Описание
Це група яка створена для мешканців цього прекрасного куточку , та гостей нашого селища , які побувавши в цих краях запам'ятають його на все життя ! В цій групі ви знайдете багато фото.
Це край де переплітаються традиції предків із сучасним стилем життя мешканців селища! Це насправді найчарівніший куточок на всій планеті !!!
У глибину тисячоліть сягає неписана історія рідного краю. Археологи виявили на території району залишки давніх людських стоянок, яким майже 40 тисяч років. Знайдено сліди проживання первісної людини і в околиці с. Верхня Липиця, три кілометри від Підвисокого. Первісні люди селились близько річок, на високих заліснених сухих схилах. Знайдено і первісні знаряддя праці (різці, скребки, ножеподібні пластинки, переважно з кременю). Село Підвисоке розкинулось над берегами річки Нараївки, між пологими горбами, оточене мішаними лісами. По правій стороні річки Нараївки тягнеться асфальтована дорога, що сполучає два обласні центри — Тернопіль та Івано-Франківськ, по лівій — залізниця, що з'єднує Тернопіль та м. Ходорів Львівської області, яка була прокладена за часів Австрії у 1885-1886 роках. Село Підвисоке разом із селами Демня і Гутисько належить до Підвисоцької сільської Ради, утвореної у 1992 році. В населених пунктах сільської Ради проживає 561 жителів і нараховується 225 дворів. Назва села Підвисоке показує, що село лежить під пологими горбами. Про Підвисоке згадується в документах як про місто XVI століття, а дальше як помістя поміщика Яна Дупіковського (Джерела історії України-Руси, 1938, Варшава, ст. 20). Село славилося майстрами, що тесали хрести з каменю. Люди займалися землеробством і риболовством. Рибу продавали аж у Львові. В 1649 році внаслідок татарського нападу, села були спалені та пограбовані, загинуло багато людей. Було три напади татар (Джерела до історії України-Руси, т. 5, Варшава, 1938, ст. 205). В ХУІІ-ХУШ століттях і до першої половини XIX ст. вся земля, навколишні ліси і пасовища належали поміщикам. Селяни відробляли панщину, платили оброк поміщикові і десятину церкві. Безпросвітна нужда, злидні і голод призводили до великої смертності населення. Багато вмирало на туберкульозу. Особливо велика смертність була в час Першої світової війни від епідемії тифу та холери. В 1920 р. на територію сіл Підвисоке, Демня, Куряни вступила Червона Армія. Радянська влада проіснувала близько двох місяців. З відходом Червоної Армії в село прийшли польські окупанти, які жорстоко помстилися тим селянам, котрі підтримували «червоних». Почалися важкі роки польської окупації. Кращі землі в селі належали поміщикам. В селі Демня був фільварок поміщика Вольфарта. (Він похоронений в склепі на цвинтарі в Підвисокому. Жінка з дочкою виїхали за кордон). Населення змушене було сплачувати багато різних податків: за нерухоме майно, ґрунтовий податок, натуральний, особистий, прибутковий, шляховий, за знаки на вози, за собаку, на утримання пана, церкви і т. д. (у зв'язку з тим, що села були окуповані Польщею, багато матеріалів нема, — вони знищені або вивезені в Польщу). Особливо тяжко відбилася на становищі людей криза 1929-1933 рр. Постійно знижували ціни на продукти сільського господарства, а ціни на промислові товари залишалися без змін. 24 липня 1944 року в село вступила Червона Армія. Була створена Підвисоцька сільська Рада, головою якої став Михайло Яцків. В 1959 р. її приєднано до Курян. Восени 1945 р. в села приїхали переселенці з Польщі, в основному жителі Ярославського і Перемиського повітів, а польське населення вивезли в Польщу. В 1949 році засновано в с. Підвисоке колгосп ім. Гречухи, першим головою якого став Броніслав Тимків. Пізніше протягом 1949-1950 рр. головою був Іван С. Феничук (з переселенців). Селяни до колгоспу не хотіли вступати. Але в село приїжджали опергрупи, кликали селян в сільську Раду, погрожували, залякували, катували. Тут же розміщався і Гарнізон «яструбків». В с. Гутисько був теж створений колгосп. В 1959 р. він був приєднаний до Курян .
