ROLVARA
Поиск
Попутчики Богданович-Екатеринбург
Попутчики Богданович-Екатеринбург
Подписчики:
1 056 подписчиков
ID:
77357778
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club77357778
Описание
Едем до Екатеринбурга с Богдановича и обратно на авто
Липове
YOGA в Молодёжном Парке с ОЛЬГОЙ ПИЛЯЕВОЙ
+@+@+@+SoUtH pArK best jf the best@+@+@+@+@
Зеленая йога
The FABRICA cafe
![Липове. Запрошуємо всіх, хто знає про це село!!!
Історія
Поблизу села знаходиться група скіфських курганів, що складається з десятка насипів, датованих дослідниками VII - III ст. до Р. Х. Також поруч із селом виявлено поселення доби черняхівської культури III - IV століття. На околицях села є давньоруський могильник ХІ - ХІІІ століття.
Село Липове було засноване в першій половині XVII століття. Перші жителі поселились на березі річки Сули, але згодом були змушені відступити, тому що з берега насувались піски. Липове було вільним до 1710 року, допоки не дісталось у власність чигиринському (1709–1714) та прилуцькому (1714–1739) полковнику Гнату Ґалаґану.
За результатами перепису 1787 року в селі налічено 724 державних селян, козаків. Поміщиком був колезький асесор Іван Галаган.
Після ліквідування Лубенського полку в 1781 році (входило до Чигирин-Дібровської сотні), - Липове ввійшло до складу Градизького повіту. З 1796 року по 1923 рік Липове у складі Святилівської волості Кременчуцького повіту.
Кременчуцький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року (фото) (детальніше - на сторінці у вікіпедії)
У 1856 році в Липовому було закладене будівництво Покровської церкви. Меценатом її будівництва став відомий громадський діяч Григорій Ґалаґан . Але вже через сімдесят-вісімдесят років, протягом 30-х років ХХ-го століття, цю церкву було зруйновано.
За переписом 1897 року кількість жителів у Липовому становила 2642 жителя (чоловіків - 1314, жінок - 1328)[1].
У роки Радянсько-німецької війни загинув 201 житель села.
У зв'язку зі створенням Кременчуцького водосховища наприкінці 1950-х років частину жителів села було виселено (як і чи не сотні тисяч інших людей, що жили на цих землях!). «Кличу-викликаю і шлю важкі заклинання всім тим, хто своєю силою розпорядив зігнати-зрушити з правічних осель сотні тисяч селянських сімей, розвіявши по всіх усюдах їхній дух і нажиток» - гнівно кликав Феодосій Роговий з гори Пивихи у своєму романі «Ви ж таки люди...». Саме цей період на Посуллі -період виселення - лейтмотивоно відбився чи не на всій його творчості.
Персоналії
У різні часи село відвідували українські письменники, вчені. Зокрема, тут були: український драматург і прозаїк Михайло Старицький, автор багатьох розвідок з української літератури і громадський діяч Іван Стешенко .
Наприкінці липня 1911 року тут був український піаніст і композитор Микола Лисенко. Ось так він описав свої враження у листі до дочки: Їздив у Жовнин, у Гриньки, де я родивсь, де поховані тьотя, брат Вітя. Був у Липовому, Кліщинцях. Все повмирало... Все поросло травою забвєнія .
Географія
Розташоване на березі Кременчуцького водосховища за 65 км від райцентру Глобине та межує з Черкаською областю.[1]
Село Липове знаходиться на лівому березі дельти річки Сула в місці впадання її в Кременчуцьке водосховище.
Площа населеного пункту — 346 га.[1]
Поруч знаходиться ландшафтний загальнодержавний заказник «Сулинський» та «Нижньосульський національний природний парк»
Клімат
Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі, тип — помірно-континентальний. Середня температура січня — −5,9 °C, липня — + 19, 9 °C, кількість опадів становить 550–525 мм/рік, що випадають переважно влітку у вигляді дощів.
Близько 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас із суходолу Євразії, 1/3 днів — морський підтип повітряних мас із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів — Середземного, Чорного, Азовського.
Населення
Населення села станом на 1 січня 2011 року складає — 352 людини у 273 дворах.[3]
1897 — 2642
1965 — 1057
2001 — 578
2011 — 352
(матеріали з української вікіпедії. посилання див. нижче)](https://sun1-92.userapi.com/s/v1/ig2/KJTc70XVCz6-mno5xJpfku8c53YQv4ZALi1xMZTXZptFwU303PBtSF5mq3vQ8r9EgLtNlUfroYaU9UM6b5J_BYpc.jpg?quality=96&crop=100,0,603,603&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360,480x480,540x540&ava=1&cs=480x480 "Липове. Запрошуємо всіх, хто знає про це село!!!
Історія
Поблизу села знаходиться група скіфських курганів, що складається з десятка насипів, датованих дослідниками VII - III ст. до Р. Х. Також поруч із селом виявлено поселення доби черняхівської культури III - IV століття. На околицях села є давньоруський могильник ХІ - ХІІІ століття.
Село Липове було засноване в першій половині XVII століття. Перші жителі поселились на березі річки Сули, але згодом були змушені відступити, тому що з берега насувались піски. Липове було вільним до 1710 року, допоки не дісталось у власність чигиринському (1709–1714) та прилуцькому (1714–1739) полковнику Гнату Ґалаґану.
За результатами перепису 1787 року в селі налічено 724 державних селян, козаків. Поміщиком був колезький асесор Іван Галаган.
Після ліквідування Лубенського полку в 1781 році (входило до Чигирин-Дібровської сотні), - Липове ввійшло до складу Градизького повіту. З 1796 року по 1923 рік Липове у складі Святилівської волості Кременчуцького повіту.
Кременчуцький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року (фото) (детальніше - на сторінці у вікіпедії)
У 1856 році в Липовому було закладене будівництво Покровської церкви. Меценатом її будівництва став відомий громадський діяч Григорій Ґалаґан . Але вже через сімдесят-вісімдесят років, протягом 30-х років ХХ-го століття, цю церкву було зруйновано.
За переписом 1897 року кількість жителів у Липовому становила 2642 жителя (чоловіків - 1314, жінок - 1328)[1].
У роки Радянсько-німецької війни загинув 201 житель села.
У зв'язку зі створенням Кременчуцького водосховища наприкінці 1950-х років частину жителів села було виселено (як і чи не сотні тисяч інших людей, що жили на цих землях!). «Кличу-викликаю і шлю важкі заклинання всім тим, хто своєю силою розпорядив зігнати-зрушити з правічних осель сотні тисяч селянських сімей, розвіявши по всіх усюдах їхній дух і нажиток» - гнівно кликав Феодосій Роговий з гори Пивихи у своєму романі «Ви ж таки люди...». Саме цей період на Посуллі -період виселення - лейтмотивоно відбився чи не на всій його творчості.
Персоналії
У різні часи село відвідували українські письменники, вчені. Зокрема, тут були: український драматург і прозаїк Михайло Старицький, автор багатьох розвідок з української літератури і громадський діяч Іван Стешенко .
Наприкінці липня 1911 року тут був український піаніст і композитор Микола Лисенко. Ось так він описав свої враження у листі до дочки: Їздив у Жовнин, у Гриньки, де я родивсь, де поховані тьотя, брат Вітя. Був у Липовому, Кліщинцях. Все повмирало... Все поросло травою забвєнія .
Географія
Розташоване на березі Кременчуцького водосховища за 65 км від райцентру Глобине та межує з Черкаською областю.[1]
Село Липове знаходиться на лівому березі дельти річки Сула в місці впадання її в Кременчуцьке водосховище.
Площа населеного пункту — 346 га.[1]
Поруч знаходиться ландшафтний загальнодержавний заказник «Сулинський» та «Нижньосульський національний природний парк»
Клімат
Клімат визначається розташуванням у помірному кліматичному поясі, тип — помірно-континентальний. Середня температура січня — −5,9 °C, липня — + 19, 9 °C, кількість опадів становить 550–525 мм/рік, що випадають переважно влітку у вигляді дощів.
Близько 2/3 кількості днів у році панує континентальний підтип повітряних мас із суходолу Євразії, 1/3 днів — морський підтип повітряних мас із північної та центральної Атлантики та внутрішніх морів — Середземного, Чорного, Азовського.
Населення
Населення села станом на 1 січня 2011 року складає — 352 людини у 273 дворах.[3]
1897 — 2642
1965 — 1057
2001 — 578
2011 — 352
(матеріали з української вікіпедії. посилання див. нижче)")
