180 на 90 метрів, яка досі археологічно не досліджувалася, але засвідчує, що територія Хропотови була заселена ще з часів первісного суспільства.
Вперше Хоропотова згадується в писемних документах під 1493 роком, вміщених в Архиве ЮЗР (Cropotova de decem solvit) [1, с.336]. На той час село мало 10 димів. Можна сказати, що Хропотова дуже давнє поселення – одне з найдавніших у Чемеровецькому районі. У 1498 р. село знаходилось у списку тих поселень, на які кам’янецькі біскупи одержали грамоту від короля Іоанна Альберта [8, с.455]. Протягом 1530-1583 років зростають земельні ділянки села майже у п'ять разів, У селі працюють два ремісника і священик, числиться млин та корчма. Але з 1661 р. Хропотова починає занепадати і была совсем разорена и олустела. Тільки на початок XVII ст. почалось швидке заселення села [8, с.155-456]. Під час османського панування на Поділлі 1672-1699 років Хропотова була центром нахії. Центрами нахій стали найукріпленіші населені пункти. Те, що Хропотова була у свій час одним з низових адміністративних центрів, вказує сучасний польський дослідник Даріуш Колодзейчик [5]. З інших населених пунктів сучасної Хмельницької області, які були центрами нахій, можна назвати Сатанів, Китайгород, Проскурів, Чорний Острів, Зіньків, Новий Консгатиинів, Деражня та інші.
У 1793 році Хропотова була передана імператрицею Катериною одній із племінниць графа Потьомкіна — Браніцькій. За статистикою власниці села у 1820 р. належало 362 кріпака та навколишні землі. Згодом у 1830 році село переходить Чайковським і Стройновским [9. с.493]. Яворовський дає опис частини села, яка належала Віктору Болеславовичу Стройновскому. Зокрема, зазначає земельні володіння поміщика, в тому числі і соціальні стани. Господарство Стройновського займалося розведенням коней та вирощуванням сільськогосподарської продукції. Інша частина села знаходилася у володінні Євстафія Олімпієвича Чайковського. В селі на той час було 257 дворів, де проживало 715 чоловіків і 692 жінки. На початку XX ст. налічувалося 421 індивідуальне селянське господарство з кількістю населення 1852 чол. [7, с.166] та православною церквою [6, с.8-9]. Жителі села займались переважно заготівлею лісу і землеробством. До сьогодні збереглись назви урочищ в лісі Корабльова та Дубники у східній частині від села.
У селі на той час панами було побудовано два кам'яних млини на воді, які проіснували до 1917 року. Потім їх зруйнували як панське майно, так і маєтки, ґуральню та чотири корчми. Маєтки були дуже красивими. Маєток Стройновських знаходився в саду, у південній частині села. Приміщення двоповерхове, з підвалом, з великою терасою і балюстрадою зі східної сторони, з колонами на два поверхи, з просторими залами і кімнатами, обладнаними коштовними меблями, підлогою з дубового п](https://sun1-17.userapi.com/s/v1/if2/Vt4RdUkCC2AGIEN_saLnXPk1NsXtoyQX_oBmI2GAEcl2IjDdORe40yXbeei5Og3KhVsORQ1nSPFqj85bgBu5l7-i.jpg?quality=96&crop=20,119,360,360&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360&ava=1&cs=480x480 "Хропотова. Хропотова – село, що розташоване за 45 км від Кам'янця-Подільського та за 11 км від районного центру Чемерівці. Розкинулось по обох берегах невеликої річки Муха, яка бере початок біля села Свіршківці та впадає в р. Жванчик. Село охоплюють з півночі і південного-сходу гірські хребти Подільських Товтр, які ще в народі називають медоборами. На думку Ю. Сорчана, від слова хребет і пішла в дещо видозміненому вигляді назва села Хребтова, пізніше Хропотова. В центрі поселення знаходиться озеро Вікнина, на східному березі якого були побудовані перші житла.
На території села і за його межами зафіксовано ряд археологічних пам'яток. Зокрема, між селами Хропотова і Кугаївці виявлено ранньосередньовічне поселення загальною площею 150 на 70 метрів. На поверхні зібрано фрагменти слов'янської кераміки. Тут же трапляються фрагменти черняхівського посуду II-V ст. [5]. Подібну пам'ятку виявлено у північно-східному напрямку від села на території урочища з місцевою назвою Копанки. На правому березі струмка (притока р. Мухи), спостерігається вихід на поверхню залишків кераміки. Площа поселення становить 180 на 90 метрів, яка досі археологічно не досліджувалася, але засвідчує, що територія Хропотови була заселена ще з часів первісного суспільства.
Вперше Хоропотова згадується в писемних документах під 1493 роком, вміщених в Архиве ЮЗР (Cropotova de decem solvit) [1, с.336]. На той час село мало 10 димів. Можна сказати, що Хропотова дуже давнє поселення – одне з найдавніших у Чемеровецькому районі. У 1498 р. село знаходилось у списку тих поселень, на які кам’янецькі біскупи одержали грамоту від короля Іоанна Альберта [8, с.455]. Протягом 1530-1583 років зростають земельні ділянки села майже у п'ять разів, У селі працюють два ремісника і священик, числиться млин та корчма. Але з 1661 р. Хропотова починає занепадати і была совсем разорена и олустела. Тільки на початок XVII ст. почалось швидке заселення села [8, с.155-456]. Під час османського панування на Поділлі 1672-1699 років Хропотова була центром нахії. Центрами нахій стали найукріпленіші населені пункти. Те, що Хропотова була у свій час одним з низових адміністративних центрів, вказує сучасний польський дослідник Даріуш Колодзейчик [5]. З інших населених пунктів сучасної Хмельницької області, які були центрами нахій, можна назвати Сатанів, Китайгород, Проскурів, Чорний Острів, Зіньків, Новий Консгатиинів, Деражня та інші.
У 1793 році Хропотова була передана імператрицею Катериною одній із племінниць графа Потьомкіна — Браніцькій. За статистикою власниці села у 1820 р. належало 362 кріпака та навколишні землі. Згодом у 1830 році село переходить Чайковським і Стройновским [9. с.493]. Яворовський дає опис частини села, яка належала Віктору Болеславовичу Стройновскому. Зокрема, зазначає земельні володіння поміщика, в тому числі і соціальні стани. Господарство Стройновського займалося розведенням коней та вирощуванням сільськогосподарської продукції. Інша частина села знаходилася у володінні Євстафія Олімпієвича Чайковського. В селі на той час було 257 дворів, де проживало 715 чоловіків і 692 жінки. На початку XX ст. налічувалося 421 індивідуальне селянське господарство з кількістю населення 1852 чол. [7, с.166] та православною церквою [6, с.8-9]. Жителі села займались переважно заготівлею лісу і землеробством. До сьогодні збереглись назви урочищ в лісі Корабльова та Дубники у східній частині від села.
У селі на той час панами було побудовано два кам'яних млини на воді, які проіснували до 1917 року. Потім їх зруйнували як панське майно, так і маєтки, ґуральню та чотири корчми. Маєтки були дуже красивими. Маєток Стройновських знаходився в саду, у південній частині села. Приміщення двоповерхове, з підвалом, з великою терасою і балюстрадою зі східної сторони, з колонами на два поверхи, з просторими залами і кімнатами, обладнаними коштовними меблями, підлогою з дубового п")
![Охматів- моя колиска. Охма́тів — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Бурти за 12 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Населення — 805 чоловік, 605 дворів (станом на 2008 рік)[4].
Назва цього історичного поселення походить від назви місцевої Охматової діброви, згадуваної ще у середині 16 століття, коли ця місцевість належала місцевим земянам Базановичам. Село відоме з першої половини 17 століття. Спочатку входило до Брацлавського, а з кінця 18 століття до 1923 року до Уманського повітів.
30 січня 1644 року тут відбулася перша битва під Охматовим. Тоді біля Охматова коронне військо зустріло татарське та в результаті переслідування останнього наголову розгромило.
19—22 січня (29 січня—1 лютого) 1655 року під Охматовом відбулася битва українсько-російського війська проти польсько-шляхетських і татарських сил. Українсько-російське військо завдало ворогові значних втрат і змусило його відступити. Місце битви згодом названо Дрижиполем.
Під час радянсько-німецької війни у розгромі фашистів брали участь 348 жителів села, з них 182 — загинули, 166 — нагороджено орденами й медалями. В центрі села встановлено обеліск Слави охматівцям, які віддали життя в боротьбі з гітлерівськими загарбниками.
Станом на 1972 рік на території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким було закріпленолено сільськогосподарських угідь 2 563 га, у тому числі 2 412 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і м'ясо-молочного поголів'я худоби. В колгоспі були млин, пилорама, столярнотеслярська майстерня. На той час у селі працювали восьмирічна школа, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла на 100 місць, а також поштове відділення, магазин.
Поблизу села знайдено крем'яні знаряддя праці доби бронзи і виявлено залишки поселення черняхівської культури.](https://sun9-78.userapi.com/impf/c4741/g17637747/b_de579e62.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=ecd068ce78caeb5419e724de9753ee3e&u=EriQ6XHjzWUjcXkKvc1rnzbNLaq1XAfFNb6a23NV2Bk&cs=480x480 "Охматів- моя колиска. Охма́тів — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Бурти за 12 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Населення — 805 чоловік, 605 дворів (станом на 2008 рік)[4].
Назва цього історичного поселення походить від назви місцевої Охматової діброви, згадуваної ще у середині 16 століття, коли ця місцевість належала місцевим земянам Базановичам. Село відоме з першої половини 17 століття. Спочатку входило до Брацлавського, а з кінця 18 століття до 1923 року до Уманського повітів.
30 січня 1644 року тут відбулася перша битва під Охматовим. Тоді біля Охматова коронне військо зустріло татарське та в результаті переслідування останнього наголову розгромило.
19—22 січня (29 січня—1 лютого) 1655 року під Охматовом відбулася битва українсько-російського війська проти польсько-шляхетських і татарських сил. Українсько-російське військо завдало ворогові значних втрат і змусило його відступити. Місце битви згодом названо Дрижиполем.
Під час радянсько-німецької війни у розгромі фашистів брали участь 348 жителів села, з них 182 — загинули, 166 — нагороджено орденами й медалями. В центрі села встановлено обеліск Слави охматівцям, які віддали життя в боротьбі з гітлерівськими загарбниками.
Станом на 1972 рік на території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким було закріпленолено сільськогосподарських угідь 2 563 га, у тому числі 2 412 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і м'ясо-молочного поголів'я худоби. В колгоспі були млин, пилорама, столярнотеслярська майстерня. На той час у селі працювали восьмирічна школа, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла на 100 місць, а також поштове відділення, магазин.
Поблизу села знайдено крем'яні знаряддя праці доби бронзи і виявлено залишки поселення черняхівської культури.")
