Поиск
Кайфовые

Кайфовые

Подписчики: 12 подписчиков
ID: 182160768

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club182160768

Описание

Ребят положите Админам на дошик 🙂😹😏😏😏

ЗРОБИМО ВИНОГРАДАР ЧИСТИМ РАЗОМ. Ця група була створена як ініціатива громодян міста Києва, що живуть у мікрорайоні Виноградар. Всі, кому не байдужі чистота та краса нашого ЛІСУ та ОЗЕР, приєднуйтеся до нашої спільної справи. Наша мета - зберегти наш природний скарб та очистити його від сміття!!!

ЗРОБИМО ВИНОГРАДАР ЧИСТИМ РАЗОМ

Еко-кемпінг Зелені узгір'я. Харків. Усім нам час від часу хочеться відпочити від повсякденних турбот подалі від галасливого міста та його метушні. В пошуках мальовничих куточків природи багато хто з нас готовий перетинати межi країн та континентiв, моря та океани. Але робити це зовсім не обов’язково! Варто лише придивитись уважніше, і виявиться, що місця неймовірної краси можна знайти практично всюди. В одному із таких куточків на березі усамітненого лісного озера ми створили еко-кемпінг “Зелені Узгір’я”.
Еко-кемпінг “Зелені Узгір’я” - це простір для здорового відпочинку, саморозвитку та спілкування на лоні природи. Вас чекають свіже повітря, чисте озеро, співи птахів, прогулянки лісом, посиденьки біля вечірньої ватри, простота та невимушеність життя на природі.
Еко-кемпінг знаходиться в Краснокутському районі Харківської області біля села Козіївка.
Створюючи цей простір, ми керувалися принципами екологічності та поважним (шанобливим) ставленням до природи. Для досягнення балансу між комфортом наших гостей та мінімальним впливом на навколишнє середовище в житті та побуті табору ми керуємося наступними принципами:
- мінімальне втручання в оточуючу нас природу;
- використання натуральної побутової хімії та засобів особистої гігієни;
- створення мінімальної кількості відходів та сортування сміття;
- вегетаріанське харчування;
- відмова від алкоголю та наркотиків;
- використання відновлювальних джерел енергії;
- використання мінімума технічних засобів.
Більш детальну інформацію шукайте на блозі!

Еко-кемпінг "Зелені узгір'я". Харків

Я з МАРКІВЦІВ!!!. Марківці (Бобровицький район)
Марківці
Область Чернігівська
Основні дані
Засноване/перша згадка 1750
Населення 1504
Площа 5,481 км²
Густота населення 274 осіб/км²
Поштовий індекс 17421
Телефонний код +380 4632
Географічні дані
Географічні координати 50°43.83' пн.ш. 31°14.85' сх.д.
Адреса місцевої ради
17421 с. Марківці, вул. П. Зубка, 44, тел. 8-046-32-33-0-33.
Марківці — село в Україні, в Бобровицькому районі Чернігівської області.
Зміст
1 Історія
2 Населення
3 Пам'ятні місця
3.1 Церкви
4 Ландшафт, рельєф
5 Сільське господарство, агропромисловість
6 Промисловість, комунікації, народне господарство
7 Соціальна сфера
8 Видатні особи
9 Зовнішні посилання
Історія
Село вперше згадується в другій половині XVIII століття
Засновник села — Марко Боклан, козак.
1837 року Петро Андрійович Катеринич, поміщик з Марківців, брав участь у викупі з кріпацтва Тараса Шевченка. На знак подяки, а також за завданням Археографічної комісії в лютому 1846 року село відвідав поет, намалювавши вісім портретів членів сім'ї Катериничів. Чотири з них експонуються в Національному музеї Тараса Шевченка.
1967 року споруджено обеліск Слави воїнам-односельцям. 1975 року відкрито погруддя П. Н. Зубка.
Населення
Більшість мешканців — україномовні етнічні українці.
Спостерігається активна міграція населення з села до найближчих великих міст: Києва, Броварів, Ніжина тощо. Натомість Марківці поповнюють мешканці сіл, більш віддалених від шляхів сполучення з містами.
Більшість мешканців працює в Києві (відстань до Києва — 56 км, натомість до Чернігова — 85 км без прямого транспортного сполучення), а також у системі Укрзалізниці.
Пам'ятні місця
У селі збереглась ялина, біля якої свого часу відпочивав Тарас Шевченко. Від садиби Катериничів зберігся лише фундамент, на якому побудовано один із корпусів школи. Старовинний храм (1775), як і пізніший, також не зберігся — на його місці розташований обеліск слави.
Церкви
У Марківцях є два православні храми, обидва — Успіння Пресвятої Богородиці (УПЦ Київського та Московського патріархату). Розташовані в центрі неподалік від обеліску.
Ландшафт, рельєф
Марківці знаходяться в долині річки Трубіж. У селі та навколо нього є кілька озер штучного походження. Найвідоміше — Ремня, в центрі села.
Сільське господарство, агропромисловість
В Марківцях є угіддя, орні землі, дві лісові ділянки, є рибогосподарство. На базі колишнього радгоспу діє філія ТОВ «Земля і Воля».
Промисловість, комунікації, народне господарство
Нині територією села пролягає шлях, що з'єднує Бобровицю й Козелець, а також залізниця (ділянка Заворичі — Бобровиця). Є три залізничні зупиночні платформи: «Трубіж», «Ярославка» та «Марківці», зупинка міжміського автобусу.
Біля села знаходяться два дачних селища.
Марківці знаходяться в зоні покриття мобільних операторів Київстар, UMC, Beeline (стійке покриття) та life:) (нестійке покриття).
Соціальна сфера
У селі є Марківецька ЗОШ І-ІІІ ступенів — партнер Українського гуманітарного ліцею, музей історії села (у школі), клуб, кафе, кілька крамниць, гуртожиток, фельдшерський пункт, перукарня, стоматологічний кабінет. Близько половини вулиць заасфальтовано. Село телефонізовано (цифрова АТС — 2003) та газифіковано (2006). Найпопулярніші прізвища - Кот, Буряк, Шевченко.
Видатні особи
В селі народився Герой Радянського Союзу Петро Наумович Зубко, який 1944 року повторив подвиг Гастелло. На його честь названо вулицю.
Також уродженцем села є академік Петро Петрович Кононенко, відомий історик і письменник, директор Інституту українознавства.

Я з МАРКІВЦІВ!!!

Новини Тереблі. Тере́бля — село в Україні, в Тячівському районі Закарпатської області.
Село розташоване на правому боці березі річки Теребля за 18 км на північ від райцентру Тячів і за 10 км від залізничної станції Буштино. Через село проходить шосейна дорога Буштино-Синевир. Населення 5100 осіб.
Вперше село Теребля згадується в письмових пам'ятках 1389 року. Існує декілька легенд про виникнення села. За однією з них назва села походить від назви ріки Теребля. За іншою легендою назва села походить від прізвища перших людей Теребел, які поселилися разом з іншими на березі річки. Поступово з роками населення збільшувалося, розселялося все далі і далі від річки і поселення перетворилося в селище. Одна з частин села називається Селищем. Та частина села, де люди оселилися і жили найдавніше називається Старе село (Староселиця - від річки до центру села), а те місце, де оселилися люди пізніше, називається Нове село (Новоселиця - від центру села і до озер).
В роки середньовіччя в районі озер в Тереблі добували сіль у шахтах, які належали Угорській державі, королям і приватним власникам феодалам-дворянам. Про наявність безмежних соляних багатств в районі села, а далі до Солотвинських соляних шахт свідчать і бурові розвідки, що проводилися в 50-х роках ХХ ст. не тільки навколо села, а й на його території присадибних ділянах в самому центрі села. Тоді буровики всюди шукали нафту, а знаходили сіль, мінеральні та термальні води. Тепер у селі на їх місці санаторій і водолікувальні ванни для лікування опорно-рухового апарату людей, радикуліту та інших захворювань.
В роки середньовіччя село, як і весь теперішній Тячівський район належало до Угорщини, а селяни працювали на угорських феодалів. Вони брали участь у повстанні селян під керівництвом Дєрдя Дожі. Повстання було придушено королівськими військами, а селян змусили сплачувати данину. Всі землі і навколишні села підкорялися королівському Хустському замку, в якому було розміщено військо угорських королів. Селяни всіх навколишніх сіл змушені були своїми тягловими силами завозити більшу частину урожаю в замок для харчування війська. Солдати забирали зерно, худобу, сіно, одяг та ін. Кравці і шевці всієї округи змушені були безкоштовно працювати на військо.
На початку XVIII ст.. тереблянці разом з іншими навколишніми селами брали участь у національно-визвольній війні угорського народу проти королівської династії Габсбургів. В економічному відношенні життя тереблянців було тяжким, як і в навколишніх селах. Основним заняттям населення було сільське господарство. Система обробітку була двопільною. Із зернових культур селяни здебільшого вирощували жито, кукурудзу, овес, ячмінь. Господарства тереблянців часто терпіли від повеней і посух, коли врожаї були дуже низькими і приводили до тяжкого життя. Так було, наприклад у 1787 році коли відбулися посухи в усьому районі. У селі крім сільськогосподарських селян, що працювали на полях, жили бокораші, які сплавляли ліс по річці Тереблі, візники ,які возили у замок, кравці, шевці, гончарі, про що свідчать експонати сільського музею. Шили народний одяг із домотканого полотна, взувалися у постоли. Більша частина населення бідувала. Так, дроворуб, який продав дрова за денний заробіток міг купити 0,91 кг хліба, або пів фунта топленого масла, а жнець – 1,36 кг проса, 0,45 кг сала .
Важкий соціальний гніт, недоїдання і відсутність охорони здоров'я викликали часті і важкі захворювання на холеру та інші хвороби. В ті роки і зародилося свято – Корела у Дулові, яке відмічають і тепер. Гинули від хвороби і в Тереблі.

Новини Тереблі

Село Лобна Любешівський район, Волинська область. Західне Полісся - мальовничий край, прекрасний у
будь-яку пору року:і навесні, і влітку, і восени, і в
білосніжному зимовому вбранні...
Одним із чудових, чарівних його куточків є село
Лобна зі своїми лісами і озерами!!!!

Село Лобна Любешівський район, Волинська область