ROLVARA
Поиск
Церковь"Новое Поколение" Одесса
Церковь"Новое Поколение" Одесса
Подписчики:
73 подписчиков
ID:
75208442
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club75208442
WOWYOGA | Йога сообщество в Ростове
Буккросинг у Вінниці
Йога студия 108
<гусятин>
+@+@+@+SoUtH pArK best jf the best@+@+@+@+@
![Буккросинг у Вінниці. Буккроссинг (англ. bookcrossing) — хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг - це процес визволення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія - орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення.
Історія
Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було біля 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників.
Поширення буккроссингу
Найбільшу популярність буккроссинг завоював у Італії. В італійському буккроссингу, який називають по-італійськи PassaLibro, беруть участь навіть серйозні організації. Наприклад, влада Флоренції подарувала руху 4000 книг, які були поширені по ринкам міста й будинку мерії.
PassaLibro з'явився в Італії багато в чому завдяки щоденній радіопередачі Fahrenheit на третьому каналі державного радіомовлення Radio Tre. Одна радіослухачка розповіла про буккроссинг, журналістам ідея сподобалася, і ось в Мантуе, з нагоди Фестивалю літератури, вперше «звільняються» кілька примірників книги «451° за Фаренгейтом» Рея Бредбері! Ініціативу підтримали читачі, і «забуті» книги стали з'являтися по всій Італії.
Як і у Америці, в книгу вкладається листок з телефонами, адресою електронної пошти та адресою сайту радіопередачі. А також з поясненнями умов «гри». По радіо оголошують про нові «забуті» книги (деякі слухачі вирушають у вказане місце в надії їх відшукати) і, звичайно, про знайдені. Простий, здавалося б, вчинок - забути книгу де-небудь на вулиці чи у громадському місці. Але яку бурю емоцій він може викликати! Про це розповідають радіослухачі. І про те, що відчувають, коли раптом випадково знаходять спеціально «забуту» книгу.
Буккроссинг проник у Францію з Італії, а головний винуватець - Дженнаро Капуано, директор флорентійського книжкового магазину Leggere per due, що має філію у Парижі. «Офіційно» операція стартувала у березні 2003 в Салоні книги у Парижі, там було «розсіяно» 2000 книг. В основному вони з'явилися завдяки підтримці муніципалітету Флоренції, але й французькі видавничі кола виявили зацікавленість. Наприклад, Жан-Марк Брессон, комерційний аташе одного з найбільш улюблених французькими читачами видавництва Акт Сюд (Actes Sud), говорить, що він просто-таки «схопився за цю ідею». На його думку, акція Passe-Livre ніяк не може зашкодити книготоргівлі, навпаки, кому-то вона допоможе дізнатися або згадати, яку насолоду дає читання, а там, можливо, і у книжковий магазин приведе. У всякому разі, Акт Сюд готове знову поповнити фонд Passe-Livre своїми виданнями.
Технологія
Член руху буккроссингу (буккроссер) реєструється на спеціальному сайті (міжнародний [1], український[2]). Потім він реєструє книги, що готується відпустити, створюючи таким чином свою «книжкову полицю». При реєстрації кожна книга отримує унікальний код книги (англ. BCID - BookCrossing ID). Буккроссер «звільняє» книгу на сайті (тобто робить запис, де, коли (буде) звільнена книга), і «звільняє» її в реалі. Людина, що знайшла («піймала») таку книгу, увійшовши на сайт і, ввівши код книги, потрапляє в журнал книги, робить там запис, про що повідомляється буккроссер, що відпустив цю книгу.
Буккроссинг в Україні
На даний момент буккроссинг в Україні розвинений порівняно слабко.
[ред.]
Різновиди буккроссингу
за допомогою безпечних місць (полиць, шаф);
букрей (англ. bookray) - пересилання книги поштою, по ланцюжку, від одного учасника до наступного, часто перетинаючи кордони країн та континентів. Книга не повертається до буккроссера, що відпустив її.
букрінг (англ. bookring) - єдина відмінність](https://sun9-62.userapi.com/impg/c611/g6049431/b_39fefb12.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=3aa717584408ce9248ec4e89df952b9a&u=kWSDniFt6VJvWjtoxJPhbfuSrlADpDQFYaOXeLJ8Oy4&cs=480x480 "Буккросинг у Вінниці. Буккроссинг (англ. bookcrossing) — хобі та громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. Буккроссинг - це процес визволення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає («звільняє») її у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро), для того, щоб інша, випадкова, людина могла цю книгу знайти та прочитати; та у свою чергу повинна повторити процес. Спостереження за «подорожжю» книги здійснюється через спеціальні сайти в Інтернеті. Аналогія - орнітологічна практика окільцьовування птахів, щоб відстежити їх переміщення.
Історія
Ідею буккроссингу запропонував спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року. Для початку він залишив 20 книг з пояснювальними написами в холі свого готелю. Через півроку на його сайті було біля 300 активних користувачів, які «відпускали» книги і приводили нових учасників.
Поширення буккроссингу
Найбільшу популярність буккроссинг завоював у Італії. В італійському буккроссингу, який називають по-італійськи PassaLibro, беруть участь навіть серйозні організації. Наприклад, влада Флоренції подарувала руху 4000 книг, які були поширені по ринкам міста й будинку мерії.
PassaLibro з'явився в Італії багато в чому завдяки щоденній радіопередачі Fahrenheit на третьому каналі державного радіомовлення Radio Tre. Одна радіослухачка розповіла про буккроссинг, журналістам ідея сподобалася, і ось в Мантуе, з нагоди Фестивалю літератури, вперше «звільняються» кілька примірників книги «451° за Фаренгейтом» Рея Бредбері! Ініціативу підтримали читачі, і «забуті» книги стали з'являтися по всій Італії.
Як і у Америці, в книгу вкладається листок з телефонами, адресою електронної пошти та адресою сайту радіопередачі. А також з поясненнями умов «гри». По радіо оголошують про нові «забуті» книги (деякі слухачі вирушають у вказане місце в надії їх відшукати) і, звичайно, про знайдені. Простий, здавалося б, вчинок - забути книгу де-небудь на вулиці чи у громадському місці. Але яку бурю емоцій він може викликати! Про це розповідають радіослухачі. І про те, що відчувають, коли раптом випадково знаходять спеціально «забуту» книгу.
Буккроссинг проник у Францію з Італії, а головний винуватець - Дженнаро Капуано, директор флорентійського книжкового магазину Leggere per due, що має філію у Парижі. «Офіційно» операція стартувала у березні 2003 в Салоні книги у Парижі, там було «розсіяно» 2000 книг. В основному вони з'явилися завдяки підтримці муніципалітету Флоренції, але й французькі видавничі кола виявили зацікавленість. Наприклад, Жан-Марк Брессон, комерційний аташе одного з найбільш улюблених французькими читачами видавництва Акт Сюд (Actes Sud), говорить, що він просто-таки «схопився за цю ідею». На його думку, акція Passe-Livre ніяк не може зашкодити книготоргівлі, навпаки, кому-то вона допоможе дізнатися або згадати, яку насолоду дає читання, а там, можливо, і у книжковий магазин приведе. У всякому разі, Акт Сюд готове знову поповнити фонд Passe-Livre своїми виданнями.
Технологія
Член руху буккроссингу (буккроссер) реєструється на спеціальному сайті (міжнародний [1], український[2]). Потім він реєструє книги, що готується відпустити, створюючи таким чином свою «книжкову полицю». При реєстрації кожна книга отримує унікальний код книги (англ. BCID - BookCrossing ID). Буккроссер «звільняє» книгу на сайті (тобто робить запис, де, коли (буде) звільнена книга), і «звільняє» її в реалі. Людина, що знайшла («піймала») таку книгу, увійшовши на сайт і, ввівши код книги, потрапляє в журнал книги, робить там запис, про що повідомляється буккроссер, що відпустив цю книгу.
Буккроссинг в Україні
На даний момент буккроссинг в Україні розвинений порівняно слабко.
[ред.]
Різновиди буккроссингу
за допомогою безпечних місць (полиць, шаф);
букрей (англ. bookray) - пересилання книги поштою, по ланцюжку, від одного учасника до наступного, часто перетинаючи кордони країн та континентів. Книга не повертається до буккроссера, що відпустив її.
букрінг (англ. bookring) - єдина відмінність")
![<гусятин>. Гусятин - Надзбручанський милий край!
Тернопільської області, адміністративний центр Гусятинського району. Назва зазнала змін — Всятин, Усятин, Гусятин. Походить, ймовірно, від імені чи прізвиська Ус; за іншою версією, від поширеної у цій місцевості рослини — гусятника.
Населення понад 8 тис. осіб.
Містечко Гусятин розташоване на пpaвому березі річки Збруч.
До церковного Гусятинського приходу належить село Юзифівка, в п'яти кілометрах від Гусятина. Гусятин знаходиться на подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню. Абсолютна висота над рівнем моря — 300—400 метрів. Біля Гусятина у північно-східному напрямку проходить товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори — унікальна геолого-ботанічна пам'ятка природи республіканського значення.
Перша писемна згадка — 1431; в історичних документах описані бої поблизу Гусятина між польськими і литовськими військами.
1559 отримав магдебурзьке право, статус міста, дозвіл проводити три ярмарки на рік та щотижневі торги. Тодішній Гусятин, розташований по обидва боки річки Збруч, був королівським містом, але королева Бона Сфорца для закруглення своїх володінь обміняла його на Миньківці. 1574 перейшов у власність польського магната Мартина Калиновського.
За Андрусівським перемир'ям 1667 залишився під владою Польщі. 1672 — відійшов до Туреччини, 1683 — знову до Польщі.
У 1594—1596 роках очолив селянсько-козацьке повстання Северин Наливайко, який жив у Гусятині, мав там хату і невеличку ділянку землі, займався кушнірством.
Після смерті батька Северин разом з матір'ю виїхав до старшого брата Дем'яна (Дем'ян Наливайко) у місто. Згодом він служив сотником у князів Острозьких. Залишивши службу, вирушив на Запорізьку Січ, де добре оволодів військовою справою. У 1594 році він повернувся до запорожців із закликом почати боротьбу проти польської шляхти та укріплень феодалів. І в жовтні очолив повстання, яке поширилось на Київщину, Волинь, а також Білорусію, Поділля і частково на Галичину. Повстанці Наливайка розгромили у Гусятині маєток магната Калиновського.
Повстанський рух у Гусятині не припинився і в 1650—1654 роках. У 1655 році Гусятин оточило військо під керівництвом Богдана Хмельницького і гарнізон Гусятина вимушений був здатися. За Андрусівським договором 1667 року західна частина Гусятина залишилася під управлінням Польщі. У 1672 році, скориставшись тим, що Польща була ослаблена тривалими війнами, султанська Туреччина захопила все Поділля. Гусятин став особистою власністю намісника турецького султана, і в той час Онуфрійвська церква була перетворена на мечеть. Після 27-річного панування турки були вигнані з Поділля.
1772 західна частина Гусятина опинилася під владою Австрії. Тоді у ньому було 455 дворів і 2,5 тис. мешканців. Західний Гусятин відокремлюється від східного і стає центром повіту, а східний Гусятин був приєднаний до Росії і став містечком Кам'янець-Подільської губернії.
Біля Гусятина в 1848 р. — Поблизу села Городниці у річці Збруч влітку знайдений широко відомий в історії так званий Збручанський ідол, який має вигляд високого чотирирядного стовпа із зображенням у верхній частині чотирьох облич. В даний час зберігається в Краківському Історичному музеї.
На початку ХІХ ст. Гусятином володіють шляхтичі Голуховські.
Замок графа Адама Голуховського (1855-1914) в Гусятині був зведений Ю.Захаревичем у 1889 р. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ... Навколо палацу був англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились, палац був знищений під час Першої світової війни. Про його вигляд можна судити тільки по старим фотографіям. [1]
Напередодні 1-ї світ. війни проживало близько 6 тис. осіб. Діяла прикордонна митниця, працювали пивзавод і гуральня.
У серпні 1914 в місто вступ](https://sun9-65.userapi.com/impg/c997/g21124690/b_ed36e200.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=525c85b17dac95535f8a35883f137511&u=j5gv1j8tZGscI_myS_0Myb-1Suho4PisljXCY20QUcg&cs=480x480 "<гусятин>. Гусятин - Надзбручанський милий край!
Тернопільської області, адміністративний центр Гусятинського району. Назва зазнала змін — Всятин, Усятин, Гусятин. Походить, ймовірно, від імені чи прізвиська Ус; за іншою версією, від поширеної у цій місцевості рослини — гусятника.
Населення понад 8 тис. осіб.
Містечко Гусятин розташоване на пpaвому березі річки Збруч.
До церковного Гусятинського приходу належить село Юзифівка, в п'яти кілометрах від Гусятина. Гусятин знаходиться на подільському плато, основу якого становить Волино-Подільська височина, що має хвилясту поверхню. Абсолютна висота над рівнем моря — 300—400 метрів. Біля Гусятина у північно-східному напрямку проходить товтровий кряж, або, як його називають, гори Медобори — унікальна геолого-ботанічна пам'ятка природи республіканського значення.
Перша писемна згадка — 1431; в історичних документах описані бої поблизу Гусятина між польськими і литовськими військами.
1559 отримав магдебурзьке право, статус міста, дозвіл проводити три ярмарки на рік та щотижневі торги. Тодішній Гусятин, розташований по обидва боки річки Збруч, був королівським містом, але королева Бона Сфорца для закруглення своїх володінь обміняла його на Миньківці. 1574 перейшов у власність польського магната Мартина Калиновського.
За Андрусівським перемир'ям 1667 залишився під владою Польщі. 1672 — відійшов до Туреччини, 1683 — знову до Польщі.
У 1594—1596 роках очолив селянсько-козацьке повстання Северин Наливайко, який жив у Гусятині, мав там хату і невеличку ділянку землі, займався кушнірством.
Після смерті батька Северин разом з матір'ю виїхав до старшого брата Дем'яна (Дем'ян Наливайко) у місто. Згодом він служив сотником у князів Острозьких. Залишивши службу, вирушив на Запорізьку Січ, де добре оволодів військовою справою. У 1594 році він повернувся до запорожців із закликом почати боротьбу проти польської шляхти та укріплень феодалів. І в жовтні очолив повстання, яке поширилось на Київщину, Волинь, а також Білорусію, Поділля і частково на Галичину. Повстанці Наливайка розгромили у Гусятині маєток магната Калиновського.
Повстанський рух у Гусятині не припинився і в 1650—1654 роках. У 1655 році Гусятин оточило військо під керівництвом Богдана Хмельницького і гарнізон Гусятина вимушений був здатися. За Андрусівським договором 1667 року західна частина Гусятина залишилася під управлінням Польщі. У 1672 році, скориставшись тим, що Польща була ослаблена тривалими війнами, султанська Туреччина захопила все Поділля. Гусятин став особистою власністю намісника турецького султана, і в той час Онуфрійвська церква була перетворена на мечеть. Після 27-річного панування турки були вигнані з Поділля.
1772 західна частина Гусятина опинилася під владою Австрії. Тоді у ньому було 455 дворів і 2,5 тис. мешканців. Західний Гусятин відокремлюється від східного і стає центром повіту, а східний Гусятин був приєднаний до Росії і став містечком Кам'янець-Подільської губернії.
Біля Гусятина в 1848 р. — Поблизу села Городниці у річці Збруч влітку знайдений широко відомий в історії так званий Збручанський ідол, який має вигляд високого чотирирядного стовпа із зображенням у верхній частині чотирьох облич. В даний час зберігається в Краківському Історичному музеї.
На початку ХІХ ст. Гусятином володіють шляхтичі Голуховські.
Замок графа Адама Голуховського (1855-1914) в Гусятині був зведений Ю.Захаревичем у 1889 р. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ... Навколо палацу був англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились, палац був знищений під час Першої світової війни. Про його вигляд можна судити тільки по старим фотографіям. [1]
Напередодні 1-ї світ. війни проживало близько 6 тис. осіб. Діяла прикордонна митниця, працювали пивзавод і гуральня.
У серпні 1914 в місто вступ")
