Поиск
Памяти Алексея Черепанова! г. Новосибирск

Памяти Алексея Черепанова! г. Новосибирск

Подписчики: 49 подписчиков
ID: 5166222

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club5166222

Описание

Мы никогда тебя не забудем!!! Вечная память Лёше Черепанову!!!

СРК-КОЛЛЕДЖ. Самые свежие новости!
Объявления!
Ответы на вопросы связные с учебой и культурной деятельностью!
Расписание!
Проекты!
Да и просто общение!
Студентська рада коледжу була заснована 15 березня 2005 року. Спочатку головою став хлопець.
Після нього головою СРК стала Скринник Ірина, на той час студентка I курсу. Вона очолювала СРК 3 роки і зробила вагомий внесок у розвиток СРК. Вона започаткувала схему та структуру студентської ради коледжу.Під керівництвом Ірини коледж вигравав рейтинг спеціальностей університету. Останнім яскравим проектом був конкурс «Міс та Містер КЕПІТу».
16 лютого 2007 року головою СРК став Лук’яненко Олексій, але його сильною конкуренткою була Кушик Марта, студентка I курсу КЕПІТу. Після не легкої боротьби перемогла Марта, яка і очолювала два з половиною роки студентську раду. Під її керівництвом було започатковано багато нових проектів, які сприяли розвитку студентської ради, це:
Green Park of KEPIT, який проводиться у вересні місяці у парку біля Університету, метою, якого є адаптація та знайомство першокурсників одим з одним, кураторами та а аміністрацією у дружній, неформальній атмосфері;
Шоу талантів- це конкурс, метою якого є допомога та виявлення активних, талановитих, цікавих особистостей.
Був заснований комітет зі студентських питань. Мета цього комітету-приймати рішення разом з адміністрацією Коледжу, а також допомагати, впливати на прийняття рішення адміністрації стосовно студентів, захищати їх права. Під керівництвом Кушик Марти Коледж займав перші позиції у рейтингу спеціальностей по університету.
З 29 жовтня 2009 року і до 2011 року головою СРК була Майданова Вікторія, яка довгий час була активним помічником Кушик Марти. Перейнявши досвід вона стала достойною заміною.
За цей період Студентською Радою було реалізовано велика кількість проектів (як старих так і нових). Налагодився дружній та творчий зв'язок з іншими студентськими радами університету.
Була створена команда КВК «Сниму квартиру», яка представляла КЕПІТ на університетському рівні.
Були прийняті зміни у положенні про студентське самоврядування Коледжу. Представники студентської ради входять до складу педадогічної ради Коледжу, відвідують засідання, висловлюють свою думку, приймають рішення разом з педадогічним колективом.
Були започатковані два нових проекти і за сприяння адміністрації Коледжу створені дві робочі групи:
• «ОБЩАГА LAND»-метою якго є перетворення буденного життя студентів КЕПІТу, які проживають у гуртожитку, на яскравіше та різноманітніше.
• «Life is good»-метою якого є довести студентам, що життя прекрасне і без шкідливих звичок.
В кінці 2011 навчального року проходив КРОКівський фестиваль «НІВРОКУ», де всі факультети університету боролися за звання «Факультет Нівроку» та за кубок Ректора. І саме КЕПІТ виборов це звання. І на даний момент кубок ректора займає почесне місце в рідних стінах КЕПІТу. Після випуску з коледжу вже колишні учасники СРК: Кравцов Денис, Майданова Вікторія, Верейці Стефанія створили, та провели для студентів КЕПІТу проект я ведучий та я ведучий 2.
У 2011 році Головою СРК стала Нагірна Наталія. СРК-4 створили декілька власних проектів : Candy Step- благодійна акція (збір коштів, при продажі домашньої випічки, для дитячого будинку. КЕПІТ ФІТ- спортивний марафон для першокурсників.
У 2013 році головою СРК стала Кримова Сніжана. І зі своєю командою роблять проекти, щоб КЕПІТ був попереду планети.
І поки в студентах КЕПІТу є іскорка активності-КЕПІТ завжди буде найкращим!

СРК-КОЛЛЕДЖ

Центральный парк Заречье. Наши проекты:
Библиотека под открытым небом
Зеленая школа
Йога в парке
Фитнес-пластика
Адрес в Одноклассниках: http://www.odnoklassniki.ru/group/52855462756600

Центральный парк "Заречье"

Love story*. Дощ...
Жовте листя кружляло в повітрі і лягало під ноги вкриваючи землю м’якою ковдрою. В парку було порожньо. І лише де-не-де пропливали сірі силуети людей.
Він блукав парком не розуміючи чому … Чому незважаючи ні на що він продовжує чекати… Адже здоровий глузд підказував, що все давно закінчилось і його надії марні, а серце кричало не зупиняйся…
Він жодного разу вжитті не відчував себе настільки порожнім. Йому здавалося, що він повітряна кулька… кулька всередині якої лише пустота… там немає нічого. Наче хтось випив сю його кров… вигріб всю середину настільки, що залишилася лише напівпрозора шкіра якою обтягнутий вакуум. Всередині навіть не залишилося повітря… І от він летить і всі дивляться на нього і дивуються…хто б міг відпустити таку красиву кульку… Людям байдуже, що він не хоче літати, що він хоче спуститися на землю… хоче повернути своє єство… своє життя… їм на все наплювати. А він все вище і вище підіймається в небо, все далі й далі віддаляється від життя… Йому боляче… Всесвіт тисне на нього… хоче розчавити його але вакуум не дозволяє… Від цього тиску створюється враження, що в нього незабаром лусне голова і він стрімголов помчиться вперед аж поки повітря повністю не заповнить оболонку…
Це відчуття переслідувало його з тих пір як він втратив сенс свого життя… Він почав сторонитися людей і наче божевільний бродив парком незважаючи на час доби погоду та пору року… Він ні на мить не покидав парк боячись втратити ту останню соломинку, яка тримала його тут… в цьому житті…
Цей день нічим не відрізнявся від інших… зранку наче проклятий лив дощ. Дощ… Після такого довгого очікування він зненавидів дощ, хоча ні… він чекав на цей дощ адже це була ще одна, мабуть, як йому тоді видавалося, остання можливість зустріти свого «ангела»… Дні вже давно перетворилися в тижні, а тижні тягнулися місяцями але він терпеливо чекав на неї… Він знав, що «ангел» повернеться до нього разом з дощем…
На цей раз він твердо вирішив, що, якщо до заходу сонця нічого не відбудеться він здійснить те, що мав зробити ще два роки тому… Він втомився чекати… Все це видавалося безглуздям… Час невпинно летів… Він сидів на лавочці виводячи паличкою на землі слова, які ножами впивалися в його серце… «Пробач… Я не дочекався…».
Дощ вже давно припинився і багряний захід сонця знаменував закінчення всіх мук… Він вже був готовий натиснути на спусковий гачок коли раптом, щось до болю знайоме промайнуло між деревами. Щось своє, щось рідне. Вона була дуже схожа на його ангела. Та ж мила усмішка, русе аж до сивини волосся і ті ж зелені з бісиками очі. Тепер він не міг зробити ту ж помилку. Тепер він її не відпустить! Він підбіг ближче до неї і крикнув:
− Агов, ангеле, а де ж дощ?
Дівчина завмерла адже крім неї на цій стежині нікого не було.
– Дощ? Який дощ? – запитала вона здивованим голосом.
– Ну ти ж любиш дощ? – сказав він і сльози перлинками заблищали в його очах
– А звідки ти знаєш? – запитала дівчина усміхаючись і в її очах промайнули вогники
– Я все про тебе знаю – сказав він – нарешті ти повернулася, чому ти так довго не приходила я ж так чекав на тебе…
–?- дівчина дивилася на нього здивованими очима…
– Ти мабуть думаєш що я божевільний. Але це не так. Я просто до нестями тебе кохаю. Я дуже довго чекав на цю зустріч.
Дівчина не зовсім розуміла що відбувається але від нього віяло таким теплом і любов’ю, що вона не змогла просто розвернутися і піти. Вона з завмерлим серцем дивилася в його очі… Очі сповнені щастям та коханням…На неї ще ніхто й ніколи так не дивився… Дівчина відчувала, що боятися його непотрібно тому вирішила прогулятися парком разом з ним… Їй було цікаво дізнатися більше про такого дивного але дуже милого хлопця. Вони прогулювалися парком і він розповідав «ангелу з бісиками в очах» свою історію. Її ще ніхто не чув. Вона була першою.
«Одного дня ми просто зустрілись. На землю болюче і рвучко падав дощ. Я проходив повз в буденній заклопотаності і випадково доторкнувся до її руки, і неначе розр

КПІ рвемо до ЛЬВОВУ. Про Львів...
... Старовинне, мальовниче місто, „музей під відкритим небом”. Його пам’ятки архітектури, багаті музейні колекції, театри та затишні парки здавна приваблюють туристів з усього світу...
Чи знаєте ВИ, що...
• історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО
• у місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні
• у 2009 році Львів першим здобув титул Культурної столиці України

КПІ рвемо до ЛЬВОВУ

МОЛОДЬ ІЗЮМЩИНИ!. Шановні Изюмчани! Я створив цю группу для бородби з місцевою владою , якщо її можна взагалі назвати владою! З часом наше МІСТО перетворюеться на ХАБАРНИЦКИЙ та КОРУПЦІЙНИЙ ЦЕНТР и треба цьому запобігти!!! Ціни на комунальні послуги ростуть мало не щодня, незабаром очікуемо підвищення цін на проїзд в місцевому транспорті та нове подорожчання питної води. НАПРИКЛАД в КИЕВІ за один кубічний метр питної води сплачують майже 3 ГРН , а в ІЗЮМІ майже 16 ГРН! Замисліться над цим!!! Також не ремонтуються дороги, продаються ділянки під будівництво в місцевих парках, ЧИНОВНИКИ беруть ХАБАРІ!!! ДАВАЙТЕ ОБЕДНАЕМО НАШІ СИЛИ В БОРОДЬБІ ПРОТИ ЦІЕЇ НАВОЛОЧІ, ЯКА ЗАВАЖАЕ НАМ ЖИТИ,ЗАРАДИ СВІТЛОГО МАЙБУТНЬОГО НАШОГО МІСТА ТА ЙОГО МЕШКАНЦІВ!!! СЛАВА ВАМ,СЛАВА УКРАЇНІ!!!!!!

МОЛОДЬ ІЗЮМЩИНИ!