ROLVARA
Поиск
Авы на заказ)
Авы на заказ)
Подписчики:
39 подписчиков
ID:
42504301
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club42504301
Описание
1.Делаем красивые коллажи.♥ 2.Обрезаем фото.♥ 3.Фотошопим.♥ 4.Меняем фон.♥ 5.Добавляем текст.♥ 6.Делаем красивые рамки.♥
Охматів- моя колиска
Академія Загубленого Лісу|Школа Магії
що таке кохання????
Дикий відпочинок на морі!!!
Набутів класне село
![Охматів- моя колиска. Охма́тів — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Бурти за 12 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Населення — 805 чоловік, 605 дворів (станом на 2008 рік)[4].
Назва цього історичного поселення походить від назви місцевої Охматової діброви, згадуваної ще у середині 16 століття, коли ця місцевість належала місцевим земянам Базановичам. Село відоме з першої половини 17 століття. Спочатку входило до Брацлавського, а з кінця 18 століття до 1923 року до Уманського повітів.
30 січня 1644 року тут відбулася перша битва під Охматовим. Тоді біля Охматова коронне військо зустріло татарське та в результаті переслідування останнього наголову розгромило.
19—22 січня (29 січня—1 лютого) 1655 року під Охматовом відбулася битва українсько-російського війська проти польсько-шляхетських і татарських сил. Українсько-російське військо завдало ворогові значних втрат і змусило його відступити. Місце битви згодом названо Дрижиполем.
Під час радянсько-німецької війни у розгромі фашистів брали участь 348 жителів села, з них 182 — загинули, 166 — нагороджено орденами й медалями. В центрі села встановлено обеліск Слави охматівцям, які віддали життя в боротьбі з гітлерівськими загарбниками.
Станом на 1972 рік на території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким було закріпленолено сільськогосподарських угідь 2 563 га, у тому числі 2 412 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і м'ясо-молочного поголів'я худоби. В колгоспі були млин, пилорама, столярнотеслярська майстерня. На той час у селі працювали восьмирічна школа, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла на 100 місць, а також поштове відділення, магазин.
Поблизу села знайдено крем'яні знаряддя праці доби бронзи і виявлено залишки поселення черняхівської культури.](https://sun9-78.userapi.com/impf/c4741/g17637747/b_de579e62.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=ecd068ce78caeb5419e724de9753ee3e&u=EriQ6XHjzWUjcXkKvc1rnzbNLaq1XAfFNb6a23NV2Bk&cs=480x480 "Охматів- моя колиска. Охма́тів — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Бурти за 12 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Населення — 805 чоловік, 605 дворів (станом на 2008 рік)[4].
Назва цього історичного поселення походить від назви місцевої Охматової діброви, згадуваної ще у середині 16 століття, коли ця місцевість належала місцевим земянам Базановичам. Село відоме з першої половини 17 століття. Спочатку входило до Брацлавського, а з кінця 18 століття до 1923 року до Уманського повітів.
30 січня 1644 року тут відбулася перша битва під Охматовим. Тоді біля Охматова коронне військо зустріло татарське та в результаті переслідування останнього наголову розгромило.
19—22 січня (29 січня—1 лютого) 1655 року під Охматовом відбулася битва українсько-російського війська проти польсько-шляхетських і татарських сил. Українсько-російське військо завдало ворогові значних втрат і змусило його відступити. Місце битви згодом названо Дрижиполем.
Під час радянсько-німецької війни у розгромі фашистів брали участь 348 жителів села, з них 182 — загинули, 166 — нагороджено орденами й медалями. В центрі села встановлено обеліск Слави охматівцям, які віддали життя в боротьбі з гітлерівськими загарбниками.
Станом на 1972 рік на території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким було закріпленолено сільськогосподарських угідь 2 563 га, у тому числі 2 412 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і м'ясо-молочного поголів'я худоби. В колгоспі були млин, пилорама, столярнотеслярська майстерня. На той час у селі працювали восьмирічна школа, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла на 100 місць, а також поштове відділення, магазин.
Поблизу села знайдено крем'яні знаряддя праці доби бронзи і виявлено залишки поселення черняхівської культури.")
![Набутів класне село. Набутів — село в Україні, Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області. У селі мешкає 875 людей.
Набутів - село, підпорядковане Нетеребській сільській раді. У селі проживають 784 жителі, з них 361 — чоловіки.
Назва села Набутів пішла від великих каменів-валунів, що підіймалися внизу, біля монастиря, а нині аграрного ліцею. Ці великі камені височіли над широкою, на той час судноплавною, річкою Россю. Називали їх бути. Лише тут можна було переходити Рось на той бік до Двереня (нині село Деренковець). Тому перехожі говорили: Іду на бути, а село, що розташувалося вище за бутами та понад бутами уздовж берега річки, стали називати Набутів. Існує ще багато припущень щодо історичної назви села.
У селі працюють дільнична лікарня, яка обслуговує майже 6000 осіб жителів навколишніх сіл; діє цукровий завод ТОВ Приват Агро-Черкаси, який був збудований ще в 1850 р. князем П.П. Лопухіним; функціонують сільський клуб, бібліотека, торговельні установи, відділення зв’язку.
На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 68 односельців. На їх честь встановлено пам’ятник загиблим воїнам біля сільського клубу та на місцевому цвинтарі. Село було звільнене від фашистських окупантів 11.02.1944 р. У селі народився і постійно проживав Герой Соціалістичної Праці Завертайло Іван Демидович (07.07.1922-22.07.2001), який нагороджений орденом Леніна.
[ред.]
Історія
Село Набутів розташоване на лівому березі річки Рось. Межує із селом Деренківець, засноване село при княжінні Великого князя Володимира у 1009 році. До цього тут було велике укріплення, яке називалось Бут. Укріплення мало розміри: довжина 7 км, ширина 5 км.
Сюди під верховенством Великого князя збиралися війська «Світлих князів» , тут проходило відповідне формування військ і підготовка для далеких походів. Коли у 988 році було прийняте князем Володимиром християнство як державна релігія , на місці майбутнього міста Дверен в резиденції Великого князя Володимира проводилися гостинні зустрічі з візантійським духовенством, які прибували в Київську Русь для надання допомоги в запровадженні християнства. Майбутнє місто Дверен стало бурхливо розвиватися, як у політичному, економічному значеннях. Тут вперше стали виготовляти мечі і іншу зброю для воїнів Київської Русі, при княжінні Великого князя Володимира.Знахідки решток зброї тих часів були виявлені при вивезенні землі з території Набутівського цукрового заводу на будівництво греблі для дороги Набутів-Драбівка. Крім цього тут були знайдені золоті монети часів Київської Русі. А в підвальних ямах зберігалася меляса до 50-х років минулого століття.
На честь двадцятиріччя прийняття християнства було розпочато будівництво Свято-Михайлівсього храму, яке закінчили у 1009 році. Цей день, за наказом князя Володимира, було започатковано як заснування міста Дверен.Дата заснування збереглась і на сьогодні, як храмовий день села, 21 листопада. Велику роль відіграла для заснування міста дружина князя Володимира візантійка Анна. Місто Дверен стало гостинними дверима Київської Русі. У Свято-Михайлівському храмі проводилися відповідні молебені, для воїнів і висвячувалася зброя. На храмі було встановлено потужній дзвін, привезений з Візантії, як подарунок місту. Дзвін було чути на дуже далекій віддалі.
У 1240 році під час монголо-татарської навали, воїни міста героїчно обороняли його ,майже два тижні вороги штурмували місто,після його зруйнування були вбиті всі жителі незалежно від віку й статі. Свято-Михайлівський храм згорів , а дзвін зкотився,впав в озеро де зараз насипана гребля при будівництві мосту. Протягом 300 років тут була безлюдна пустиня,лише під час гетьманства Дмитра Вишневецького (1550-1563) на місці укріплення , яке називається зараз в народі Очаків було сформовано козацький кіш. Тут виготовляли бойові човни чайки , заготовляли ліс (в основному дуб) для будувництва фортеці Запорізької Січі, а також проводили підготовку козаків для служби в За](https://sun1-19.userapi.com/impf/XflwIQpiW7eTSf95MQ-Nver647DeVm2WJTC3rw/H-QugqVUlkA.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360&sign=61027d210ccb0a59d7af739beb9110ba&u=aNilTjpajNGXznoAFiBsCyhWBvZZx5t-H0ovp9gVz-s&cs=480x480 "Набутів класне село. Набутів — село в Україні, Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області. У селі мешкає 875 людей.
Набутів - село, підпорядковане Нетеребській сільській раді. У селі проживають 784 жителі, з них 361 — чоловіки.
Назва села Набутів пішла від великих каменів-валунів, що підіймалися внизу, біля монастиря, а нині аграрного ліцею. Ці великі камені височіли над широкою, на той час судноплавною, річкою Россю. Називали їх бути. Лише тут можна було переходити Рось на той бік до Двереня (нині село Деренковець). Тому перехожі говорили: Іду на бути, а село, що розташувалося вище за бутами та понад бутами уздовж берега річки, стали називати Набутів. Існує ще багато припущень щодо історичної назви села.
У селі працюють дільнична лікарня, яка обслуговує майже 6000 осіб жителів навколишніх сіл; діє цукровий завод ТОВ Приват Агро-Черкаси, який був збудований ще в 1850 р. князем П.П. Лопухіним; функціонують сільський клуб, бібліотека, торговельні установи, відділення зв’язку.
На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 68 односельців. На їх честь встановлено пам’ятник загиблим воїнам біля сільського клубу та на місцевому цвинтарі. Село було звільнене від фашистських окупантів 11.02.1944 р. У селі народився і постійно проживав Герой Соціалістичної Праці Завертайло Іван Демидович (07.07.1922-22.07.2001), який нагороджений орденом Леніна.
[ред.]
Історія
Село Набутів розташоване на лівому березі річки Рось. Межує із селом Деренківець, засноване село при княжінні Великого князя Володимира у 1009 році. До цього тут було велике укріплення, яке називалось Бут. Укріплення мало розміри: довжина 7 км, ширина 5 км.
Сюди під верховенством Великого князя збиралися війська «Світлих князів» , тут проходило відповідне формування військ і підготовка для далеких походів. Коли у 988 році було прийняте князем Володимиром християнство як державна релігія , на місці майбутнього міста Дверен в резиденції Великого князя Володимира проводилися гостинні зустрічі з візантійським духовенством, які прибували в Київську Русь для надання допомоги в запровадженні християнства. Майбутнє місто Дверен стало бурхливо розвиватися, як у політичному, економічному значеннях. Тут вперше стали виготовляти мечі і іншу зброю для воїнів Київської Русі, при княжінні Великого князя Володимира.Знахідки решток зброї тих часів були виявлені при вивезенні землі з території Набутівського цукрового заводу на будівництво греблі для дороги Набутів-Драбівка. Крім цього тут були знайдені золоті монети часів Київської Русі. А в підвальних ямах зберігалася меляса до 50-х років минулого століття.
На честь двадцятиріччя прийняття християнства було розпочато будівництво Свято-Михайлівсього храму, яке закінчили у 1009 році. Цей день, за наказом князя Володимира, було започатковано як заснування міста Дверен.Дата заснування збереглась і на сьогодні, як храмовий день села, 21 листопада. Велику роль відіграла для заснування міста дружина князя Володимира візантійка Анна. Місто Дверен стало гостинними дверима Київської Русі. У Свято-Михайлівському храмі проводилися відповідні молебені, для воїнів і висвячувалася зброя. На храмі було встановлено потужній дзвін, привезений з Візантії, як подарунок місту. Дзвін було чути на дуже далекій віддалі.
У 1240 році під час монголо-татарської навали, воїни міста героїчно обороняли його ,майже два тижні вороги штурмували місто,після його зруйнування були вбиті всі жителі незалежно від віку й статі. Свято-Михайлівський храм згорів , а дзвін зкотився,впав в озеро де зараз насипана гребля при будівництві мосту. Протягом 300 років тут була безлюдна пустиня,лише під час гетьманства Дмитра Вишневецького (1550-1563) на місці укріплення , яке називається зараз в народі Очаків було сформовано козацький кіш. Тут виготовляли бойові човни чайки , заготовляли ліс (в основному дуб) для будувництва фортеці Запорізької Січі, а також проводили підготовку козаків для служби в За")