Поиск
Типовое Дубно(кс 16)

Типовое Дубно(кс 16)

Подписчики: 23 подписчиков
ID: 75406827

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club75406827

Описание

Вси сюда http://top-cs.com/server_27253.html

SUP-SURF ЙОГА. Великолепный способ получить незабываемые ощущения от йоги на воде.
Представьте, вы заплываете в центр озера, отдаляетесь от всякого шума, созерцаете гладь воды и релаксируете, занимаясь йогой.
Занятия проводятся в будние дни вечером и по договоренности в выходные!
Контактный телефон: 954-41-34

SUP-SURF ЙОГА

Новини Тереблі. Тере́бля — село в Україні, в Тячівському районі Закарпатської області.
Село розташоване на правому боці березі річки Теребля за 18 км на північ від райцентру Тячів і за 10 км від залізничної станції Буштино. Через село проходить шосейна дорога Буштино-Синевир. Населення 5100 осіб.
Вперше село Теребля згадується в письмових пам'ятках 1389 року. Існує декілька легенд про виникнення села. За однією з них назва села походить від назви ріки Теребля. За іншою легендою назва села походить від прізвища перших людей Теребел, які поселилися разом з іншими на березі річки. Поступово з роками населення збільшувалося, розселялося все далі і далі від річки і поселення перетворилося в селище. Одна з частин села називається Селищем. Та частина села, де люди оселилися і жили найдавніше називається Старе село (Староселиця - від річки до центру села), а те місце, де оселилися люди пізніше, називається Нове село (Новоселиця - від центру села і до озер).
В роки середньовіччя в районі озер в Тереблі добували сіль у шахтах, які належали Угорській державі, королям і приватним власникам феодалам-дворянам. Про наявність безмежних соляних багатств в районі села, а далі до Солотвинських соляних шахт свідчать і бурові розвідки, що проводилися в 50-х роках ХХ ст. не тільки навколо села, а й на його території присадибних ділянах в самому центрі села. Тоді буровики всюди шукали нафту, а знаходили сіль, мінеральні та термальні води. Тепер у селі на їх місці санаторій і водолікувальні ванни для лікування опорно-рухового апарату людей, радикуліту та інших захворювань.
В роки середньовіччя село, як і весь теперішній Тячівський район належало до Угорщини, а селяни працювали на угорських феодалів. Вони брали участь у повстанні селян під керівництвом Дєрдя Дожі. Повстання було придушено королівськими військами, а селян змусили сплачувати данину. Всі землі і навколишні села підкорялися королівському Хустському замку, в якому було розміщено військо угорських королів. Селяни всіх навколишніх сіл змушені були своїми тягловими силами завозити більшу частину урожаю в замок для харчування війська. Солдати забирали зерно, худобу, сіно, одяг та ін. Кравці і шевці всієї округи змушені були безкоштовно працювати на військо.
На початку XVIII ст.. тереблянці разом з іншими навколишніми селами брали участь у національно-визвольній війні угорського народу проти королівської династії Габсбургів. В економічному відношенні життя тереблянців було тяжким, як і в навколишніх селах. Основним заняттям населення було сільське господарство. Система обробітку була двопільною. Із зернових культур селяни здебільшого вирощували жито, кукурудзу, овес, ячмінь. Господарства тереблянців часто терпіли від повеней і посух, коли врожаї були дуже низькими і приводили до тяжкого життя. Так було, наприклад у 1787 році коли відбулися посухи в усьому районі. У селі крім сільськогосподарських селян, що працювали на полях, жили бокораші, які сплавляли ліс по річці Тереблі, візники ,які возили у замок, кравці, шевці, гончарі, про що свідчать експонати сільського музею. Шили народний одяг із домотканого полотна, взувалися у постоли. Більша частина населення бідувала. Так, дроворуб, який продав дрова за денний заробіток міг купити 0,91 кг хліба, або пів фунта топленого масла, а жнець – 1,36 кг проса, 0,45 кг сала .
Важкий соціальний гніт, недоїдання і відсутність охорони здоров'я викликали часті і важкі захворювання на холеру та інші хвороби. В ті роки і зародилося свято – Корела у Дулові, яке відмічають і тепер. Гинули від хвороби і в Тереблі.

Новини Тереблі

Лапшин 4ever. Тернопілька область
Бережанський район
село ЛАПШИН!!!!!!!!!
За однією версією у Лапшині 11 березня 1886 року народився Едвард Ридз-Сьміґли, польський політик, останній маршал Польщі в Другій Речі Посполитій. За іншою вірогіднішою версією Ридз-Сьміґли народився в с.Лісники поблизу Бережан.
У 1881 році на парохію Лапшина прийшов молодий отець Лев Джулинський, в особі якого поєднався священник, громадський діяч та економіст-комерсант. Він шанував і підтримував таланти. З метою створення опери Роксоляна він запросив до Лапшина композитора Дениса Січинського. Л. Джулинський започаткував на Бережанщині видавничу справу. Тут у Лапшині він приймав широке коло письменників, поетів, мовознавців, художників, журналістів, істориків, друкарів, у співпраці з якими видавав часописи, збірники церковно-народних пісень, листівки з малюнками і піснями, календарі. Коли у 1923 році Лев Джулинський помер, його поховали на Лапшинському цвинтарі.
1.Історична дата утворення-В 1578 році
2.Дата віднесення до категорії року
3.Поштовий індекс -47517
4.Річка, озеро -рiчка Золота липа
5.Територія (тис.кв.м) -1980
6.Населення сільське (тис.осіб) -1.152
7.Щільність населення (осіб/кв.км) -581.820

Лапшин 4ever

.........Плугів the best........... Коли їхати зі Львова до Тернополя, то недалеко від міста Золочева, розташоване звичайне галицьке село Плугів. І нічим би те село не відрізнялося від інших, якби не цікаві історії про чудесні зцілення людей.
– Понад триста років тому на околиці цього хліборобського села знаходилося велике озеро. Це озеро наповнювалося водою з багатьох джерел всередині. Спочатку воно було звичайним озером, нічим цікавим не відрізнялося від інших джерел, люди використовували його воду для побутових потреб. Але згідно переказу чи легенди, яку розказують старші люди, стався один жахливий, жорстокий випадок, який змінив призначення води з цих джерел.
– Під час одного з визвольних походів проти польської шляхти Богдан Хмельницький проходив зі своїм військом цими теренами. Неподалік від села Плугів, поза озером, їм довелося на декілька днів зупинитися. На третій день невідомо звідки вночі взявся великий польський загін і напав на них. Напад був несподіваний і козацькому війську прийшлося, втративши багатьох воїнів, відступити. Сорок поранених козаків поляки взяли у полон, зв’язали їм руки і ще до світанку вкинули в озеро.
З того часу люди перестали користуватися водою з озера для побутових потреб. Гетьман українського війська наказав поставити біля озера металевого Хреста зі срібними оздобленнями, а неподалік Церкву. Ця старенька Церква стоїть на тому місці і дотепер, а вода з того часу отримала якусь магічну силу.
Відтоді багато людей отримали допомогу від цієї води, особливо позбувалися різних недуг. Коли проходили війни і було багато поранених людей, то хто користувався тоді цією водою, чи споживав, чи намащував свої рани разом з молитвою, часто за одну добу отримували зцілення. Зі всієї околиці багато людей отримали допомогу від цієї води, але ніхто того не записував, не реєстрував, і тому перекази часто обростали недостовірними фактами. Ми можемо вірити в Чудодійну силу води з плугівських джерел, бо вона і сьогодні допомагає тим, хто приходить до неї з вірою.
Пізніше історія розпорядилася трохи недобре з цією територією. Коли розвиток цивілізації пройшовся Європою, державна влада почала прокладати залізничну колію зі Львова до Тернополя, і вона пролягла недалеко від цього озера. Потім, після першої світової війни, колія була трохи знищеною, і в 1923 році польська влада вирішила її відновити. Найскладнішим на цьому проміжку колії було побудувати біля озера залізничний міст. Коли колія була побудована перший раз, то австрійські інженери побудували досить складну та дорогу підвісну споруду і вона не зачіпала озера. Тепер же італійські інженери, за дорученням польської влади, зробили земляний насип. Один бік колії зачіпав озеро і козацьку реліквію. Тоді замість Хреста поставили фігуру Божої Матері на спеціальному постаменті біля самих джерел і захистили те місце від насипу бетонними стінами.
Пізніше, після другої світової війни, радянська влада робила нову реконструкцію залізничного мосту, розширила насип і зробила сполучення двоколійним.
Їм заважали джерела і фігура Богородиці, тому вони всю споруду перекрили бетоном і ті залишилися під колією. Паралельно з побудовою колії атеїстична радянська влада хотіла заховати в бетон Славу Божу. Але не вийшло, ця Слава розійшлася не тільки на околиці цієї місцевості, але й за кордон. Сьогодні вода витікає з-під залізничної колії спеціальним бетонним рівчаком. Але мало хто знає, що той рівчак є довжиною біля десяти метрів в напрямку під колію, а далі в насипі знаходиться велика порожнина, бетонний куб, на подобі малої кімнати. В ній знаходиться фігура Божої Матері а навколо фонтанами б’є вода з семи джерел. І вже потім витікає назовні до маленької непримітної криниці.
Старожили села Плугів оповідають, що коли чудодійні джерела перекрили насипом, то сталося декілька незрозумілих аварій чи нещасних випадків на цій колії. Люди кажуть, що то так Бог карає безбожників за знущання над Святинею. – В перший день роботи перекривання джерел, абсолютно без видимих причин, з рейок зле

.........Плугів "the best"..........

ВелоЯготин. Яготин - місто рибних озер, зелених парків, плодючих полів - просто казкової природи! І найкращий спосіб відкрити для себе нові місця, провести час із користю, задоволенням і мінімумом витрат - сісти на велосипед, особливо у душевній компанії!
Спільнота хороших людей, спільних інтересів, цікавого дозвілля, взаємодопомоги і гарного настрою.
- покатаємося разом
- знайдемо друзів
- поділимось досвідом
- кого треба, навчимо кататися)
Якби Тарас Шевченко свого часу мав велосипед і гарних напарників, всі його вірші і картини були б про Яготин ')))

ВелоЯготин