ROLVARA
Поиск
паркур
паркур
Подписчики:
87 подписчиков
ID:
38352257
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club38352257
Описание
ту вы увидете виде, опросы о паркуре
Cалон тайского массажа Thai Sun 89 222 87 222 5
Волинь- Мій рідний край!
♥ Рованці ♥
ЧАЙ ЛИПОВИЙ
DayDreams
![♥ Рованці ♥. За однією із версій назва цього села походить від назви його жителів за місцем проживання, з відміткою особливостей місцевості. Археологи стверджують, що територія цього поселення, як і інших наближених до Луцька зі сходу, була поділена каналами-ровами, пересуватися якими можна було за допомогою човнів. Це дало привід назвати середньовічним сучасникам село Рованцями, а нашим сучасникам шукати в цьому порівняння із Венецією.
Перший документ в якому згадуються Рованці відноситься до середини XV століття. У ньому Великий литовський князь Свидригайло підтвердив Луцькому Пречистенсь-кому монастирю давніші земельні дарування цій обителі, тобто ще з XII століття. Зокрема, в документі названі такі поселення: «z sielcem Rowaryce za [...] Styrem, z grunty na Hnidawie y na Patorice». Зрозуміло, що йдеться про найближчі поселення до Луцька Рованці й Гнідаву в басейні річки Полонки (сьогодні - Чорногузка). Цей документальний факт підтверджується подальшим перебуванням села у володінні луцької кафедри. Наприклад, після смерті Луцького єпископа Кирила Терлецького, відомого ще як ініціатора уніатської церкви, королівський коморник Лукаш Ісайковський склав 1607 року інвентар всіх належних луцькій кафедрі маєтків для передачі новому єпископу - Євстахію (Євгенію) Єло-Малинському. Серед інших маєтків згадується «Imienie nazwane Rowance z ludzmi, iako sic zdawna w sobi ma». У 1629 p. частина Рованців, a точніше 3 дими, належали луцькій кафедральній Іоана-Богословській церкві. У названих 3-х рованецьких оселях-дворах могло проживати від 18 до 33 мешканців*. Чи були Рованці в цей час більшими за чисельністю і на скільки нам невідомо.
Після приєднання українських земель до Російської імперії у 1798 році господарем Рованців все ще є луцька кафедра, на цей час греко-католицька (уніатська). У селі було 22 двори, в яких жило 142 мешканців: 68 осіб чоло вічої статі і 74 жіночої. Двоє із загального числа мешканців належали до шляхетського звання, восьмеро були міщанами, вільних осіб - тринадцять. Селяни Рованець -124 особи - належали духовному відомству. Описуючи географічне положення і економічні статки населених пунктів Луцького повіту державний землемір зазначив, що ґрунт у Рованцях чорноземний, врожаї перевищували посіви вчетверо, однак за умови примінення перегною. Сіяли на полях Рованців жито, пшеницю, овес, ячмінь, гречку, просо, горох і коноплю. Трав'яні покоси були посередніми. Ліс у маєтку відсутній. Як у більшості волинських поселень, рованецькі селяни «упражнялись в хлебопашестве», працювали на духовенство по 3 дні на тиждень, решту - на себе. Утримували рогату худобу, овець, коней і дворову птицю, але, за висновком автора опису, у малій кількості. Оренди в рік з Рованець виходило 50 рублів.](https://sun1-16.userapi.com/impg/1bppuVEJugXWWQzUOfEDTCSZw5phtWcYX0DfIQ/SXHkWHAWBBM.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160&sign=e27eb937137c6e5709e05c2a9dc6a923&u=faqC_N031FbR1gmf3BVvUTIOzCeZ9cG-TafoMF1Ye9c&cs=480x480 "♥ Рованці ♥. За однією із версій назва цього села походить від назви його жителів за місцем проживання, з відміткою особливостей місцевості. Археологи стверджують, що територія цього поселення, як і інших наближених до Луцька зі сходу, була поділена каналами-ровами, пересуватися якими можна було за допомогою човнів. Це дало привід назвати середньовічним сучасникам село Рованцями, а нашим сучасникам шукати в цьому порівняння із Венецією.
Перший документ в якому згадуються Рованці відноситься до середини XV століття. У ньому Великий литовський князь Свидригайло підтвердив Луцькому Пречистенсь-кому монастирю давніші земельні дарування цій обителі, тобто ще з XII століття. Зокрема, в документі названі такі поселення: «z sielcem Rowaryce za [...] Styrem, z grunty na Hnidawie y na Patorice». Зрозуміло, що йдеться про найближчі поселення до Луцька Рованці й Гнідаву в басейні річки Полонки (сьогодні - Чорногузка). Цей документальний факт підтверджується подальшим перебуванням села у володінні луцької кафедри. Наприклад, після смерті Луцького єпископа Кирила Терлецького, відомого ще як ініціатора уніатської церкви, королівський коморник Лукаш Ісайковський склав 1607 року інвентар всіх належних луцькій кафедрі маєтків для передачі новому єпископу - Євстахію (Євгенію) Єло-Малинському. Серед інших маєтків згадується «Imienie nazwane Rowance z ludzmi, iako sic zdawna w sobi ma». У 1629 p. частина Рованців, a точніше 3 дими, належали луцькій кафедральній Іоана-Богословській церкві. У названих 3-х рованецьких оселях-дворах могло проживати від 18 до 33 мешканців*. Чи були Рованці в цей час більшими за чисельністю і на скільки нам невідомо.
Після приєднання українських земель до Російської імперії у 1798 році господарем Рованців все ще є луцька кафедра, на цей час греко-католицька (уніатська). У селі було 22 двори, в яких жило 142 мешканців: 68 осіб чоло вічої статі і 74 жіночої. Двоє із загального числа мешканців належали до шляхетського звання, восьмеро були міщанами, вільних осіб - тринадцять. Селяни Рованець -124 особи - належали духовному відомству. Описуючи географічне положення і економічні статки населених пунктів Луцького повіту державний землемір зазначив, що ґрунт у Рованцях чорноземний, врожаї перевищували посіви вчетверо, однак за умови примінення перегною. Сіяли на полях Рованців жито, пшеницю, овес, ячмінь, гречку, просо, горох і коноплю. Трав'яні покоси були посередніми. Ліс у маєтку відсутній. Як у більшості волинських поселень, рованецькі селяни «упражнялись в хлебопашестве», працювали на духовенство по 3 дні на тиждень, решту - на себе. Утримували рогату худобу, овець, коней і дворову птицю, але, за висновком автора опису, у малій кількості. Оренди в рік з Рованець виходило 50 рублів.")
