Поиск
THE WAR Z

THE WAR Z

Подписчики: 11 подписчиков
ID: 50872967

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club50872967

Описание

Правила группы • Запрещено оскорблять других игроко

Червоноград (Кристинопіль). Iсторiя нашого мiста починається з другої половини XVII ст. Тодi на берегах тихоплинного Захiдного Бугу було закладено мiстечко назване Кристинополем. Географiчне положення мiста зумовило його iсторичну долю, таку ж непросту, величну i трагiчну як i долю всiєї держави. Тут тiсно переплелися його минуле i сьогодення. Червоноград є найбiльшим мiстом на пiвночi Львiвщини. Воно росте, розвивається i стає все кращим. Тому ми прагнемо, щоб наше мiсто стало мiстом європейського рiвня. Адже пiсля входу Польщi до Євросоюзу, воно фактично набуло статусу прикордонного мiста України на кордонi з Європейською спiльнотою. Враховуючи добре розвинуту транспортну мережу, наявнiсть iнфраструктури, Червоноград є привабливим для залучення iноземних iнвестицiй. А це вимагає вiд нас постiйного пошуку, щоденної наполегливої працi. В такому ритмi живе i працює наш рiдний Червоноград.

Червоноград (Кристинопіль)

Днепр-Игрень. Те кто жили и живут Днепропетровске и на Игрени!
Ігрень (укр.), Игрень (рус.)
Также: Огрінь, Огрень.
Северо-восточная часть левобережья Самары. Часто под районом Игрени понимают все поселки в черте города к северу от Приднепровска: Старая Игрень, Рыбальское или Красноармейск, Одинковка, Ксеньевка, Новая Игрень (Игрень).
Старая Игрень - южная часть Игрени вокруг залива Шиянка, возле Усть-Самарского моста. Новая Игрень (Игрень) - район вокруг ж/д ст. Игрень.
Поселение основано в 1780 г., с 1959 - город, с 1977 г - входит в Днепропетровск.
Од лівого берега річки Самари геть униз уздовж Дніпра тяглося с. Огрінь або Ігрень. Воно недавнього віку: заснував його в 1780-1781 році князь Олександр Андрійович Прозоровський, і славилось воно своєю лісною пристанню та виробом українських скринь, німецьких бричок.
(Д.І. Яворницький, Дніпрові пороги)
Название Игрень (Огринь), по самой популярной версии, произошло от татарского Огринь - проклятое. Проклятое после крупного поражения татарского войска.
...По существующим сведениям, именно здесь, в Самарском устье, на полуострове и нескольких прилегающих островах, произошла в 1660 г. кровопролитная битва казацкого атамана Ивана Сирко с татарами. Десятитысячная орда возвращалась в Крым с добычей - ясырем - пленными людьми, которых продавали потом на невольничьих рынках. Среди пленных оказались и московский воевода Василий Борисович Шереметев со своими людьми.
Очень удобным показалось татарам это место для переправы. Однако здесь татарское войско встретилось с казацким, которое укрылось в зарослях камыша и на берегах окрестных островов. В результате кровопролитной битвы на днепровско-самарских берегах отряды Ивана Сирко нанесли орде сокрушительный разгром. Народ Крыма на целую неделю погрузился в траур.
После той битвы осталось предание - что кровь убитых пропитала песок глубиной на целый аршин (70 сантиметров)... (Максим Кавун).
История Старой и Новой Игрени:
...В 1736 г. во время русско-турецкой войны на Игрени соорудили Усть-Самарский ретраншемент (тип крепости) по приказу фельдмаршала Миниха. Со временем рядом с крепостью возникла и слобода. После 1783 г. крепость эта была ликвидирована. А сейчас территория бывшей крепости затоплена Днепровским водохранилищем.
В начале XIX в. от устья Самары вниз по течению Днепра уже тянулось село Огрень или Игрень.
С 1859 г. Игрень стала местечком. Середина - вторая половина XIX в. - время экономического расцвета Игрени. Отмена крепостного права в 1861 г., относительная свобода предпринимательства и выгодное географическое положение способствовало тому, что Игрень стала крупнейшим центром лесной торговли. В 1863 г. Игрень имела 90 дворов и 776 человек населения.
Более свободный экономический климат в Игрени (по сравнению с окрестными районами) стал приносить свои плоды. Так, например, крестьянин из Новых Кайдак Соболянов, проработав девять лет на кирпичном заводе купца Рыбакова в Екатеринославе, с 1851 г. открыл собственное дело: стал производить кирпич и черепицу в местечке Игрень. Наиболее богатыми предпринимателями в Игрени считались во второй половине XIX в. купцы Минаковы. Здесь процветали ремесла: колеса, оконные рамы, брички, корзины. К концу XIX в. Игрень особенно славилась своей лесной пристанью, производством украинских сундуков - скрынь и немецких бричек.
В период расцвета в Игрени появляются православная церковь и 4-х классная церковно-приходская школа; еврейское училище и синагога; аптека, почта. Самая обширная Минаковская лесопилка размещалась в районе слияния Саамары и Шиянки (Щемиловки). Здесь же, на главной площади, проходили базары и ярмарки.
В начале ХХ века лесная пристань была перенесена в село Чапли. Экономическая жизнь Игрени понемногу теряет обороты. В книге По Екатерининской железной дороге (1903 г.) сообщалось, что

Днепр-Игрень

Йога на берегу Моря Ейск. Приглашаем посетить занятия ЙОГИ на берегу моря в г. Ейске, т. 8-964-890-62-26

Йога на берегу Моря Ейск

Любовь-что может быть прекрасней!!!!!!!!!!!!. Кохання – це не тільки, коли ти можеш витерпіти людину 10 хвилин, це дещо більше! Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку…
Кохання – це почуття на 1 сходинку вище від дружби! Кохання – це значить кричати на весь світ про це, коли знаєш, що слова зайві!
Ви можете бути абсолютно різними, або навпаки, але кохати один одного.
Любит тот горячо, кто ревнует!
Любит тот горячо, кто молчит!
А не тот, кто безумно целует,
И слова я люблю говорит!
Кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов’язки! Кохання – це прекрасно! Кохання – це вір, довіра, це життя! Кохати – це значить розуміти, підтримувати, допомагати, це значить безкорисливо любити!
Кохання – це отрута: коли в твій організм потрапляє хоч крапля, ти або помираєш ( у разі нерозділеного кохання), або знаходиш протиотруту і живеш як востаннє, але вже не один!
Кохання – це безодня: падаючи вниз, не знаєш що буде далі…
Кохання – це горілка: спочатку гріє, а потім зводить з розуму…
Хіба ж думав той, хто винайшов трикутник, про те, що його використовуватимуть навіть у коханні? Чому часто перетинають ся не ті лінії, які ми хочемо? А чи варто взагалі, що б вони перетиналися?
Ти – річка. Пливеш цим життям між двома берегами… Вони допомагають знайти правильний шля, допомагають долати перешкоди, які зустрічаються на твоєму шляху… Інколи вони самі створюють тобі пороги, яких ти не можеш сама здолати…
Ти – ангел, якому підрізали крила і вигнали на дощ…
Б.О.Г. – ти власник раю, свого життя, в якому важко вижити без друга. Але ти сам спокушаєш друга – ангела із темряви, сам із своєї руки даєш скуштувати плід із дерева добра і зла… Ти ж сам потім виженеш цього ангела з раю на дощ… Знову залишишся сам… Однією рукою ти пестиш, іншою даєш ляпаса…
Б.О.Г. – це берег, якого ти тримаєшся. Пливучи поряд на твоєму шляху ти зустрічаєш менше перешкод… Він увірвався у твоє життя, як стихія і «змітає» все на своєму шлях, аби бути поруч з тобою! Він приніс у ивоє життя впевненість і тривогу. Адже у тебе ще є інший берег, який ти не можеш залишити…
А може, варто спуститися на землю і відповісти за всі свої дива? Може варто залишити свою святу недоторканість і спуститися до грішника, повернути його до раю?!
Коли з’являється любовний трикутник, хтось почуває себе як в зачарованому колі…

Любовь-что может быть прекрасней!!!!!!!!!!!!

Типічний Деренківець. В часи Київської Русі це було місто Дернов, засноване воно чорними клобуками в часи княжіння Великого князя Володимира «980-1015».Зараз це місце в народі називають Горбинчине. На Дереновій горі було збудоване укріплення. Основним обов’язком чорних клобуків була охорона південних кордонів Київської Русі. Крім цього чорні клобуки займалися землеробством і тваринництвом та вирошували ягоди дерену (кизилу). Ягоди сушили для воїнів Русі, як ліки, а з деревини виготовляли держаки для списів, кору використовували для красіння овчин, з яких виготовляли одяг для воїнів Русі.
Князь Із’яслав (1054-1068) просив допомоги у війську чорних клобуків для примирення міжусобної боротьби серед князів. Коли напали в 1240 році на Київську Русь монголо-татари військо чорних клобуків ніякого опору не чинило,тому воно й далі стало розширятися у сторону річки Рось на віддалі 5 км. До нашого часу збереглися частини укріплення на горі Деренові на полях горбинченого часто виорюють гончарні вироби тих часів, ніяких слідів знахідок тих часів зброї не виявлено.В кінці 14 ст село стало називатися Деренківець.
Першими жителями нашого села були ще люди камяного віку. Про це свідчать рештки кам'яних знарядь праці, які часто зустрічаються у верхніх шарах землі. Свідками цього є декілька могил на околицях села, що слугували спостережно-сторожовими пунктами. На території села було декілька поселень : Водяне, Замковище, Гончариха. Саме тут було знайдено багато знарядь праці: стріли, камяні бурила, скребки, та інше Знайдено випадково кам'яні сокири. Сокира з с. Деренківець орнаментована насічками, що утворюють ялинку. На думку окремих істориків, зокрема М. Максимовича село є літописним Двереном. Щодо походження самої назви села то одна із версій, що ця назва походить від відомої нам назви гори Деренової, яка називається замковищем. Сама назва і рештки знайденої цегли, які знаходять тут, на горі, свідчать про те, що тут був укріплений замок
Дерновий.
Середньовіччя
Вперше наше село в історії згадується в літописі 1192 року. Фортеця Дверн була заснована князем Ярославом Мудрим і служила для захисту Київської Русі від нападів кочівників. Після нападу монголо-
татар фортеця Дверен була зруйнована. Невелика кількість вцілілих людей шукали притулку на руїнах міста, але монголо-татари не давали відбудувати його. Тому населення селились по лісах вище р. Рось. Виникло нове поселення поблизу р. Рось. Спочатку його жителі називались дерновщанами- тобто вихідцями з Дернового, а пізніше поселення почало називатись Деренківцем. 242 роки томилась Русь під монголо-татарським ігом. Прииною цього була велика роздробленість та міжусобиці між самими князями. Видатний російський історик С.М. Соловйов посилаючись на літописні джерела пише, що одного разу всі жителі Поросся покликали І зяслава князювати в Києві замість невгодного їм Ігоря. Ізяслав послухав їх і пішов до міста Дернового. Тут обєдналися
з ним всі жителі Поросся і всі тюрські племена, що жили на берегах Росі, а саме: горні клобухи, тюрки, берендеї та інші. Ці
інородні племена рятуючись від диких половців приєдналися до Київської Русі і
мирно жили на Пороссі, допомагаючи боротися з половецькими загарбниками. В Дерновий до Ізяслава прийшли васильківці і білородці. З Дернового Ізяслав повів військо на Київ, скинув Ігоря і став у 1146 році київським князем.
Нові часи
За С. Освєцином, у 1643 році Деренківцем називалось Березківці, а також (Вольського Воля?). Від Деренківця у напрямку Городища йшли Деренківські гори, висотою від 121,92 метрів до 182,88 метрів. Письмові згадки про Деренківець як сотинне містечко є під 1654
роком. У ньому проживали: 1 сотник, 1 отаман, 1 осавул, 179 козаків, 17 міщан, які прийняли присягу московському царю. Після Переяславської ради 1654 року генеральний обозний Тимофій Носач отримав грамоту на Деренківець. З 1776 року власником села був
князь Л

Типічний Деренківець