ROLVARA
Поиск
Скульптурный массаж п. Ковернино
Скульптурный массаж п. Ковернино
Подписчики:
101 подписчиков
ID:
221725477
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
закрытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club221725477
Аренда аппартаментов,коттеджей и отдых в Испании
[Brovary]
Охматів- моя колиска
Хропотова
Червоноград (Кристинопіль)
![[Brovary]. Історія міста
Вперше Бровари згадуються в документальних джерелах за 1630 рік. У той час це був невеликий населений пункт, у якому нараховувалося 46 селянських і 68 козацьких дворів. В основному, селяни займалися землеробством, а більш заможні козаки - виноробством та пивоварінням.
З початком визвольної війни українського народу 1648-1654 років князь Вишневецький укріпив Бровари, зосередив тут великий озброєний загін. Але під ударами повсталих селян цей загін змушений був залишити містечко. В цей час (1648-1649 роки) у Броварах створюється козача сотня, першим сотником якої був Федір Ведмідь. Козаки побудували в містечку церкву святих Петра і Павла, про що свідчив напис на церковному дзвоні: Року 1648 місяця октября сей дзвон до церкви святих и Павла подан от козаков Броварських...
Була в Броварах також церква Святої Трійці, заснована Києво-Печерською лаврою, і храм Вознесіння, збудований Лаврою у 1762 році (місцезнаходження його і подальша доля невідомі). Плани церков не збереглись.
У Броварах знаходились володіння Больнично-Троїцького монастиря Києво-Печерської лаври. Монастир володів 55 дворами і кращими землями. Між броварськими козаками і Лаврою велась гостра боротьба за землю і право на торгівлю.
У 1667 році Броварська сотня увійшла до складу Київської сотні у зв'язку з розширенням меж останньої. У 1668 році Бровари зазнали нападу кримських татар: ...мая 12 день татар человек с двести и то містечко все вирубали, а церков Божию (Петропавловскую) разорили, иконьї, ободрали, искололи ругаясь, и книги изрубали. А посекли де в том мес течке мужского и женского полу человек десять, да живьіх взяли в неволю душ пятьдесят.
За даними Переписаних книг у 1666 році у містечку нараховувалось 68 козацьких і 46 селянських дворів.
У Броварах знаходилась церковно-приходська школа. її випускники мали можливість продовжувати навчання в Києві. Є дані, що полку Киевского местечка Броварів церкви Петра и Павла сьін священника Андрея Лукиян Савицкий навчався у Києво-Могилянській академії в 1761 році, а син священика Свято-Троїцької церкви Петро Захарієвський - у 1789 році.
Після указу російської імператриці Катерини II від 10 квітня 1786 року частина монастирських володінь перейшла у казенне відомство. В документах за 1787 рік записано, що в Броварах проживає 487 мешканців - козаків і казенних селян, тут також знаходиться маєток секунд-майора Кабатова.
1817 року в містечку була побудована поштова станція, яка у 1851 році мала вже 45 коней. У 1836 році розпочато будівництво шосе, яке з'єднало Бровари з лівим берегом Дніпра. Воно простяглось на 13 верст, керував будівництвом поручик Яків Соколиков. З 1868 по 1870 рік у Броварах функціонував Київський залізничний вокзал. Таке інтенсивне будівництво шляхів сполучення було викликане тим, що Бровари лежали на великій коштовно-торговій дорозі з Києва на Санкт-Петербург і Москву.
У 40-х роках XIX сторіччя Бровари і Броварщину кілька разів відвідав Тарас Шевченко, що знайшло відображення у його творах Прогулка с удовольствием и не без морали, Варнак, Близнецьі, Сотник. У поемі Катерина.
А 19 травня 1861 року жителі Броварів відділи останню шану Кобзареві: процесія, що супроводжувала домовину поета, зупинялась у Броварах, її зустрічали студенти та представники інтелігенції міста Києва.
За станом на 1897-1898 роки у Броварах налічувалось 464 двори, де жили 4312 мешканців. У містечку було 70 кустарів: ковалів, шевців, теслярів, бондарів, гончарів. У Броварах щороку відбулося три ярмарки. Діяла церковно-приходська школа, згодом була побудована земська початкова школа, яка у 1896 році перетворена на двокласне сільське училище. Через сім років в ній вже навчалося 208 учнів, викладання велося російською мовою. В 1897 році у Броварах відкрито сільську бібліотеку.](https://sun9-70.userapi.com/impg/c9780/g14997151/b_bdd8b34f.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=497f3ad935b13f531fadad83d1190034&u=D76GXe6hiWbFVdYHaYQOM_86kGfWLEUPmBr6pPtFvL4&cs=480x480 "[Brovary]. Історія міста
Вперше Бровари згадуються в документальних джерелах за 1630 рік. У той час це був невеликий населений пункт, у якому нараховувалося 46 селянських і 68 козацьких дворів. В основному, селяни займалися землеробством, а більш заможні козаки - виноробством та пивоварінням.
З початком визвольної війни українського народу 1648-1654 років князь Вишневецький укріпив Бровари, зосередив тут великий озброєний загін. Але під ударами повсталих селян цей загін змушений був залишити містечко. В цей час (1648-1649 роки) у Броварах створюється козача сотня, першим сотником якої був Федір Ведмідь. Козаки побудували в містечку церкву святих Петра і Павла, про що свідчив напис на церковному дзвоні: Року 1648 місяця октября сей дзвон до церкви святих и Павла подан от козаков Броварських...
Була в Броварах також церква Святої Трійці, заснована Києво-Печерською лаврою, і храм Вознесіння, збудований Лаврою у 1762 році (місцезнаходження його і подальша доля невідомі). Плани церков не збереглись.
У Броварах знаходились володіння Больнично-Троїцького монастиря Києво-Печерської лаври. Монастир володів 55 дворами і кращими землями. Між броварськими козаками і Лаврою велась гостра боротьба за землю і право на торгівлю.
У 1667 році Броварська сотня увійшла до складу Київської сотні у зв'язку з розширенням меж останньої. У 1668 році Бровари зазнали нападу кримських татар: ...мая 12 день татар человек с двести и то містечко все вирубали, а церков Божию (Петропавловскую) разорили, иконьї, ободрали, искололи ругаясь, и книги изрубали. А посекли де в том мес течке мужского и женского полу человек десять, да живьіх взяли в неволю душ пятьдесят.
За даними Переписаних книг у 1666 році у містечку нараховувалось 68 козацьких і 46 селянських дворів.
У Броварах знаходилась церковно-приходська школа. її випускники мали можливість продовжувати навчання в Києві. Є дані, що полку Киевского местечка Броварів церкви Петра и Павла сьін священника Андрея Лукиян Савицкий навчався у Києво-Могилянській академії в 1761 році, а син священика Свято-Троїцької церкви Петро Захарієвський - у 1789 році.
Після указу російської імператриці Катерини II від 10 квітня 1786 року частина монастирських володінь перейшла у казенне відомство. В документах за 1787 рік записано, що в Броварах проживає 487 мешканців - козаків і казенних селян, тут також знаходиться маєток секунд-майора Кабатова.
1817 року в містечку була побудована поштова станція, яка у 1851 році мала вже 45 коней. У 1836 році розпочато будівництво шосе, яке з'єднало Бровари з лівим берегом Дніпра. Воно простяглось на 13 верст, керував будівництвом поручик Яків Соколиков. З 1868 по 1870 рік у Броварах функціонував Київський залізничний вокзал. Таке інтенсивне будівництво шляхів сполучення було викликане тим, що Бровари лежали на великій коштовно-торговій дорозі з Києва на Санкт-Петербург і Москву.
У 40-х роках XIX сторіччя Бровари і Броварщину кілька разів відвідав Тарас Шевченко, що знайшло відображення у його творах Прогулка с удовольствием и не без морали, Варнак, Близнецьі, Сотник. У поемі Катерина.
А 19 травня 1861 року жителі Броварів відділи останню шану Кобзареві: процесія, що супроводжувала домовину поета, зупинялась у Броварах, її зустрічали студенти та представники інтелігенції міста Києва.
За станом на 1897-1898 роки у Броварах налічувалось 464 двори, де жили 4312 мешканців. У містечку було 70 кустарів: ковалів, шевців, теслярів, бондарів, гончарів. У Броварах щороку відбулося три ярмарки. Діяла церковно-приходська школа, згодом була побудована земська початкова школа, яка у 1896 році перетворена на двокласне сільське училище. Через сім років в ній вже навчалося 208 учнів, викладання велося російською мовою. В 1897 році у Броварах відкрито сільську бібліотеку.")
![Охматів- моя колиска. Охма́тів — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Бурти за 12 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Населення — 805 чоловік, 605 дворів (станом на 2008 рік)[4].
Назва цього історичного поселення походить від назви місцевої Охматової діброви, згадуваної ще у середині 16 століття, коли ця місцевість належала місцевим земянам Базановичам. Село відоме з першої половини 17 століття. Спочатку входило до Брацлавського, а з кінця 18 століття до 1923 року до Уманського повітів.
30 січня 1644 року тут відбулася перша битва під Охматовим. Тоді біля Охматова коронне військо зустріло татарське та в результаті переслідування останнього наголову розгромило.
19—22 січня (29 січня—1 лютого) 1655 року під Охматовом відбулася битва українсько-російського війська проти польсько-шляхетських і татарських сил. Українсько-російське військо завдало ворогові значних втрат і змусило його відступити. Місце битви згодом названо Дрижиполем.
Під час радянсько-німецької війни у розгромі фашистів брали участь 348 жителів села, з них 182 — загинули, 166 — нагороджено орденами й медалями. В центрі села встановлено обеліск Слави охматівцям, які віддали життя в боротьбі з гітлерівськими загарбниками.
Станом на 1972 рік на території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким було закріпленолено сільськогосподарських угідь 2 563 га, у тому числі 2 412 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і м'ясо-молочного поголів'я худоби. В колгоспі були млин, пилорама, столярнотеслярська майстерня. На той час у селі працювали восьмирічна школа, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла на 100 місць, а також поштове відділення, магазин.
Поблизу села знайдено крем'яні знаряддя праці доби бронзи і виявлено залишки поселення черняхівської культури.](https://sun9-78.userapi.com/impg/c4741/g17637747/b_de579e62.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=ecd068ce78caeb5419e724de9753ee3e&u=EriQ6XHjzWUjcXkKvc1rnzbNLaq1XAfFNb6a23NV2Bk&cs=480x480 "Охматів- моя колиска. Охма́тів — село на Україні в Жашківському районі Черкаської області, центр сільської ради. Розташоване на берегах річки Бурти за 12 км на південний схід від районного центру та залізничної станції Жашків. Населення — 805 чоловік, 605 дворів (станом на 2008 рік)[4].
Назва цього історичного поселення походить від назви місцевої Охматової діброви, згадуваної ще у середині 16 століття, коли ця місцевість належала місцевим земянам Базановичам. Село відоме з першої половини 17 століття. Спочатку входило до Брацлавського, а з кінця 18 століття до 1923 року до Уманського повітів.
30 січня 1644 року тут відбулася перша битва під Охматовим. Тоді біля Охматова коронне військо зустріло татарське та в результаті переслідування останнього наголову розгромило.
19—22 січня (29 січня—1 лютого) 1655 року під Охматовом відбулася битва українсько-російського війська проти польсько-шляхетських і татарських сил. Українсько-російське військо завдало ворогові значних втрат і змусило його відступити. Місце битви згодом названо Дрижиполем.
Під час радянсько-німецької війни у розгромі фашистів брали участь 348 жителів села, з них 182 — загинули, 166 — нагороджено орденами й медалями. В центрі села встановлено обеліск Слави охматівцям, які віддали життя в боротьбі з гітлерівськими загарбниками.
Станом на 1972 рік на території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким було закріпленолено сільськогосподарських угідь 2 563 га, у тому числі 2 412 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і м'ясо-молочного поголів'я худоби. В колгоспі були млин, пилорама, столярнотеслярська майстерня. На той час у селі працювали восьмирічна школа, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10 тисяч книг, медпункт, пологовий будинок, дитячі ясла на 100 місць, а також поштове відділення, магазин.
Поблизу села знайдено крем'яні знаряддя праці доби бронзи і виявлено залишки поселення черняхівської культури.")
![Хропотова. Хропотова – село, що розташоване за 45 км від Кам'янця-Подільського та за 11 км від районного центру Чемерівці. Розкинулось по обох берегах невеликої річки Муха, яка бере початок біля села Свіршківці та впадає в р. Жванчик. Село охоплюють з півночі і південного-сходу гірські хребти Подільських Товтр, які ще в народі називають медоборами. На думку Ю. Сорчана, від слова хребет і пішла в дещо видозміненому вигляді назва села Хребтова, пізніше Хропотова. В центрі поселення знаходиться озеро Вікнина, на східному березі якого були побудовані перші житла.
На території села і за його межами зафіксовано ряд археологічних пам'яток. Зокрема, між селами Хропотова і Кугаївці виявлено ранньосередньовічне поселення загальною площею 150 на 70 метрів. На поверхні зібрано фрагменти слов'янської кераміки. Тут же трапляються фрагменти черняхівського посуду II-V ст. [5]. Подібну пам'ятку виявлено у північно-східному напрямку від села на території урочища з місцевою назвою Копанки. На правому березі струмка (притока р. Мухи), спостерігається вихід на поверхню залишків кераміки. Площа поселення становить 180 на 90 метрів, яка досі археологічно не досліджувалася, але засвідчує, що територія Хропотови була заселена ще з часів первісного суспільства.
Вперше Хоропотова згадується в писемних документах під 1493 роком, вміщених в Архиве ЮЗР (Cropotova de decem solvit) [1, с.336]. На той час село мало 10 димів. Можна сказати, що Хропотова дуже давнє поселення – одне з найдавніших у Чемеровецькому районі. У 1498 р. село знаходилось у списку тих поселень, на які кам’янецькі біскупи одержали грамоту від короля Іоанна Альберта [8, с.455]. Протягом 1530-1583 років зростають земельні ділянки села майже у п'ять разів, У селі працюють два ремісника і священик, числиться млин та корчма. Але з 1661 р. Хропотова починає занепадати і была совсем разорена и олустела. Тільки на початок XVII ст. почалось швидке заселення села [8, с.155-456]. Під час османського панування на Поділлі 1672-1699 років Хропотова була центром нахії. Центрами нахій стали найукріпленіші населені пункти. Те, що Хропотова була у свій час одним з низових адміністративних центрів, вказує сучасний польський дослідник Даріуш Колодзейчик [5]. З інших населених пунктів сучасної Хмельницької області, які були центрами нахій, можна назвати Сатанів, Китайгород, Проскурів, Чорний Острів, Зіньків, Новий Консгатиинів, Деражня та інші.
У 1793 році Хропотова була передана імператрицею Катериною одній із племінниць графа Потьомкіна — Браніцькій. За статистикою власниці села у 1820 р. належало 362 кріпака та навколишні землі. Згодом у 1830 році село переходить Чайковським і Стройновским [9. с.493]. Яворовський дає опис частини села, яка належала Віктору Болеславовичу Стройновскому. Зокрема, зазначає земельні володіння поміщика, в тому числі і соціальні стани. Господарство Стройновського займалося розведенням коней та вирощуванням сільськогосподарської продукції. Інша частина села знаходилася у володінні Євстафія Олімпієвича Чайковського. В селі на той час було 257 дворів, де проживало 715 чоловіків і 692 жінки. На початку XX ст. налічувалося 421 індивідуальне селянське господарство з кількістю населення 1852 чол. [7, с.166] та православною церквою [6, с.8-9]. Жителі села займались переважно заготівлею лісу і землеробством. До сьогодні збереглись назви урочищ в лісі Корабльова та Дубники у східній частині від села.
У селі на той час панами було побудовано два кам'яних млини на воді, які проіснували до 1917 року. Потім їх зруйнували як панське майно, так і маєтки, ґуральню та чотири корчми. Маєтки були дуже красивими. Маєток Стройновських знаходився в саду, у південній частині села. Приміщення двоповерхове, з підвалом, з великою терасою і балюстрадою зі східної сторони, з колонами на два поверхи, з просторими залами і кімнатами, обладнаними коштовними меблями, підлогою з дубового п](https://sun1-17.userapi.com/s/v1/ig2/_Pwj8rck6TGsTEpuMl8223bSOblNrufVQmJ5Ode6EwBDIzVGIcnpo2Ji9M4KMFmFEn7FYTTcFt_cWahKlvFvvOsD.jpg?quality=96&crop=20,119,360,360&as=32x32,48x48,72x72,108x108,160x160,240x240,360x360&ava=1&cs=480x480 "Хропотова. Хропотова – село, що розташоване за 45 км від Кам'янця-Подільського та за 11 км від районного центру Чемерівці. Розкинулось по обох берегах невеликої річки Муха, яка бере початок біля села Свіршківці та впадає в р. Жванчик. Село охоплюють з півночі і південного-сходу гірські хребти Подільських Товтр, які ще в народі називають медоборами. На думку Ю. Сорчана, від слова хребет і пішла в дещо видозміненому вигляді назва села Хребтова, пізніше Хропотова. В центрі поселення знаходиться озеро Вікнина, на східному березі якого були побудовані перші житла.
На території села і за його межами зафіксовано ряд археологічних пам'яток. Зокрема, між селами Хропотова і Кугаївці виявлено ранньосередньовічне поселення загальною площею 150 на 70 метрів. На поверхні зібрано фрагменти слов'янської кераміки. Тут же трапляються фрагменти черняхівського посуду II-V ст. [5]. Подібну пам'ятку виявлено у північно-східному напрямку від села на території урочища з місцевою назвою Копанки. На правому березі струмка (притока р. Мухи), спостерігається вихід на поверхню залишків кераміки. Площа поселення становить 180 на 90 метрів, яка досі археологічно не досліджувалася, але засвідчує, що територія Хропотови була заселена ще з часів первісного суспільства.
Вперше Хоропотова згадується в писемних документах під 1493 роком, вміщених в Архиве ЮЗР (Cropotova de decem solvit) [1, с.336]. На той час село мало 10 димів. Можна сказати, що Хропотова дуже давнє поселення – одне з найдавніших у Чемеровецькому районі. У 1498 р. село знаходилось у списку тих поселень, на які кам’янецькі біскупи одержали грамоту від короля Іоанна Альберта [8, с.455]. Протягом 1530-1583 років зростають земельні ділянки села майже у п'ять разів, У селі працюють два ремісника і священик, числиться млин та корчма. Але з 1661 р. Хропотова починає занепадати і была совсем разорена и олустела. Тільки на початок XVII ст. почалось швидке заселення села [8, с.155-456]. Під час османського панування на Поділлі 1672-1699 років Хропотова була центром нахії. Центрами нахій стали найукріпленіші населені пункти. Те, що Хропотова була у свій час одним з низових адміністративних центрів, вказує сучасний польський дослідник Даріуш Колодзейчик [5]. З інших населених пунктів сучасної Хмельницької області, які були центрами нахій, можна назвати Сатанів, Китайгород, Проскурів, Чорний Острів, Зіньків, Новий Консгатиинів, Деражня та інші.
У 1793 році Хропотова була передана імператрицею Катериною одній із племінниць графа Потьомкіна — Браніцькій. За статистикою власниці села у 1820 р. належало 362 кріпака та навколишні землі. Згодом у 1830 році село переходить Чайковським і Стройновским [9. с.493]. Яворовський дає опис частини села, яка належала Віктору Болеславовичу Стройновскому. Зокрема, зазначає земельні володіння поміщика, в тому числі і соціальні стани. Господарство Стройновського займалося розведенням коней та вирощуванням сільськогосподарської продукції. Інша частина села знаходилася у володінні Євстафія Олімпієвича Чайковського. В селі на той час було 257 дворів, де проживало 715 чоловіків і 692 жінки. На початку XX ст. налічувалося 421 індивідуальне селянське господарство з кількістю населення 1852 чол. [7, с.166] та православною церквою [6, с.8-9]. Жителі села займались переважно заготівлею лісу і землеробством. До сьогодні збереглись назви урочищ в лісі Корабльова та Дубники у східній частині від села.
У селі на той час панами було побудовано два кам'яних млини на воді, які проіснували до 1917 року. Потім їх зруйнували як панське майно, так і маєтки, ґуральню та чотири корчми. Маєтки були дуже красивими. Маєток Стройновських знаходився в саду, у південній частині села. Приміщення двоповерхове, з підвалом, з великою терасою і балюстрадою зі східної сторони, з колонами на два поверхи, з просторими залами і кімнатами, обладнаними коштовними меблями, підлогою з дубового п")
