Описание
Засноване: 17 століття
Населення: 814 чоловік (на 2009 рік)
Поштовий індекс: 19822
Телефонний код :+380 4738
Географічні координати: 50°04′51″ пн. ш. 31°55′51″ сх.
Середня висота
над рівнем моря :118 — 121 м[1]
Відстань до
обласного центру: 71,6 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру: 35 км
Адреса ради: с. Демки,вул.Центральна,26
Сільський голова: Печеник Ганна Григорівна
Перші згадки про Демки з'являються в середині XVII століття, зокрема вони вже є на карті француза Боплана. За переказами, назва села походить від першого поселенця на прізвище Демко. Найбільшими землевласниками у XIX на початку ХХ століття були російські князі Голіцини та поміщик Шубукін.
У середині XIX століття в Демках налічувалося 237 дворів, у яких проживало 1130 осіб. У селі був паровий млин, олійниця, кузня.
1904 року тут перебував український письменник В. Г. Короленко.
До Жовтневого перевороту функціонувала церковноприходська школа, в якій протягом 1904–1905 років вчителювала дочка Володимира Короленка — Софія Володимирівна. Після інтервенції території повіту радянськими військами, до влади у селі прийшли більшовики. Останні почали насильницьким способом зганяти селян до комун та колгоспів. Такі дії викликали масовий селянський спротив в перші роки окупації. 5 травня 1921 року у селі створено першу сільсьгосподарську артіль. За роки Голодомору 1932–1933 рр. у Демках загинуло багато селян, серед яких вдалось встановити імена 161-ї особи (більше ніж загинуло демківців на фронтах Другої світової).[3]
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.
21 вересня 1941 року село окуповане військами Вермахту, а 21 вересня 1943 року відвойоване Червоною Армією. На фронтах Радянсько-німецька війни билися 246 демківців, з них 45 нагороджені орденами й медалями, на честь 152 жителів села, які загинули у війні, споруджено обеліск Слави і пам'ятник.
Станом на 1972 рік в селі проживало 1 478 чоловік, тут містилася центральна садиба колгоспу ім. Леніна, який мав в користуванні 3,1 тисяч га землі, з них орної 2,9 тисяч га. Напрям господарства був м'ясо-молочне тваринництво.
В селі працювали середня школа, де навчались 227 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з книжковим фондом 16 тисяч примірників, дільнична лікарня, аптека, відділення зв'язку, ощадна каса, комбінат побутового обслуговування.
