Описание
Координати: 49°01′38″ пн. ш. 26°43′43″ сх. д.
Понад 700 жителів. Якщо їхати з Кам'янця на Хмельницький старою розбитою трасою, через Нігин на Ярмолинці, неодмінно потрапите в це село, що тихенько лежить довгі століття на обох берегах річки Тарнавки, притоки Дністра. Башти місцевого костелу ледве-ледве видно з боку траси, тому будьте уважними і не проминіть їх.
Більш ніж впевнена: про це село ви нічого не знали. Немає його ані в чотиритомнику "Пам'ятки містобудівництва та архітектури УРСР", ані в інших краєзнавчих фоліантах. Хоча - ні, де-не-де зустріти згадки про Тинну все ж можна: наприклад, в польському Tygodniku ilustrowanomu середини ХІХ століття.
Вже тоді в тижневику писали, що "єдина і велика хвала сучасній Тинній - це прегарний костел, який славиться дивами". Продовжимо цитату: "Село заселялося долиною, з півдня його вінчає ліс, а з півночі, на лівому берегу річки, царює над селом костел. Тинна знаходиться (...) на самій поштовій дорозі, в 4 милях (?) від Кам'янця та 2 милях від Ярмолинець".
Коли саме виникло село, невідомо, але була згадка у костельному архіві, що Тинна, Тарнава, Тарнавка та Томашів у 1607р., за часів польського короля Зигмунда Вази були спадком подільського ловчего Томаша Гумецького, а до того часу протягом 200 років це були королівські землі. Ця згадка дає підстави стверджувати, що Тинна могла бути заснована у кінці 14 - на початку 15ст. Був то часОльгерда та Владислава Ягеллончика, коли подільське жито сплавлялося Дністром аж до Візантії та Кіпру, тож не дивно, що Тинна невдовзі стала відома завляки своїм ярмаркам. Тоді Тинна була немалим містечком, що лежало на обох берегах Тарнавки. На лівому березі, навпроти постоялого двору, який виконував також функції ратуші, ще у середині ХІХ століття показували місце, де стояв перший, ще дерев'яний костел св. Катерини.
Близько 1590-го року, трохи вище від дерев'яного, зводиться коштами Томаша Гумецького новий мурований храм. На початку XVII сторіччя папа Урбан VIІІ видав привілей місцевому костелу, з відпустом на всі марійні (присвячені діві Марії) свята. В цьому документі храм називають ecclesia primae fundationis ловчего Гумецького (наскільки дозволяє мінімальне знання латини, це щось про першокласне відпустове місце. Виправте мене, якщо я помиляюсь). Певно, саме від Гумецького у дарунок храм отримав образ богородиці, який прославився багатьма дивами.
У 1656р. татари пограбували містечко та костел, а чудодійний образ розітнули палашем над лівим оком Марії, пошрамувавши обличчя богородиці. Коли турки у 1672р. сараною покотилися нашою землею, цінний образ перенесено у Кам'янецьку Катедру, а коли впав навіть головний фортпост Поділля, пані Гумецька першою справою подумала не про врятування своїх дітей, а про образ, який було перевезено до Львова (ось що з людьми релігія робить!).
Лише у 1730р., коли всі яничарські лихоліття були далеко позаду, образ повернувся у рідну Тинну. А костел... костел у 1706 р. був вже зовсім у руїні, тому храм зруйнували до фундаменту, на якому його й відновлено Катериною та Стефаном Гумецькими, воєводою подільським. 10 листопада 1717р. кам'янецький біскуп Стефан Рупнєвський храм освячує, про що свідчить меморіальний камінь з написом, який прикрашав колись закристію. Костел до пари до Марії отримує ще одного патрона - мученика та святого Войцеха.
1734р. тинська святиня пережила напад волохів та циганів. А про її славу говорить хоча б той факт, що, скажімо, 2 липня 1743р. поклонитися образу прийшло 30 000 вірних.
Після смерті у 1736р. подільського воєводи Стефана Гумецького Тинна перейшла у власність його сина Ігнація, коронного стольника. Ігнацій, виконуючи останню волю батька, розпочав будівництво нового костелу. Процес зведення храму завершила вже вдова Ігнація, Тереза. Храм стоїть на невеликому горбку, він прямокутний у плані. Колись його фасад прикрашали скульптури святих Ігнація та Терези (
