Поиск
ИСКЕ ТИНЧЭЛ. СТАРЕ ТИНЧАЛИ

ИСКЕ ТИНЧЭЛ. СТАРЕ ТИНЧАЛИ

Подписчики: 110 подписчиков
ID: 7738120

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club7738120

Описание

Иске Тинчәл. Буа районы ТР. Старые Тинчали. Буинский район РТ

Боброва хата. А ми пропонуємо сплав по Дністровському каньйону на зручному плоті Боброва Хата.
Дністровський каньйон визнаний одним із 7 природних чудес України. Загальна довжина його становить близько 300 км. Сплави починаються від містечка Нижнів до міста Хотин. Ви зможете побачити унікальні дністровські травертинові скелі з природними чи рукотворними печерами. Здавна деякі з них були пристосовані під печерні храми і монастирі. Приваблюють красою мальовничі водоспади, найвищим рівнинним в Україні з них є Джуринський, вода його шумно скидається з 16-метрової висоти. Неповторні скелясті та похилі береги Дністра вкритий листяними, мішаними та сосновими лісами. Продовж всього маршрута на схилах зустрічаються чисельні цілющі джерела, воду з яких заготовляємо і для приготування їжі.
Унікальним є і наш пліт «Боброва Хата». Пліт має дві палуби площею близько 100 метрів. На нижній палубі є харчоблок з газовою плитою, грілем та кухонним знаряддям, санвузол з біотуалетом , умивальником та інше. Верхня палуба слугує просторою оглядовою площадкою із зручними жезлонгами. Перекриття верхньої палуби надійно захищає від дощу та спекотного сонця. Конструкція плоту зроблена з сучасних водостійких матеріалів по американській технології SIP (structural insulated panel), що застосовується для будівництва легких, теплих малоповерхових будівель.
Пліт «Боброва Хата» є самохідним з дистанційним керуванням. Наші відвідувачі не гребуть веслами, не мокнуть під дощом та не спікаються на жаркому сонці, але в одночас можуть спостерігати Дністровський каньйон з води. Також ми подбали про безпеку, «Боброву Хату» не можливо потопити, так як матеріали для будівництва плота легші за воду.
Пліт укомплектований електрогенератором, наметами, зручними спальними мішками із змінними простинями, туристичними килимками та інше. Вас гостинно зустрінуть інструктора «Бобрової Хати»: капітан та лоцман. Вони супроводжують Вас під час сплаву, поможуть облаштувати стоянки, приготувати їжу та інше.
Сплави тривають від 2 до 7 діб. Маршрути розробляються індивідуально в залежності від часу сплаву та його протяжності. За відгуками наших гостей оптимальний час подорожі 4 доби, всі хто побував на гостинній «Бобровій Хаті» прагнуть знову відвідати Дністровський каньйон, адже за кілька днів не можливо побачити всі красоти нашого краю. Навіть тернополяни здивовані краєвидами та чудовими памятками природи.

Боброва хата

holmowood. Это случилось на полуострове Крым в Золотом городе однажды осенью. Когда Веселую бухту покинули толпы обывателей, а вместе с ними не стало слышно криков торговцев. На берег вдруг выплеснуло совсем другой люд. Яркие и пестрые, но почти голые, запыленные и просоленные, но чистые. То были посланники Света - музыканты и художники, скоморохи и ремесленники, огнеметатели и йоги. Девять дней и ночей они продолжали своё веселое камлание, наполняя пространство и души теплом перед долгой зимой.
А над самым морем, на крутом обрыве, какой-то мим выложил магические буквы из белых камней. Говорят - хотел привлечь стаю дельфинов. Ему на помощь пришли трубадуры и стали играть под буквами. Девушки украсили берег разноцветными лентами. По ночам горел костер.
Ни кто до сих пор не знает, что означает это слово из белых камней, но он продолжает собирать людей не обременённых суетой, свободных от пут лукавства и корысти.
HOLMOWOOD. Новые люди. Новая эпоха.

Ежегодный Фестиваль Врата МЕРКАБА. «Врата Меркаба» - это крупнейший фестиваль состоящий из огромного собрания различных направлений, которое берет истоки как из древних культур развития человека, так и из новейших и современных интегрированных систем развития личности. В основе каждого из направления состоит суть – дать человеку возможность заглянуть в самые глубинные аспекты своего Я, стать более гармоничным, здоровым, активным во всех сферах деятельности, творческим, наполненным жизненной силой, успешным во всех делах.
Само слово «Меркаба», означающее некую синхронность основных движущих факторов развития человека, мы можем разделить на три части :
- Физическое развитие.
- Умственное, мировоззренческое.
- Заряд человека, эмоциональное состояние, то, что мотивирует человека.
«Врата» в данном случае подразумевает выход из привычной зоны комфорта и вход в зону развития, где человек погружается внутрь себя и находит то, что позволит человеку развить в себе различные физические качества, либо получить новые навыки, знания и опыт. Это позволит свободно и гармонично двигаться по жизни и возможно найти себя в том, что ему будет по душе. Пусть это будет Йога, Цигун или музыкальные направления, словом то, что каждый возможно искал для себя.
Данное мероприятие построено из большого количества практик, а также представителей разных школ, методик, профессионалов и квалифицированных мастеров каждого из направления, что собой представляет общее объединение современной нетрадиционной медицины и духовного развития человека.
Данный фестиваль будет проходить на одном из самых сильных мест всей территории России – берег Ладожского озера.

Ежегодный Фестиваль "Врата МЕРКАБА"

***СтАтУсИ тА цІкАвІ ІстОрІї. Що таке кохання?
Цікаве запитання. Кожен трактує це почуття по – своєму. Кожному здається, що він правий… І дійсно таки, скільки людей – стільки думок. Але давайте серйозно задумаємося що воно таке, кохання?? Це почуття! Ну звісно ж !!!
Кохання – це не тільки, коли ти можеш витерпіти людину 10 хвилин, це дещо більше! Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку…
Кохання – це почуття на 1 сходинку вище від дружби! Кохання – це значить кричати на весь світ про це, коли знаєш, що слова зайві!
Ви можете бути абсолютно різними, або навпаки, але кохати один одного.
Любит тот горячо, кто ревнует!
Любит тот горячо, кто молчит!
А не тот, кто безумно целует,
И слова я люблю говорит!
Кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов’язки! Кохання – це прекрасно! Кохання – це вір, довіра, це життя! Кохати – це значить розуміти, підтримувати, допомагати, це значить безкорисливо любити!
Кохання – це отрута: коли в твій організм потрапляє хоч крапля, ти або помираєш ( у разі нерозділеного кохання), або знаходиш протиотруту і живеш як востаннє, але вже не один!
Кохання – це безодня: падаючи вниз, не знаєш що буде далі…
Кохання – це горілка: спочатку гріє, а потім зводить з розуму…
Хіба ж думав той, хто винайшов трикутник, про те, що його використовуватимуть навіть у коханні? Чому часто перетинають ся не ті лінії, які ми хочемо? А чи варто взагалі, що б вони перетиналися?
Ти – річка. Пливеш цим життям між двома берегами… Вони допомагають знайти правильний шля, допомагають долати перешкоди, які зустрічаються на твоєму шляху… Інколи вони самі створюють тобі пороги, яких ти не можеш сама здолати…
Ти – ангел, якому підрізали крила і вигнали на дощ…

***СтАтУсИ тА цІкАвІ ІстОрІї

Тинна. Координати: 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д.
Понад 700 жителів. Якщо їхати з Кам'янця на Хмельницький старою розбитою трасою, через Нігин на Ярмолинці, неодмінно потрапите в це село, що тихенько лежить довгі століття на обох берегах річки Тарнавки, притоки Дністра. Башти місцевого костелу ледве-ледве видно з боку траси, тому будьте уважними і не проминіть їх.
Більш ніж впевнена: про це село ви нічого не знали. Немає його ані в чотиритомнику Пам'ятки містобудівництва та архітектури УРСР, ані в інших краєзнавчих фоліантах. Хоча - ні, де-не-де зустріти згадки про Тинну все ж можна: наприклад, в польському Tygodniku ilustrowanomu середини ХІХ століття.
Вже тоді в тижневику писали, що єдина і велика хвала сучасній Тинній - це прегарний костел, який славиться дивами. Продовжимо цитату: Село заселялося долиною, з півдня його вінчає ліс, а з півночі, на лівому берегу річки, царює над селом костел. Тинна знаходиться (...) на самій поштовій дорозі, в 4 милях (?) від Кам'янця та 2 милях від Ярмолинець.
Коли саме виникло село, невідомо, але була згадка у костельному архіві, що Тинна, Тарнава, Тарнавка та Томашів у 1607р., за часів польського короля Зигмунда Вази були спадком подільського ловчего Томаша Гумецького, а до того часу протягом 200 років це були королівські землі. Ця згадка дає підстави стверджувати, що Тинна могла бути заснована у кінці 14 - на початку 15ст. Був то часОльгерда та Владислава Ягеллончика, коли подільське жито сплавлялося Дністром аж до Візантії та Кіпру, тож не дивно, що Тинна невдовзі стала відома завляки своїм ярмаркам. Тоді Тинна була немалим містечком, що лежало на обох берегах Тарнавки. На лівому березі, навпроти постоялого двору, який виконував також функції ратуші, ще у середині ХІХ століття показували місце, де стояв перший, ще дерев'яний костел св. Катерини.
Близько 1590-го року, трохи вище від дерев'яного, зводиться коштами Томаша Гумецького новий мурований храм. На початку XVII сторіччя папа Урбан VIІІ видав привілей місцевому костелу, з відпустом на всі марійні (присвячені діві Марії) свята. В цьому документі храм називають ecclesia primae fundationis ловчего Гумецького (наскільки дозволяє мінімальне знання латини, це щось про першокласне відпустове місце. Виправте мене, якщо я помиляюсь). Певно, саме від Гумецького у дарунок храм отримав образ богородиці, який прославився багатьма дивами.
У 1656р. татари пограбували містечко та костел, а чудодійний образ розітнули палашем над лівим оком Марії, пошрамувавши обличчя богородиці. Коли турки у 1672р. сараною покотилися нашою землею, цінний образ перенесено у Кам'янецьку Катедру, а коли впав навіть головний фортпост Поділля, пані Гумецька першою справою подумала не про врятування своїх дітей, а про образ, який було перевезено до Львова (ось що з людьми релігія робить!).
Лише у 1730р., коли всі яничарські лихоліття були далеко позаду, образ повернувся у рідну Тинну. А костел... костел у 1706 р. був вже зовсім у руїні, тому храм зруйнували до фундаменту, на якому його й відновлено Катериною та Стефаном Гумецькими, воєводою подільським. 10 листопада 1717р. кам'янецький біскуп Стефан Рупнєвський храм освячує, про що свідчить меморіальний камінь з написом, який прикрашав колись закристію. Костел до пари до Марії отримує ще одного патрона - мученика та святого Войцеха.
1734р. тинська святиня пережила напад волохів та циганів. А про її славу говорить хоча б той факт, що, скажімо, 2 липня 1743р. поклонитися образу прийшло 30 000 вірних.
Після смерті у 1736р. подільського воєводи Стефана Гумецького Тинна перейшла у власність його сина Ігнація, коронного стольника. Ігнацій, виконуючи останню волю батька, розпочав будівництво нового костелу. Процес зведення храму завершила вже вдова Ігнація, Тереза. Храм стоїть на невеликому горбку, він прямокутний у плані. Колись його фасад прикрашали скульптури святих Ігнація та Терези (