@@@@@ЗОЛОТОНОШA@@@@@

Описание

Золотоноша - найбільше місто черкаського лівобережжя та важливий промисловий центр Черкаської області. ЗДЕСЬ ДЕЛИМСЯ О ВСЁМ, ЧТО СВЯЗАНО С НАШИМ ЛЮБИМЫМ ГОРОДОМ ЗОЛОТОНОША!!! Золотоно́ша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Золотонішській міськраді підпорядкована Згарищна сільська рада з селом Згар, та два селища: Гришівка та Ярки. Місто розташоване на річці Золотоношці, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас на пеpеxpесті автомагістралей Київ-Кременчук та Черкаси-Шрамківка та на залізничній лінії Бахмач-Одеса. Золотоноша - місто обласного підпорядкування, розташоване на лівому допливі Дніпра р. Золотоношці на залізничній лінії Бахмач - Одеса з променем на Київ через Миронівку та на перехресті асфальтових шляхів Київ -Кременчук і Черкаси - Шрамківка. Відстань до Черкас залізницею - 30 км, автотрасою - 35,5 км. Населення - 29,9 тис. (на 1.01.2002 р.). За 1 км від міста, в урочищі. Ярки, виявлено осаду Русі (Х-ХІІІ ст.). Назву Золотоноша пов'язують із назвою річки: її піщане дно, покрите шаром золотавої слюди, сяяло, мов золото. Назва "Золотоноша" викликала цілий цикл "золотих" легенд... Згідно з однією з них, у другій чверті XVII ст. Золотоноша була замком Яреми Вишнівецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду - так званої "Вишневеччини". Зосередження в місті податків - золотих грошей - нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто "золотою ношею". Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII ст., а назва міста з коренем "золот" з'явилася за 60 років до того. За другою легендою, черкаські козаки придбане "вогнем і мечем" золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші. Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву. На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, мов золото, від домішків слюди золотавого кольору. Отже, найбільш вірогідним є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки. Перша писемна згадка про Золотоношу припадає на 1576 рік. У своїй духівниці, складеній того року, волинський воєвода князь Богуш Корецький згадує "Золотону, яку звуть Глинщина, у воєводстві Київському розташовану". У цьому документі колишнім власником осади названо князя Богдана Глинського. Не виключено, що осада й річка з назвою "Золотоноша" існували ще за Київської Русі. І за формою, і за змістом це типовий топонім великокнязівської доби. Розташована на майже неприступному острові поряд з давнім торговельним шляхом - Царгородською дорогою, осада мала зручне оборонне і вигідне географічне положення, що сприяло її швидкому розвиткові. Уже в 1616р. Золотоноша згадується як місто, а на карті французького інженера Боплана (40-ві роки XVII ст.) - як укріплене місто. 1647 року тут налічувалося 273 господарства, або приблизно 1700 осіб населення. З 1625 року створено Золотоніську козацьку сотню у складі Черкаського полку, 1627 року - ремісниче братство. Останнє проіснувало біля 225 років. Від 1648 році Золотоноша - центр сотні як адміністративно-територіальної одиниці. Золотоніська делегація, очолена сотником Остапом Зайцем, брала участь у Переяславській раді.