Поиск
Группа П-9

Группа П-9

Подписчики: 12 подписчиков
ID: 76952799

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club76952799

Описание

Жизнь нашей группы :)

Велика Копаня. Велика Копаня — село в Україні, Закарпатській області, Виноградівському районі.
Тут кожна друга родина має двійнят. Село внесли до Книги рекордів України. Селище Велика Копаня також називають українською столицею близнюків. Найбільше близнюків з'явилось на світ в 1990-их роках, при тому що близнюки в селі почали зявлятись ще з 1941 року. Рекорд був встановлений в 2004 році, тоді в червні населення збільшилось на три двійні.
Селяни пов'язують таку кількість близнюків із чудодійною водою одного джерела. За Копанським хребтом геологи виявили величезне підземне озеро, яке підживлює місцеві джерела. Рік у рік у селі народжуються двійнята, їх вже майже 60. При тому, що Велика Копаня не така й велике – тут менше 4 тисяч мешканців.
Легенда про Велику Копаню:
Недалеко від того місця, де тепер село Велика Копаня, на високій горі жив один цар. У нього були дві доньки. Старша була дуже файна, і молодша файна була, але вже не така. Старша полюбила дуже красного простого хлопця. Цар її не хотів за нього давати, а заставляв її любити одного царського сина. Та вона того пана молодого не любила, ненавиділа його, тому і не хотіла йти за нього, на це цар дуже розізлився на свою доньку та й покарав її. Казав, що видасть її заміж за кого вона хоче, але як перекопле велику гору, що стояла на всьому тому місці, де тепер долина від Копані до Королева. Царська донька дуже залюбилася в того простого хлопця, тому пристала на таку тяжку роботу, хоч цар наказав не давати їй ніякого інструменту, щоб копати, а зажадав, аби копала гору руками. Ота красна, як ружа, молода дівчина пішла і копала своїми білими руками кам'яну тверду гору, копала аж доти, поки не відкопала її звідти. І як відкопала, цар уже не знав, що казати. Сердився не сердився, але мусив віддати свою доньку за того простого хлопця. На місці, де та гора була, люди почали хатки собі будувати, і так виросло село, яке ще й тепер на честь тієї дівчини зветься Велика Копаня.(Легенди та перекази Закарпаття)
У 1930 році із закарпатського села Велика Копаня до міста Добржіков помандрувала греко-католицька дерев’яна церква Всіх Святих, зведена в 1669 році. За 16 тисяч крон, а це немалі на той час гроші, її викупив і перевіз залізницею відомій чеський політик, перший міністр національної оборони Чехословаччини Вацлав Клофач. Після проведеної в 1931 році реконструкції церкву сам Клофач називав «добржіковським скарбом».
15 березня 1939 року біля села Велика Копаня січові стрільці дали перший рішучий бій регулярним угорським військам. Більшість з них героїчно загинуло. В честь 60-ої річниці їх героїчної загибелі на Красному полі між містом Хустом і селом Велика Копаня відважним патріотам відкритий пам'ятник. Є пам 'ятні дошки на будинках , присвячені цим подіям.
Поблизу Великої Копані розташований флористичний заповідник Чорна гора, площею 780 га. Тут ростуть: ковила прекрасний, шафран Банатський, липа повстяна, клокіча периста, кизил дикий. З тваринного світу в заповіднику водяться дикий кабан, лисиця, борсук, сарна, фазан та інші.

Велика Копаня

HOTEL Pityu Bachi. Добрий день – добре здоров’я! Готель «Pityu Bachi» пропонує Вам провести відпочинок у мальовничому карпатському селищі Ясіня. Приїхавши до нас на відпочинок Ви маєте нагоду помилуватись величною тишею карпатських вершин, пройнятись духом колоритного гуцульського краю, скуштувати страви унікальної закарпатської кухні та пізнати надзвичайну гостинність мешканців столиці гуцульської республіки
Будівля готелю «Pityu Bachi» розташована в центрі селища, що робить легким доступ до всіх об’єктів інфраструктури. Відстань до автовокзалу 150 м.,до залізничного вокзалу – 2 км, до г.к. «Bukovel» - 17 км, г.к. «Драгобрат» - 11 км. Окрім того в селищі є два канатні витяги, де за допомогою досвідчених інструкторів можна легко навчитись їздити на лижах та сноуборді. Готель прийняв своїх перших відвідувачів наприкінці 2015 року, при його будівництві та оздобленні використовувались природні матеріали, що можна одразу помітити зайшовши до столової кімнати, меблі для облаштунку кімнат та підлога вистелена із дошки, що виготовлена майстрами з місцевої деревини. Використання природних матеріалів при будівництві створило неймовірно затишну та особливу атмосферу, що в поєднанні із надзвичайною гостинністю господарів, зробить Ваш відпочинок незабутнім. В будівлі готелю знаходиться прокат гірськолижного інвентаря, де Вам з легкістю підберуть спорядження для підкорення гірських схилів. А напротивагу зимовому відпочинку, в теплу пору року, готель пропонує кінні та вело прогулянки, екскурсії на позашляховиках по стрімких карпатських дорогах до гірських вершин, або озер, враження від яких ще довго будуть викликати приємні спогади та посмішку на обличчі. Також Ви будете мати можливість відновити сили за допомогою лікувального масажу в одній із місцевих бань, або просто прогрітись в гуцульському чані.

HOTEL "Pityu Bachi"

♥ Уторопи. Памятайте край карпатський,
Нашу Батківщину
Рідне село Уторопи
І свою родину.
Наше минуле, теперішнє і майбутнє...-Нікому його не знищити. Це - Дерево Роду, яке відроджується у нових поколіннях. Нікому не вирвати його коріння, не обірвати листочків. Ми не забуваємо і не забудемо імена тих, чиє життя пов'язане з Уторопами, знавчанням в Уторопській школі, бо вони - справжні українці, які люблять свою Батьківщину, рідні Уторопи. їхнє слово -зерно любові, яке проростає в наших серцях, гомін гірської води, цвіркання пташок, спів солов'я, запах квіточок, ріст кожного кущика, кожного дерева, це - ріст нашого Дерева Роду. с.УТОРОПИ
Уторопи — перша згадка 1367 р., до середини XIX ст. — Утроп. З 1531 р. — містечко, мало оборонні вали. Спалене в 1672 та 1676 рр. татарами. Межує з селами Стопчатів, Пістинь. Відстань від Косова 14 км, від залізничної станції Коломия — 21 км. Висота над рівнем моря 213 м.
Присілки і кутки: Гора Мала, Гора Велика, Царина, Могивки, Чотири Кібці, Грабники, Доліпотік, Лісок, Загук, Насарат, Прочерти, Пригід, Короленка, Гниляки, Баня, Залевади, Центр.
Селом протікає р. Уторопка з притоками Кошелівка, Насарат, Підділ. На околиці села — гора Лебедин (727 м).
Типові прізвища: Біленчук, Бойчук, Болдиш, Дунич, Кашевко, Кошелюк, Ласійчук, Сабадаш, Яковенчук. Розвинені ткацтво, килимарство, боднарство, столярство. Найвідоміша майстриня, що тче рушники, — Н. Грицюк (кут Царина).
Середня школа в приміщенні, побудованому в 1963 р. При школі діє широко відомий ансамбль пісні і танцю «Смерічка», створений Я. Грабовецьким у 1959 р.
Релігійна громада УПЦ—КП, Михайлівська церква. Храмове свято 21 листопада (Собор Архистратига Михаїла).
В Уторопах народився Кирило Блонський (1802-1852), священик, громадський і культурний діяч, посол до австрійського парламенту. З 1789 по 1840 рр. в селі жив дяк І. Ступніцький, який у 1794 р. відкрив першу школу. З 1888 по 1905 рр. у селі жила і навчалася, а потім вчителювала М. Ленерт-Домбровська, відома як письменниця Марійка Підгірянка. В Уторопах народився відомий поет-дисидент, лауреат Шевченківської премії Тарас Мельничук (20 серпня 1939 р.). Тут його поховано 31 березня 1995 р. Вихідцем із села є поет-пісняр Петро Хрущ, автор відомих пісень «Коні мої, коні», «Дорога поміж гори» та ін.
Пам’ятки історії та культури: пам’ятник (1974 р.) односельцям, полеглим у Другій світовій війні; могили сестер Марійки Підгірянки Анки і Олени, а також священика І. Бокшованого, який проводив велику просвітницьку роботу; меморіальна дошка встановлена 21 квітня 1991 р. на будинку Уторопської школи на пам’ять про Марійку Підгірянку; курган у центрі села, насипаний шапками селян на честь скасування панщини; (хрести, встановлені в селі на відзначення цієї історичної події, були знищені комуністичною владою); хрест борцям за волю України (1992 р.). Уторопці брали участь у повстанському русі. 12 чоловік полягли в УПА, у в’язницях і таборах загинули ще 4 людей, понад 40 чоловік були репресовані радянським режимом.
Пам’ятки природи: дубовий ліс і урочище на східній околиці села; гора Лебедин з озером на західній околиці; криниця в центрі села, з якої упродовж століть селяни варили сіль, продаж якої давала їм засоби для прожиття.
Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78622.

♥ Уторопи

Скутеристи Львова. Відкрита група для скутеристів львова і області,в подальшому будуть покатухи, всіх бажаючих підписуйтесь!!))будемо кататись колоною по львову можливо і за межі його, на шашлички,озера...
обмінюватись думками і просто гарно проводити час
запрошуй друзів!!! «««
також підписуйся на інстагрм
👇👇👇😎😎

Скутеристи Львова

Летичів-мальовничий куточок Поділля))). Базари не проминуть точно: торговці смачнющою рибою, на яку багаті місцеві водойми (саме в Летичеві зливаються річки Вовк та Південний Буг) розташувалися поблизу обох в’їздів у місто. Плесо величезного озера по обидва боки від дороги до Летичева часто сердиться білими хвилями — здалеку ну абсолютно морськими.
Замок проминути теж неможливо, але тут треба уважно стежити за пейзажами за вікном авто. Стара ошатна башта, підніжжя якої охороняє суворий бронзовий Кармалюк, вигулькує обабіч траси раптово – і так само швидко ховається за спинами сучасних кількаповерхових будинків. Монастир та костел Успіння Діви Марії, що славився десятиліття тому своєю чудотворною іконою — поруч, під захистом замкових стін. В 2000-му році споруди комплексу, що перебували в стані руїни, ґрунтовно реставрували. Парадокси Східного Поділля: сакральна пам’ятка розташована за абсолютно „совковою” адресою: по вул. 50-річчя Жовтня, 10. Страшний стан монастиря ще кілька років тому легко пояснити: під час Другої світової війни в його стінах був концентраційний табір. Кістяки нещасних жерт, кажуть старі люди, закопали з другого боку замку, від вулиці Леніна (і така ще існує у місті). Після війни в кляшторі розмістилися склади. 1982 року в них вибухнула пожежа, за шість років — ще одна. Місто шепотіло, що вогонь розійшовся не просто так: СРСР вже кілька років штормило перебудовою, старі храми масово повертали віруючим, що не всім могло сподобатись. Місцевим католикам навіть пожежа не стала на заваді: першу месу ксьондз Ян Ольшанський, майбутній єпископ кам’янецький, відправив тут ще у 1989 році. На відправу зібрався багатотисячний натовп. Щоб потрапити до костелу, вірним довелося виламати двері: комуністична влада відмовилася надати ключі від приміщення навіть після належного оформлення всіх потрібних паперів.
„Совок” особливо гостро відчувається з непарадного боку замку. Це від траси замок — як картинка в рекламному буклеті. А відразу за рогом старих мурів — розкішні баки для сміття, які, здається, прибирають не надто часто. Хоча жителі міста замком, схоже, все ж пишаються: навіть огорожа кафе поблизу автовокзалу своїм силуетом нагадує зубці-мерлони Летичівської вежі.
Найважче знайти місце останнього притулку українського Робіна_Гуда. Могила Кармалюка знаходиться на міському цвинтарі. Просто з дороги ще один пам’ятник нескореному борцю з несправедливим суспільним ладом не побачиш.

Летичів-мальовничий куточок Поділля)))