Описание
ЗНАХОДИТЬСЯ НА СТАДІЇ РОЗРОБКИ...
Поглиблення знаннь з історії рідного краю ,вшанування пам`яті про славне козацьке минуле Самарської паланки, відродження козацьких звичаїв ,обрядів та українських національних традицій, збереження козацької самобутності та основ моральності, звязок поколінь .
Це є наша історія і ми повинні її шанувати!
________________________________________ САМАРСЬКА ПАЛАНКА — адміністративно-територіальна одиниця Запорізької Січі у 18 столітті. Центр паланки — місто Нова Самарь (сучасне місто Новомосковськ) — новий козацький центр лівобережжя Дніпра після будівництва московського замку у старому козацькому і ще бродницькому і улицькому (виселки Пересіченя) центрі — Самарь (сучасне селище Шевченко в Дніпропетровську) і її залишення козаками.
Паланка була розташована по обидва боки річки Самари, вгору від лівого берега Дніпра, в майбутніх Новомосковському, Павлоградському й частково Олександрівському повітах Катеринославської губернії.
1732 року вздовж Орелі будується російська військова Українська лінія. Офіційне призначення якої була загорода шляху для татарських набігів на Україну і углиб Росії. Проте вона відокремлювала Запорожжя від України. Вже 1740 року до її складу входило 18 фортець. Тут були розселені Дніпровський і Донецький полки. 1764 року тут оселений Молдавський гусарський полк з Києва, який переіменували на Самарський гусарський полк. Його включено до Новоросійської губернії до якої входила Українська лінія.
1766 року з Самарської паланки Запорожжя, по причині швидко зрісшего населення, виділено Протовчанську і Орельську паланки.
До паланки належали села: Чаплі, Піщана Самарь, Переметівка, Кам'янка, Сокольський редут, Бригадирівка, Ревівка, Бардаківка, Адамківка, Пишнівка, Військове, Чернече, Підгородне, Спаське та інші.
1775 року Самарська паланка скасована з руйнацією Запорозької Січі. На її місці був утворений Новомосковський повіт з центром у перейменованій Самарі — Новомосковську.
(Полковий писар)---Іванів Йосип — син Сербинова, почав служити у Запорозькому Низовому Війську з 1743 року в Полтавському курені.
В атестаті відзначається сумлінне виконання ним усіх доручень Коша. В 1756 р. Йосипа Сербинова було обрано полковим писарем Кальміуської паланки, а в 1759 р. полковим писарем Самарської паланки.
