Поиск
понежукай

понежукай

Подписчики: 21 подписчиков
ID: 77346358

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club77346358

Мости над Россю. Чи щастило вам, любі читачі, коли-небудь бувати у мальовничому містечку Корсунь-Шевченківський, що на Черкащині? Кому ж випадала така нагода, той неодмінно милувався перлиною цього міста – річкою Россю. ЇЇ краєвиди захоплюють, полонять душу, а бурхливий потік води, мелодійний шум дозволяє розслабитися, забути про буденні турботи і замислитися над сенсом життя. Річка Рось є однією з найбільших приток Дніпра, а її течія перетинає чимало міст і сіл та декілька областей. З її назвою часто пов’язують виникнення назви держави наших пращурів – Київської Русі. Без сумніву, саме Рось є окрасою старовинного Корсуня, безцінним діамантом, що виблискує чистотою своїх вод на всю Україну.
Коли сама бувала у Корсуні-Шевченківському, не змогла відмовити собі у задоволенні прогулятися духмяними бузковими алеями та послухати шум швидкоплинної, як сам час, ріки. Дивувалася, бо щоразу на цих алеях поблизу Росі та на похилих берегах зустрічала переважно захоплених туристів, а корсунців майже не було. Навіть на мить здалося, що жителі міста настільки звикли до краси, яка їх оточує, що тепер зовсім не помічають її.
Виявляється, не все так просто. Звикнути-то вони звикли, але і по цей час не розгубили любов до своєї малої батьківщини, зберегли повагу до мальовничої природи краю, вболівання за її чистоту та первозданність, а також не втратили безмежної прихильності до української пісні. Підтвердженням цьому є проведення традиційних культмасових заходів, таких як «Бузковий бал» у замку Лопухіних-Давидових та європейської акції «Ніч музеїв». А у червні цього року відбувся ІV традиційний міжобласний екологічний фестиваль-конкурс української народної, козацької, української естрадної та аматорської пісні «Мости над Россю».
Цікавою є історія створення фестивалю. Як завжди «спочатку було Слово»: Мости над Россю зачаровано стоять,
Бузковим цвітом заплелися, мов колоссям.
Величні скелі зачаровано мовчать,
Бо закохалися у вас, мости над Россю!
Це слова із пісні, що написав Володимир Оніщенко, людина творча і безмежно закохана в рідний край. Він автор ідеї, один із засновників фестивалю та режисер. Музику до пісні «Мости над Россю» створив автор ідеї та виконавчий директор фестивалю, композитор Сергій Калініченко. У його виконанні пісня стала символом цього заходу. Але всім відомо, що ідеї втілювати, особливо у наш час, не просто. Фестиваль не відбувся би без фінансової підтримки, яку надала районна і міська адміністрації, підприємці та районний будинок культури.
Важливим є те, що віднедавна до назви фестивалю додалося ще одне слово: екологічний. Організатори намагаються звернути увагу суспільства та змусити людей не бути байдужими до проблем навколишнього середовища.На жаль, сьогодні Рось терпить екологічне лихо. Греблі та водосховища, побудовані вздовж ріки, різко збільшують площу випаровування. Водозабори та водоводи призводять до уповільнення течії. А постійне забруднення красуні Росі відходами з численних фабрик та заводів у майбутньому може мати непередбачені наслідки. Мости, мости… Тільки в Корсуні береги Росі з’єднують 16 мостів. А скільки ж їх по всій течії річки? Мости творчості та натхнення об’єднали кращі колективи з мальовничих міст і сіл Черкаської та Київської областей, де протікає рідна кожному серцю ріка. Як Рось із потічка починається і набирає сили, так і фестиваль стає з кожним роком потужнішим. У відбірковому турі шановне журі прослухало 47 обдарованих солістів-аматорів та гуртів з Великого Поросся і визначило переможців конкурсу та учасників гала-концерту. Ними стали колективи та солісти із с. Владиславка Миронівського району Київської обл., с. Сигнаївка Шполянського району Черкаської обл., м. Узин Київської обл. та багато ін. Гран-прі фестивалю виборов ансамбль народної пісні «Ярославна» із Черкас. Віртуози зі стародавнього козацького міста показали справжнє дійство. Поєднання неперевершеного вокалу та мелодійного звучання кількох

"Мости над Россю"

Студия йоги Камала. Правый берег. Внимание!!! Для общего удобства сообщества правого и левого берега Красноярска объединены, вся актуальная информация по ссылке
https://vk.com/kamala_studio

Студия йоги "Камала". Правый берег

Буки. каньон Горного Тикича - маленькая Швейцария ( Черкасская область ). Буцький каньйон — каньйон в смт Буки Маньківського району Черкаської області на річці Гірський Тікич утворений у протерозойських гранітах, вік яких оцінюється у 2 мільярди років.
В 1972 році даному об'єктові було надано статус державної пам'ятки природи місцевого значення. Каньйон, розташований на 800 м нижче греблі колишньої Буцької ГЕС, що являє собою оригінальний скелястий берег з виступами сірого граніту, висотою близько 30 метрів. Довжина каньйону біля 2,5 км, ширина — 80 м. Площа, що підлягає природоохоронним заходам — 80 га.
Рішенням облвиконкому № 288 від 13 травня 1975 року цьому об'єктові було присвоєно статус державної комплексної пам'ятки природи місцевого значення. Територія навколо каньйону є улюбленим місцем відпочинку туристів. Його ще називають «Маленькою Швейцарією».

Буки. каньон Горного Тикича - маленькая Швейцария ( Черкасская область )

***Єлизаветка***. Група про найкраще село!
>Єлизаве́тка — село в Україні, в Катеринопільському районі Черкаської області. Населення становить 560 осіб.
Єлизаветка – село, центр сільської ради розташоване на правому березі річки Велика Вись, притоки річки Синюхи, за 30 км від районного центру смт Катеринопіль, за 105 км від обласного центру, за 30 км від залізничної станції Шпола. Колись річка Велика Вись була глибокою і широкою по ній снували козацькі чайки. Лівий берег річки Вись і вся його територія була розкинута в непроглядних степах, які до ХVІІ ст. були малозаселені і належали татаро-монголам та турецьким магнатам. Останні здійснювали часті набіги на лісостепову зону, щоб пограбувати населення, що тут проживало, дівчат забрати в гареми, а хлопців – у неволю. А щоб захистити дану правобережну територію та її жителів, то по праву сторону р. Вись створювалися сторожові пости, так звані караули. Ось такий караул і створився в даному селі. Тут селилися вихідці з козацького роду. Існують різні легенди, щодо походження назви села. Згідно легенди назва села походить від імені шинкарки Єлизавети, яка відкрила шинок на землях села, а навколо нього почали поселятися козаки. Знайшовши зручне місце для землеробства, вони відділяли собі певні ділянки землі, зводили будівлі і заселяли дану територію. Тож на честь шинкарки і назвали село. А інша легенда розповідає, що назва села виникла тоді, коли в 50-60 роках ХVІІІ століття через село проїжджала княгиня Єлизавета. Вона заїхала в багате село, яке було безіменним, тож на честь даної княгині і назвали. Спочатку воно називалося Єлизаветівка, потім Ялосоветка і в кінцевому результаті - Єлизаветка. В історичних документах село вперше згадується у другій половині XVІІІ століття. До села належало два хутори Стольніково (Петрівка) і Джулинка (Червоний Брід), які розташовані на правому березі р. Вись. Але на сьогодні цих хуторів не існує. Молодь виїхала, а старожили вимерли. Адміністративним центром була сільська управа на чолі з старостою Яременком Василем Андрійовичем, а потім Дроботом Андрієм Матвійовичем, які не мали ніякої освіти. Відтиск великого пальця служив їм за підпис, а іноді заміняв гербову печатку. Село розросталось, тяглось двома рукавами. Після ліквідації кріпосного права в селі було 72 двори. Маючи великі сім’ї, достатньо пасовищ. Зручні схили, що тяглися до струмка, люди відділяли для своїх садиб по 3-4 гектари зелі, зводили будівлі, сіяли, обробляли, збирали і доводили до толку зібране. Деякі сім’ї мали отари овець, по 3-4 корови. Займалися хто чим міг. В селі з’явилися млини (вітряки). Де нині стоїть стадіон і школа стояли 7 вітряків. Селяни дробили зерно, молотили, виготовляли олію. Окремих жителів села є нащадки 3-4 і 5 поколінь. Це Дроботи, Яременки, Олійники, Мельниченки, Шуміленки. Культурний рівень села був дуже низьким. У 1872 році в центрі села за кошти поміщика Лопухіна з Мокрої Калигірки було побудовано церкву. При ній діяла церковно-приходська однокласна школа, в якій працював піп Сікорський. Навчалися лише діти заможних селян. В селі виписувалося тільки 2 газети. Переважна більшість людей не вміли читати, писати, рахувати. Основним багатством села були родючі чорноземні грунти. В північній частині села є поклади білої будівельної глини, жовтий пісок. На хуторах Стольніково і Джулинка відкрито великі поклади граніту.

***Єлизаветка***

Поддержим Dr.CHAOSa - художника !. Все знают звукорежа Жеку Dr.Chaos Пилипенко? Он вызвучивал множество наших с вами концертов: Бинго, Роут-66, Бочка, Портер...
Оказывается, он не только отличный звукореж, но и художник! И ему нужна наша помощь!
Славный город Борисполь обявил конкурс на бренд города и Жека участвует в нём со своим макетом. http://vote.borispol.tv/
Комиссия, которая утвердит победителя, будет учитывать также интернет-голосование, поэтому ему нужна поддержка друзей!
Голосовалка связана с номером телефона, но она бесплатная. Инструкция есть.
Там четыре его варианта, но пиарим один, чтобы не распыляться, остальные идут прицепом.
Поддержи, пожалуйста, вариант №36, чтобы не перепутать, он выглядит вот так: http://vote.borispol.tv/bimg/36.jpg
Нужно кликнуть вот здесь http://vote.borispol.tv/ , найти вариант 36, он первый в восьмом ряду, кликнуть его, и дальше по инструкции: капча, номер телефона, код подтверждения из смс.
Если тебе нравится его работа и есть желание помочь другу, потрать минутку и проголосуй!
И спасибо за поддержку!
********************************
**********************************
***************************************** Для любопытных - пояснительная записка к его проекту.
БРЕНД МІСТА БОРИСПОЛЯ. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО ПРОЕКТУ.
Для символу Борисполя, як повітряних воріт України, обрано більш загальний, багатозначний та глибокий за змістом образ, ніж просто зображення літака. Лелека – тотемний птах українців, оберіг, символ початку нового життя, продовження роду. Відмовившись від штучних, урбанізованих та індустріалізованих образів (які широко використовувались за часів Союзу), автор прагне до природнього, глибинного, історичного
і навіть містичного коріння символіки України.
Образ Трійці, як символу троїстості світобудови, відомий ще з дохристиянських часів. У поєднані батьківського і материнського начал зароджується третє, синівське начало – життя. Стилізоване під Тризуб зображення лелеки, що злітає, символізує міжнародні повітряні зв’язки України.
Напис «Бориспіль» виконано оригінальними обрисами, без використання стандартних шрифтів. Для подальшого розвитку бренду міста на основі даних обрисів планується розробка оригінального шрифту для використання у рекламі, заголовках, слоганах тощо.
Різні варіанти суміщення зображення Тризуба-лелеки та напису дозволяють використовувати даний знак на різних брендованих предметах, наприклад, ручці, футболці, чашці тощо. У подальшому розвитку бренда, коли він стане пізнаваним, можливе використання зображення Тризуба-лелеки окремо від напису, наприклад, при виготовленні нагрудних значків. У одному з варіантів стилізація під Тризуб відсутня (хоча й прослідковується), зображення лелеки більш плавне і природнє.
Саме це зображення лелеки використано у якості центрального елементу для окремої, більш складної графіки, що базується на роботі «Тополі», створеній автором ще у 1994 році. Образ Трійці присутній і тут. Три тополі символізують вічне життя, його постійне відродження (Древо Життя, Райське Древце тощо), його знову ж таки троїсту структуру. А самі тополі є характерною ознакою природи Бориспільщини. Ще Т. Г. Шевченко помітив це:
Од Борисполя недалеко,
А буде так, як Борисполь,
І досі ще стоять любенько
Рядок на вигоні тополь…
Образ храму є символом історичного зародження нашого міста зі збудуванням тут церкви князем Володимиром Мономахом у 1117 році, про що читаємо у М. М. Карамзіна: «Уже в слабости и недуге он поехал на место, орошенное святою кровию Бориса, и там, у церкви, им созданной, на берегу Альты, предал свой дух богу в живейших чувствованиях утешительной веры». Сьогодні храм – також символ духовного та культурного відродження міста. Хрест, до речі, як прадавній ,ще дохристиянський знак, також символізує поєднання чоловічого (вертикальний штрих, вогонь) та жіночого (горизонтальний штрих, вода) начал.
Окреслюючи компози

Поддержим Dr.CHAOSa - художника !