Описание
Село Баранівка розташоване в Шишацькому районі Полтавськой області. Його координати 49°56′58″ пн. ш. 34°00′03″ сх. д. Населення становить 616 осіб. Орган місцевого самоврядування — Баранівська сільська рада.
Історія
Перша згадка про село відноситься до першої половини ХVІІ століття.Розташоване понад річкою Пслом, оточене лісами.Перші поселенці були вихідцями з Москви та Литви.За часів Богдана Хмельницького Баранівка входила в Сорочинську сотню Миргородського полку і по ревізії 1730 року налічувала 112 дворів. Відомий історик Бодянський зазначав, що в 1863 році в Баранівці нараховувалося 250 дворів,в яких мешкало 886 чоловіків і 995 жінок. У 1883 році Баранівка значиться як волосний центр. Селу належало 5437 десятин ріллі, 93 десятин вигону, 31 десятин лісу, 198 сінокосів. В 1900 році із 252 господарств - 198 були козацькими, 36 селянських, 13 привілегійованих. Над самим берегом річки в густих насадженнях ховався великий поміщицький будинок з широкою верандою. Він мав позолочені меблі, дзеркала, кришталеві люстри. За будинком розташовувались контора, каретна, а трохи далі - корівник, свинарник, кухня. В дубовому лісі - лісопильний завод. В 1904 році земство побудувало школу.
Жителі села протягом багатьох років виступали проти самодержавства і поміщицького свавілля. У грудні 1905 року вони гаряче підтримували антипоміщицький виступ селян Великих Сорочинців. Виходець із села Баранівки моряк Балтійського флоту С.Г. Кремянський був учасником Кронштадтського повстання у 1906 році. Після поразки повстання його заарештували і заточили в одиночну камеру тюрми "Кресты" на Виборзькій стороні, де він відбував покарання. У зв'язку з 50-річчям першої Російської революції як активного учасника революційного руху його нагороджено орденом Леніна. Під час громадянської війни у Баранівці та інших навколишніх селах діяв партизанський загін, командиром якого був Д.М. Ярош. В 1913 році для поміщика Іванова був збудований на річці Псьол триповерховий водяний турбінний вальцьований млин, який виробляв борошно на експорт. Другий двоповерховий млин молов просте борошно, вальцьову крупчатку для місцевого заможного населення. Поруч з млинами стояли величезна сукновальня, крупорушка, складські приміщення для зберігання зерна, борошна. Поміщик Іванов побудував для своєї другої дружини двоповерховий в східному стилі будинок. Посеред села височіла церква, поблизу неї, у великому будинку під бляхою ррозташовувалися волосний суд, урядник із стражниками, сільський староста із писарем, волосний старшина із писарем. У кімнаті з "гратами" на вікнах. яка називалася "чорною", урядник садовив непокірних селян. Напроти волості побудував магазин крамар Водяник.
Тричі на рік проводилася ярмарка. На острові, утвореному двома рукавами Псла, під віковими осокорами та вербами збирався багатолюдний ярмарок. Таборами стояли цигани. На ярмарок приїжджали управителі поміщицьких економій, куркулі - набирати робочу силу на літні роботи. Тут збиралися люди в бригади, щоб разом іти на заробітки в Таврію, на Дон. Так в пошуках кращої долі 46 родин покинуло Баранівку. З сім'ями ходили по світу в пошуках заробітків Вакула Піхота, Іван Видря, Йосип Колотай та інші. Здавна славилося село високою свідомістю його мешканців. ...Неподалік Баранівки є озеро, яке має назву Татарка. За переказами дівчина з цього села завела монгольський загін під час татарської навали у трясовину озера. Вороги загинули., а озеро століттями зберігає цю таємницю. Біля нього любив гуляти юний Іван Фесенко, і перший пропагандист марксизму на Україні. Він народився в Баранівці, в сім'ї сільського священника 27 травня 1847 року. Навчаючись в Полтавській духовній семінарії, часто приїздив в рідне село, розмовляв з товаришами про тяжке життя народу, читав їм книжки Писарева, Чернишевського, Добролюбова.
