Поиск
лпс драконика XHB

лпс драконика XHB

Подписчики: 32 подписчиков
ID: 127821952

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club127821952

SUP SNZ / Прокат сапбордов. Хочешь наполнить это лето незабываемыми впечатлениями?
🏄🏻 🏄🏻🏄🏻 Катание на сапборде это - красивые фото📸, тренировка для всего тела💪, виды уральских озёр, закаты и рассветы, рамонтические прогулки🥰,йога🧘‍♂️, эмоции и просто отдых для души 😍
Можно кататься вдвоём на одном сапе.
Грузоподъёмность на воде до 180кг.
🔅Все необходимое оборудование входит в цену проката.
Стоимость проката:
Будни:
• 9-21ч (12 часов) _ 900р
• ...-...ч (24 часа) _ 1200р
Выходные:
• 9-21ч (12 часов) _ 1200р
• ...-...ч (24 часа) _ 1500р
Почасовая: 300р
Комплектация:
•Сапборд
•Регулируемое весло
•Плавник
•Лиш
•Транспортировочная сумка
•Ручной насос
По всем вопросам обращаться : 89323051881

SUP SNZ / Прокат сапбордов

❶❷❽❸◀БУЖКОВИЧІ▶❶❷❽❸. На лівому березі невеличкої річки Свинорийки, яка впадає у Лугу, на пагорбі, розмістилось старовинне село Бужковичі. Перша згадка про нього є у Галицько-Волинському літописі за рік 1283: «А після цього догнав його (Телебугу, золотоординського хана) Лев-князь коло (села) Бужковичів і з питтям, і з дарами. А коли ж прийшли вони на бужківське поле, то тут оглянули свої полки, і князі думали, що їх переб’ють, а городи візьмуть.»
Колись місцевість навколо села нагадувала райський куточок. Пагорби були порослі дрімучими лісами, а по глибоких долинах текли стрімкі струмки в напрямку до повноводної річечки Свинорийки. Болотиста місцевість навколо річки та ліси були багаті на різноманітні тварини та птаство. То ж не дивно, що тут і вирішили оселитися наші далекі предки, які заснували село Бужковичі. Про чудову природу та історію села розповідають назви урочищ: Вужівка, Загая, Задубина, Корчунки, Підзарука, Чаїнка, Василькова долина, Кошелянка, Пресик, Загуманки, Озеро, Круглик, Жолоб, Придатки, Клин, Дюдянка, Яневицька колонія, Маркоставська(ЧОРНА) колонія, попова могила.
Немало випробувань випало на долю селян: монголо-татарське нашестя, поневіряння по чужих краях в роки першої світової війни, панування панської Польщі, боротьба за вільну Україну та роки німецької окупації під час Великої Вітчизняної війни, примусова колективізація з приходом Радянської влади, голод і злиденне життя в повоєнний період, розпад колгоспів та перехід до самостійного господарювання в перші роки незалежності.. Та ніщо не зломило волю сильних духом бужковичівців. Вони вистояли, вижили. На жаль, з кожним роком село стає меншим і меншим.
Для порівняння:
- у 1806 році в селі було: дворів – 71, проживало 429 людей;
- у 1835 році було: дворів – 40, проживало 339 людей;
- у 1900 році було: дворів – 66, проживало 534 людини;
- у 1950 році проживало 940 людей.
Перша школа у селі була відкрита в 1891 році. Під час війни в 1918 році будівля цієї церковно-парафіяльної школи була зруйнована. Нову школу було збудовано лише в 1929 році із хати Лукаша Дудкевича, котрий виїхав у Канаду. А в 1986 році в центрі села була побудована нова цегляна школа.
У 1947 році у селі відкрили клуб і бібліотеку, які розмістили у церковному будинку для священика. У 1954 році цей будинок розібрали і використали для будівництва нового клубу в іному місці. У 1991 році клуб закрили через його аварійний стан. На два роки довше працювала бібліотека.
Зараз у селі працює лише медпункт та приватний продуктовий магазин.
В1940 році був створений колгосп, який розпався у 1941 році у зв’язку із початком Великої Вітчизняної війни. В 1947 році у селі знову був організований колгосп, який у 1951 році об’єднався із колгоспом с. Луковичі, а в 1958 році до них приєднався ще колгосп із с. Орищі. У 2000 році колгосп припинив свою діяльність у зв’язку із реорганізацією. Після розпаду колгоспу переважно населення допенсійного віку залишилось безробітним. Основним джерелом доходів стала сільськогосподарська продукція. Проте, завдяки своїй працелюбності, добробут селян з кожним роком покращується. Зараз у селі в приватному користуванні є 19 тракторів, 7 грузових автомобілів, 29 легкових автомобілів, 8 зернозбиральних комбайнів, 46 коней, 12 ставків. Село газифіковане, електрифіковане, до кожного двора підведений водопровід. Проте болюча проблема – незадовільний стан доріг
ДОБАВЛЯЄМ ФОТКІ,ТЕМИ!!!!!!!!!

❶❷❽❸◀БУЖКОВИЧІ▶❶❷❽❸

ВелоЯготин. Яготин - місто рибних озер, зелених парків, плодючих полів - просто казкової природи! І найкращий спосіб відкрити для себе нові місця, провести час із користю, задоволенням і мінімумом витрат - сісти на велосипед, особливо у душевній компанії!
Спільнота хороших людей, спільних інтересів, цікавого дозвілля, взаємодопомоги і гарного настрою.
- покатаємося разом
- знайдемо друзів
- поділимось досвідом
- кого треба, навчимо кататися)
Якби Тарас Шевченко свого часу мав велосипед і гарних напарників, всі його вірші і картини були б про Яготин ')))

ВелоЯготин

Велика Копаня. Велика Копаня — село в Україні, Закарпатській області, Виноградівському районі.
Тут кожна друга родина має двійнят. Село внесли до Книги рекордів України. Селище Велика Копаня також називають українською столицею близнюків. Найбільше близнюків з'явилось на світ в 1990-их роках, при тому що близнюки в селі почали зявлятись ще з 1941 року. Рекорд був встановлений в 2004 році, тоді в червні населення збільшилось на три двійні.
Селяни пов'язують таку кількість близнюків із чудодійною водою одного джерела. За Копанським хребтом геологи виявили величезне підземне озеро, яке підживлює місцеві джерела. Рік у рік у селі народжуються двійнята, їх вже майже 60. При тому, що Велика Копаня не така й велике – тут менше 4 тисяч мешканців.
Легенда про Велику Копаню:
Недалеко від того місця, де тепер село Велика Копаня, на високій горі жив один цар. У нього були дві доньки. Старша була дуже файна, і молодша файна була, але вже не така. Старша полюбила дуже красного простого хлопця. Цар її не хотів за нього давати, а заставляв її любити одного царського сина. Та вона того пана молодого не любила, ненавиділа його, тому і не хотіла йти за нього, на це цар дуже розізлився на свою доньку та й покарав її. Казав, що видасть її заміж за кого вона хоче, але як перекопле велику гору, що стояла на всьому тому місці, де тепер долина від Копані до Королева. Царська донька дуже залюбилася в того простого хлопця, тому пристала на таку тяжку роботу, хоч цар наказав не давати їй ніякого інструменту, щоб копати, а зажадав, аби копала гору руками. Ота красна, як ружа, молода дівчина пішла і копала своїми білими руками кам'яну тверду гору, копала аж доти, поки не відкопала її звідти. І як відкопала, цар уже не знав, що казати. Сердився не сердився, але мусив віддати свою доньку за того простого хлопця. На місці, де та гора була, люди почали хатки собі будувати, і так виросло село, яке ще й тепер на честь тієї дівчини зветься Велика Копаня.(Легенди та перекази Закарпаття)
У 1930 році із закарпатського села Велика Копаня до міста Добржіков помандрувала греко-католицька дерев’яна церква Всіх Святих, зведена в 1669 році. За 16 тисяч крон, а це немалі на той час гроші, її викупив і перевіз залізницею відомій чеський політик, перший міністр національної оборони Чехословаччини Вацлав Клофач. Після проведеної в 1931 році реконструкції церкву сам Клофач називав «добржіковським скарбом».
15 березня 1939 року біля села Велика Копаня січові стрільці дали перший рішучий бій регулярним угорським військам. Більшість з них героїчно загинуло. В честь 60-ої річниці їх героїчної загибелі на Красному полі між містом Хустом і селом Велика Копаня відважним патріотам відкритий пам'ятник. Є пам 'ятні дошки на будинках , присвячені цим подіям.
Поблизу Великої Копані розташований флористичний заповідник Чорна гора, площею 780 га. Тут ростуть: ковила прекрасний, шафран Банатський, липа повстяна, клокіча периста, кизил дикий. З тваринного світу в заповіднику водяться дикий кабан, лисиця, борсук, сарна, фазан та інші.

Велика Копаня

.........Плугів the best........... Коли їхати зі Львова до Тернополя, то недалеко від міста Золочева, розташоване звичайне галицьке село Плугів. І нічим би те село не відрізнялося від інших, якби не цікаві історії про чудесні зцілення людей.
– Понад триста років тому на околиці цього хліборобського села знаходилося велике озеро. Це озеро наповнювалося водою з багатьох джерел всередині. Спочатку воно було звичайним озером, нічим цікавим не відрізнялося від інших джерел, люди використовували його воду для побутових потреб. Але згідно переказу чи легенди, яку розказують старші люди, стався один жахливий, жорстокий випадок, який змінив призначення води з цих джерел.
– Під час одного з визвольних походів проти польської шляхти Богдан Хмельницький проходив зі своїм військом цими теренами. Неподалік від села Плугів, поза озером, їм довелося на декілька днів зупинитися. На третій день невідомо звідки вночі взявся великий польський загін і напав на них. Напад був несподіваний і козацькому війську прийшлося, втративши багатьох воїнів, відступити. Сорок поранених козаків поляки взяли у полон, зв’язали їм руки і ще до світанку вкинули в озеро.
З того часу люди перестали користуватися водою з озера для побутових потреб. Гетьман українського війська наказав поставити біля озера металевого Хреста зі срібними оздобленнями, а неподалік Церкву. Ця старенька Церква стоїть на тому місці і дотепер, а вода з того часу отримала якусь магічну силу.
Відтоді багато людей отримали допомогу від цієї води, особливо позбувалися різних недуг. Коли проходили війни і було багато поранених людей, то хто користувався тоді цією водою, чи споживав, чи намащував свої рани разом з молитвою, часто за одну добу отримували зцілення. Зі всієї околиці багато людей отримали допомогу від цієї води, але ніхто того не записував, не реєстрував, і тому перекази часто обростали недостовірними фактами. Ми можемо вірити в Чудодійну силу води з плугівських джерел, бо вона і сьогодні допомагає тим, хто приходить до неї з вірою.
Пізніше історія розпорядилася трохи недобре з цією територією. Коли розвиток цивілізації пройшовся Європою, державна влада почала прокладати залізничну колію зі Львова до Тернополя, і вона пролягла недалеко від цього озера. Потім, після першої світової війни, колія була трохи знищеною, і в 1923 році польська влада вирішила її відновити. Найскладнішим на цьому проміжку колії було побудувати біля озера залізничний міст. Коли колія була побудована перший раз, то австрійські інженери побудували досить складну та дорогу підвісну споруду і вона не зачіпала озера. Тепер же італійські інженери, за дорученням польської влади, зробили земляний насип. Один бік колії зачіпав озеро і козацьку реліквію. Тоді замість Хреста поставили фігуру Божої Матері на спеціальному постаменті біля самих джерел і захистили те місце від насипу бетонними стінами.
Пізніше, після другої світової війни, радянська влада робила нову реконструкцію залізничного мосту, розширила насип і зробила сполучення двоколійним.
Їм заважали джерела і фігура Богородиці, тому вони всю споруду перекрили бетоном і ті залишилися під колією. Паралельно з побудовою колії атеїстична радянська влада хотіла заховати в бетон Славу Божу. Але не вийшло, ця Слава розійшлася не тільки на околиці цієї місцевості, але й за кордон. Сьогодні вода витікає з-під залізничної колії спеціальним бетонним рівчаком. Але мало хто знає, що той рівчак є довжиною біля десяти метрів в напрямку під колію, а далі в насипі знаходиться велика порожнина, бетонний куб, на подобі малої кімнати. В ній знаходиться фігура Божої Матері а навколо фонтанами б’є вода з семи джерел. І вже потім витікає назовні до маленької непримітної криниці.
Старожили села Плугів оповідають, що коли чудодійні джерела перекрили насипом, то сталося декілька незрозумілих аварій чи нещасних випадків на цій колії. Люди кажуть, що то так Бог карає безбожників за знущання над Святинею. – В перший день роботи перекривання джерел, абсолютно без видимих причин, з рейок зле

.........Плугів "the best"..........