Поиск
Саженцы РА, с. Майма

Саженцы РА, с. Майма

Подписчики: 104 подписчиков
ID: 127767064

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club127767064

Описание

Можно заказывать саженцы плодово-ягодных, многолетних растений, луковицы.

***СтАтУсИ тА цІкАвІ ІстОрІї. Що таке кохання?
Цікаве запитання. Кожен трактує це почуття по – своєму. Кожному здається, що він правий… І дійсно таки, скільки людей – стільки думок. Але давайте серйозно задумаємося що воно таке, кохання?? Це почуття! Ну звісно ж !!!
Кохання – це не тільки, коли ти можеш витерпіти людину 10 хвилин, це дещо більше! Кохати – не означає дивитися один на одного, це значить дивитися в одному напрямку…
Кохання – це почуття на 1 сходинку вище від дружби! Кохання – це значить кричати на весь світ про це, коли знаєш, що слова зайві!
Ви можете бути абсолютно різними, або навпаки, але кохати один одного.
Любит тот горячо, кто ревнует!
Любит тот горячо, кто молчит!
А не тот, кто безумно целует,
И слова я люблю говорит!
Кохання – це не тільки почуття і приємні емоції, це наслідки і обов’язки! Кохання – це прекрасно! Кохання – це вір, довіра, це життя! Кохати – це значить розуміти, підтримувати, допомагати, це значить безкорисливо любити!
Кохання – це отрута: коли в твій організм потрапляє хоч крапля, ти або помираєш ( у разі нерозділеного кохання), або знаходиш протиотруту і живеш як востаннє, але вже не один!
Кохання – це безодня: падаючи вниз, не знаєш що буде далі…
Кохання – це горілка: спочатку гріє, а потім зводить з розуму…
Хіба ж думав той, хто винайшов трикутник, про те, що його використовуватимуть навіть у коханні? Чому часто перетинають ся не ті лінії, які ми хочемо? А чи варто взагалі, що б вони перетиналися?
Ти – річка. Пливеш цим життям між двома берегами… Вони допомагають знайти правильний шля, допомагають долати перешкоди, які зустрічаються на твоєму шляху… Інколи вони самі створюють тобі пороги, яких ти не можеш сама здолати…
Ти – ангел, якому підрізали крила і вигнали на дощ…

***СтАтУсИ тА цІкАвІ ІстОрІї

Дахаб клуб. ДАХАБ - отдохнуть от навязчивых благ цивилизации сюда едут те, кто устал от суеты Большого города, те кто не хочет чувствовать себя жертвой туристического конвейера, кто привык творчески планировать свой отдых и не нуждается в аниматорах, танцах живота и дискотеках.
Дайвинг, Фридайвинг, Йога, Виндсерфинг и Кайтсерфинг всего не перечислить из того что есть в Дахабе, можно просто сказать незабываемый отдых на берегу Красного моря.

Дахаб клуб

Патріоти Тисмениці=))). Вперше древнє місто Тисмениця, що на Івано-Франківщині згадується в Іпатіївському літописі в 1064 році, коли Галицький князь Володимирко “вийшов із Галича в Тисменицю на лови”. Мальовнича долина, круті береги двох річок та якась невідома надприродна сила, роблять це містечко особливо гарним.
В часи середньовіччя через Тисменицю проходив відомий волоський шлях зі Львова до Молдавії та Волощини. В 1448 році польський король Казимир Ягайлончик надав місту Магдебурзьке право. В другій половині XVI ст. до Тисмениці прибули вірменські поселенці, які привезли секрети кушнірства, виготовлення сап’яну та замшу. Поступово це ремесло перейшло до місцевих майстрів. У вересні 1592 року відбулося об’єднання тисменичан із ремісниками-вірменами в організацію кушнірства та білошкірів. Це стало своєрідним початком нового відліку в історії міста, міста, яке зажило доброї слави умілих майстрів по всій Європі. Тисменицькі ремісники конкурували навіть з “королівським цехом” Галича. Сьогодні, коли ринок товарів різко збільшився і перед нами відкрито широке розмаїття хутрових закордонних виробів, сучасні модниці продовжують надавати перевагу тисменицьким майстрам та їх розкішним і якісним виробам.
Але як кажуть, немає лиха без добра, а добра без лиха. Проблеми управління сучасним містом пов’язані з цілим комплексом складних аспектів. Для малих міст найбільш болючими є проблеми інженерної та соціальної інфраструктури.
В 1970 році на базі кушнірського ремесла в Тисмениці було побудовано одну з найбільших в колишньому радянському союзі хутрових фабрик. Для забезпечення сировиною, поблизу збудовано дві звіроферми. Об’єми виробництва фабрики потребували величезної кількості води, оскільки технологія виправи шкіри є доволі складною. Тому в цей час, із сусіднього Тлумацького району, від Дністра було прокладено 35–ти кілометровий трубопровід, який забезпечив достатньою кількістю води і фабрику і тисменичан.
В 1982 році місто стало адміністративним центром Тисменицького району. Розпочався його інтенсивний розвиток, збільшилась кількість промислових підприємств, збудовано понад 10 багатоповерхових та кількасот індивідуальних будинків. Час спливав непомітно. Здавалося б, що питання із забезпеченням Тисмениці водою в далекому 1970 році було вирішене раз і на завжди. Але, відпрацювавши понад 35 років, сам водогін фізично застарів. Труби прогнили, позаростали, через тверді солі діаметр відчутно зменшився. По всій довжині пропуски, величезні втрати води. Ось тоді перед владою та жителями постало доволі складне питання – “Що робити далі, як вийти із цієї складної ситуації?” Звичайно, що перше найпростіше рішення, яке напрошувалося – знову прокласти новий 35-ти кілометровий водопровід від Дністра. Але це були вже не ті роки, коли вартість електроенергії оцінювалася копійками. В 1996 –1997 роках вже почали вчитися рахувати та оцінювати свої фінансові можливості. Тому, порахувавши прийшли до висновку, що перекачування води з такої далекої відстані було б дуже дорогим задоволенням як для фабрики, так і для жителів міста. А оскільки об’єми виробництва на фабриці з роками почали зменшуватися, то від запропонованого надто дорогого проекту вирішили відмовилися. Почалися пошуки нових ідей та пропозицій, роздуми над тим, як вийти з цього складного становища. Жителі міста, на той час, вже почали відчувати кризу з водою: подача води по обмеженому графіку викликала серйозні обурення громади.
Друга ідея, яка була дуже цікавою, полягала в тому, щоб пробурити свердловини і шукати підземні запаси води в районі Тисмениці. Сьогодні стає очевидним той факт, що майже ввесь цивілізований світ користується питною водою в основному з підземних джерел. На превеликий жаль в нас ситуація зовсім інша. Воду для споживання ми беремо із відкритих водойм – річок та озер, а через їх значну забрудненість це доволі часто приносить нам серйозні проблеми та захворювання. Тому нова ідея з пошуками підземних запасів води, виглядала на перший погляд доволі цікавою та

Патріоти Тисмениці=)))

***Єлизаветка***. Група про найкраще село!
>Єлизаве́тка — село в Україні, в Катеринопільському районі Черкаської області. Населення становить 560 осіб.
Єлизаветка – село, центр сільської ради розташоване на правому березі річки Велика Вись, притоки річки Синюхи, за 30 км від районного центру смт Катеринопіль, за 105 км від обласного центру, за 30 км від залізничної станції Шпола. Колись річка Велика Вись була глибокою і широкою по ній снували козацькі чайки. Лівий берег річки Вись і вся його територія була розкинута в непроглядних степах, які до ХVІІ ст. були малозаселені і належали татаро-монголам та турецьким магнатам. Останні здійснювали часті набіги на лісостепову зону, щоб пограбувати населення, що тут проживало, дівчат забрати в гареми, а хлопців – у неволю. А щоб захистити дану правобережну територію та її жителів, то по праву сторону р. Вись створювалися сторожові пости, так звані караули. Ось такий караул і створився в даному селі. Тут селилися вихідці з козацького роду. Існують різні легенди, щодо походження назви села. Згідно легенди назва села походить від імені шинкарки Єлизавети, яка відкрила шинок на землях села, а навколо нього почали поселятися козаки. Знайшовши зручне місце для землеробства, вони відділяли собі певні ділянки землі, зводили будівлі і заселяли дану територію. Тож на честь шинкарки і назвали село. А інша легенда розповідає, що назва села виникла тоді, коли в 50-60 роках ХVІІІ століття через село проїжджала княгиня Єлизавета. Вона заїхала в багате село, яке було безіменним, тож на честь даної княгині і назвали. Спочатку воно називалося Єлизаветівка, потім Ялосоветка і в кінцевому результаті - Єлизаветка. В історичних документах село вперше згадується у другій половині XVІІІ століття. До села належало два хутори Стольніково (Петрівка) і Джулинка (Червоний Брід), які розташовані на правому березі р. Вись. Але на сьогодні цих хуторів не існує. Молодь виїхала, а старожили вимерли. Адміністративним центром була сільська управа на чолі з старостою Яременком Василем Андрійовичем, а потім Дроботом Андрієм Матвійовичем, які не мали ніякої освіти. Відтиск великого пальця служив їм за підпис, а іноді заміняв гербову печатку. Село розросталось, тяглось двома рукавами. Після ліквідації кріпосного права в селі було 72 двори. Маючи великі сім’ї, достатньо пасовищ. Зручні схили, що тяглися до струмка, люди відділяли для своїх садиб по 3-4 гектари зелі, зводили будівлі, сіяли, обробляли, збирали і доводили до толку зібране. Деякі сім’ї мали отари овець, по 3-4 корови. Займалися хто чим міг. В селі з’явилися млини (вітряки). Де нині стоїть стадіон і школа стояли 7 вітряків. Селяни дробили зерно, молотили, виготовляли олію. Окремих жителів села є нащадки 3-4 і 5 поколінь. Це Дроботи, Яременки, Олійники, Мельниченки, Шуміленки. Культурний рівень села був дуже низьким. У 1872 році в центрі села за кошти поміщика Лопухіна з Мокрої Калигірки було побудовано церкву. При ній діяла церковно-приходська однокласна школа, в якій працював піп Сікорський. Навчалися лише діти заможних селян. В селі виписувалося тільки 2 газети. Переважна більшість людей не вміли читати, писати, рахувати. Основним багатством села були родючі чорноземні грунти. В північній частині села є поклади білої будівельної глини, жовтий пісок. На хуторах Стольніково і Джулинка відкрито великі поклади граніту.

***Єлизаветка***

BEREG FEST. Офіційна група міжнародного фестивалю BEREG FEST
Фестиваль BEREG FEST започатковано у 1963 році у рамках святкування днів добросусідства між Українською РСР та Угорщиною, як фестиваль Дружба без кордонів. Протягом майже п'яти десятиліть фестиваль кілька разів змінював формат та місце проведення. У 2010 році у основу його формату було покладено принцип відкритої участі, головною ідеєю стало відродження давніх народних традицій краю. Разом з тим фестиваль отримав нову назву, символіку та оновлену програму.
Місце проведення фестивалю:
м. Берегово, спорткомплекс СК «Берегвідейк»
Оргкомітет «BEREG FEST 2010»:
---------------------------------------------------------
тел: +38 050 655 85 39
e-mail: beregfest@gmail.com
http://beregfest.org.ua/