Поиск
Many-cash.ru

Many-cash.ru

Подписчики: 9 подписчиков
ID: 75255501

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club75255501

ЗРОБИМО ЖИТОМИР ЧИСТИМ в рамках Зробимо Україну чистою/Let's do it Ukraine. Українські міста – засмічені. Але українці немов забули себе справжніх – вправних господарів. На своїй землі, у своєму домі ми чекаємо, що хтось прийде і прибере. За нас. І за нами. Багато з нас смітять „бо так всі роблять” або ж тому, що „тут і до мене була купа сміття”.
Зробити українські міста чистими – легко. Для цього треба небагато: 1. Перестати смітити на вулицях і в парках, у дворах та на площах. 2. Почати піклуватись про чистоту власного міста: брати участь у прибираннях тих територій, з впорядкуванням яких влада поки що не може впоратись. Насамперед – парків. Або ж, принаймні, підтримувати такі прибирання, інформуючи про них рідних, друзів, знайомих, колег. 3. Поширювати серед рідних, друзів, знайомих, колег інформацію про те, що зробити оточуючий простір чистішим – дуже легко. Для цього слід просто діяти свідомо і послідовно.
З кожною людиною, що прийме для себе цих три правила, зростатиме чистота українських міст і чистота всієї України. Але, мабуть, найголовніше – зростатиме свідоме ставлення до оточуючого простору. З кожною людиною хвиля свідомого ставлення набуватиме сили – аж доки вся країна не стане чистою. Аж доки українці не згадають, що вони – вправні хазяї, у яких завжди лад у господі.
Щоб привернути увагу до проблеми та вирішити її, команда молодих українців ініціювала проект „Зробимо Україну Чистою!”. Вже сьогодні понад 150 людей долучились до організації проекту на різних рівнях. Головною подією проекту стане прибирання засмічених територій по всій країні 16 квітня 2011 року, на яке ми плануємо зібрати понад 50 000 українців. Ми знаємо, що чистота власних міст турбує багатьох. Прийшов час об’єднати зусилля, прибрати сміття, відчути поруч з собою таких саме свідомих людей.
Ми поставили собі мету: зробити все, що можливо, для системного вирішення проблеми із сміттям в Україні. Прибирання парків допоможе у розповсюдженні ідей проекта. Але щоб чистота зберігалася й надалі, вкрай необхідно збільшувати кількість урн та контейнерів для сміття у парках та на вулцях українських міст. Цей напрямок також є частиною діяльності нашої команди і до його реалізації ми звернемося після 16 квітня.
У суботу, 16 квітня 2011 р. запрошуємо всіх охочих прийняти участь у спільному прибиранні України – громадській акції „Зробимо Україну Чистою!”. Прийшов час спільними зусиллями прибрати засмічені території. Час відчути що тих, хто піклується про чистоту свого довкілля – чимало. Їх стараннями сьогодні народжується велика хвиля свідомого ставлення до спільного життєвого простору – до людей, до міст, до України. Ми закликаємо всіх небайдужих приєднатись до нашої ініціативи. Чим більше людей нас підтримають та допоможуть, тим потужніший ефект ми створимо. Кожна людина, яка згадує проект у своїх статусах у соціальних мережах, у постах в блогах, у статтях чи репортажах; кожна людина, яка розказує про проект рідним, друзям, знайомим – кожна така людина робить важливий внесок у зростання цієї хвилі. Тим більше людей задумаються про те, що сміття слід донести до урни. Переможемо бруд та сміття разом!
Будь-ласка, якщо вас цікавить чистота рідного міста, поширте цей документ серед знайомих. Щиро дякуємо за підримку!
Сайт проекту: http://letsdoit.org.ua/
Група на Facebook: http://www.facebook.com/group.php?gid=110564872290596
Група вКонтакті: http://vkontakte.ru/club16395390

ЗРОБИМО ЖИТОМИР ЧИСТИМ в рамках Зробимо Україну чистою/Let's do it Ukraine

Йога Flow в Воейково (Колтуши, Кюмлено). 🌿 Общеукрепляющие занятия йогой в п. Воейково для взрослых (Yoga Flow System и Радужная Гимнастика)
💥Без ограничений по полу, возрасту и уровню подготовки. Подростки принимаются с 14 лет.
✅ Зал Кюмлено: понедельник и четверг 19-21 ч.
✅ Парк Песчанка: в летний период
✨Запись на занятия только по телефону✨
☎ 8-911-223-03-05 Ксения Шашкова

Йога Flow в Воейково (Колтуши, Кюмлено)

Love story*. Дощ...
Жовте листя кружляло в повітрі і лягало під ноги вкриваючи землю м’якою ковдрою. В парку було порожньо. І лише де-не-де пропливали сірі силуети людей.
Він блукав парком не розуміючи чому … Чому незважаючи ні на що він продовжує чекати… Адже здоровий глузд підказував, що все давно закінчилось і його надії марні, а серце кричало не зупиняйся…
Він жодного разу вжитті не відчував себе настільки порожнім. Йому здавалося, що він повітряна кулька… кулька всередині якої лише пустота… там немає нічого. Наче хтось випив сю його кров… вигріб всю середину настільки, що залишилася лише напівпрозора шкіра якою обтягнутий вакуум. Всередині навіть не залишилося повітря… І от він летить і всі дивляться на нього і дивуються…хто б міг відпустити таку красиву кульку… Людям байдуже, що він не хоче літати, що він хоче спуститися на землю… хоче повернути своє єство… своє життя… їм на все наплювати. А він все вище і вище підіймається в небо, все далі й далі віддаляється від життя… Йому боляче… Всесвіт тисне на нього… хоче розчавити його але вакуум не дозволяє… Від цього тиску створюється враження, що в нього незабаром лусне голова і він стрімголов помчиться вперед аж поки повітря повністю не заповнить оболонку…
Це відчуття переслідувало його з тих пір як він втратив сенс свого життя… Він почав сторонитися людей і наче божевільний бродив парком незважаючи на час доби погоду та пору року… Він ні на мить не покидав парк боячись втратити ту останню соломинку, яка тримала його тут… в цьому житті…
Цей день нічим не відрізнявся від інших… зранку наче проклятий лив дощ. Дощ… Після такого довгого очікування він зненавидів дощ, хоча ні… він чекав на цей дощ адже це була ще одна, мабуть, як йому тоді видавалося, остання можливість зустріти свого «ангела»… Дні вже давно перетворилися в тижні, а тижні тягнулися місяцями але він терпеливо чекав на неї… Він знав, що «ангел» повернеться до нього разом з дощем…
На цей раз він твердо вирішив, що, якщо до заходу сонця нічого не відбудеться він здійснить те, що мав зробити ще два роки тому… Він втомився чекати… Все це видавалося безглуздям… Час невпинно летів… Він сидів на лавочці виводячи паличкою на землі слова, які ножами впивалися в його серце… «Пробач… Я не дочекався…».
Дощ вже давно припинився і багряний захід сонця знаменував закінчення всіх мук… Він вже був готовий натиснути на спусковий гачок коли раптом, щось до болю знайоме промайнуло між деревами. Щось своє, щось рідне. Вона була дуже схожа на його ангела. Та ж мила усмішка, русе аж до сивини волосся і ті ж зелені з бісиками очі. Тепер він не міг зробити ту ж помилку. Тепер він її не відпустить! Він підбіг ближче до неї і крикнув:
− Агов, ангеле, а де ж дощ?
Дівчина завмерла адже крім неї на цій стежині нікого не було.
– Дощ? Який дощ? – запитала вона здивованим голосом.
– Ну ти ж любиш дощ? – сказав він і сльози перлинками заблищали в його очах
– А звідки ти знаєш? – запитала дівчина усміхаючись і в її очах промайнули вогники
– Я все про тебе знаю – сказав він – нарешті ти повернулася, чому ти так довго не приходила я ж так чекав на тебе…
–?- дівчина дивилася на нього здивованими очима…
– Ти мабуть думаєш що я божевільний. Але це не так. Я просто до нестями тебе кохаю. Я дуже довго чекав на цю зустріч.
Дівчина не зовсім розуміла що відбувається але від нього віяло таким теплом і любов’ю, що вона не змогла просто розвернутися і піти. Вона з завмерлим серцем дивилася в його очі… Очі сповнені щастям та коханням…На неї ще ніхто й ніколи так не дивився… Дівчина відчувала, що боятися його непотрібно тому вирішила прогулятися парком разом з ним… Їй було цікаво дізнатися більше про такого дивного але дуже милого хлопця. Вони прогулювалися парком і він розповідав «ангелу з бісиками в очах» свою історію. Її ще ніхто не чув. Вона була першою.
«Одного дня ми просто зустрілись. На землю болюче і рвучко падав дощ. Я проходив повз в буденній заклопотаності і випадково доторкнувся до її руки, і неначе розр

*БоЛьШе ЧеМ СиМпАтИя, МеНьШе ЧеМ ЛюБоВь...*. ♥ СУМНА ІСТОРІЯ КОХАННЯ ♥
Він кохав її... Вона, мабуть, також...
Вони гуляли, сміялися, жартували.
Здавалося, щастя було в долоні. Як
тут несподівано вона шепнула:
– Пробач... Але ми повинні
розійтись...
– Але як? Чому??? Ми ж створені
один для одного!
– Повір, так буде краще...
І повільно пішла... Він крикнув:
– Ти мене коли-небудь кохала?
Зупинившись, вона лише мовчки
озирнулася, так і не сказавши
відповіді... Цей голос, погляд він ще
довго не міг забути. А час минав:
проходили дні, місяці... Він зустрів
іншу. Квіти дарував, на руках носив.
Здавалося, що щастя вже знову
було поруч... Але вночі приснився
йому сон, як образ тієї дівчини до
нього прийшов. Прокинувшись,
увесь спітнівший і в страху, він
побіг у той парк, де вони завжди
проводили разом час. Тихий голос
зупинив його:
– Привіт!!! Рада бачити! Як справи?
– Привіт... (прозвучав розгублений і
схвильований голос) ...це ти?
З її ока скотилась сльоза...
– Пробач, що не залишилась тоді з
тобою... Я повернулася сказати тобі
на прощання... Я КОХАЮ ТЕБЕ!... Мені
поставили діагноз: на протязі двох
років я покину цей світ назавжди...
Не хотіла, щоб ти знав це... Але
прощаючись, не можу піти, не
відповівши на твоє запитання.
Навіщо ти би мучився зі мною?
Бажаю тобі... щастя... коханий...
Ледь усміхнувшись, вона закрила
очі... Стискаючи руки в кулаки, він
кричав від болі... Нестерпної болі в
його серці... Адже, це все, що він
хотів почути ще тоді раніше від
неї...
А час не стоїть на місці. Одружився
він на тій, котра ніколи не займе
місце коханої в його серці. Пропав
сенс його життя...
Ще через деякий час знайшли його
записку: Піду за тією, котру завжди
щиро кохав й кохаю... Не
засуджуйте мене за мій вчинок...
Біля його могили ридала дружина,
котра так кохала його...
Залишається спірне питання:
ЖИТИ ЗАРАДИ ЖИТТЯ ЧИ ЗАРАДИ
КОХАННЯ?...

*БоЛьШе ЧеМ СиМпАтИя, МеНьШе ЧеМ ЛюБоВь...*

КПІ рвемо до ЛЬВОВУ. Про Львів...
... Старовинне, мальовниче місто, „музей під відкритим небом”. Його пам’ятки архітектури, багаті музейні колекції, театри та затишні парки здавна приваблюють туристів з усього світу...
Чи знаєте ВИ, що...
• історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО
• у місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні
• у 2009 році Львів першим здобув титул Культурної столиці України

КПІ рвемо до ЛЬВОВУ