Поиск
Номера Саши Спилберг

Номера Саши Спилберг

Подписчики: 19 подписчиков
ID: 125944268

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

club125944268

Трушівці - the best=). ... піскуваті кучугури понад Тясмином виглядають зблизька як клапоть Туркестанської пустелі. Де-не-де пробивається суха трава, ростуть карликові корчики і деревця. Коло Трушівців звертаємо з тракту в село на короткий відпочинок. Ноги в'язнуть у сипучому піску.Село різко відрізняється виглядом від сіл по той бік Тясмина – воно ніби лежало в іншій частині світу. Нема садків, квітів... Лиш де-не-де зеленів клаптик городу, обгороджений густим високим плотом, щоб не заносило піском. Усюди горбки і смуги піску, що поволі посувалися зі сходу на захід. Як тільки долітав сюди порив вітру з рівнини від Дніпра, чубки їхні курилися і пісок продовжував свій повільний віковий хід на захід. Кожна хата, кожна будівля, залежно від свого віку, була занесена піском до третини, до половини або й під саму стріху. Пісок оминав будівлі, перелазив через плоти, ліз через доріжки. Присипані деревця розпачливо витягали свої гіллячки догори,неначе намагаючись вискочити, вирятуватись із цупких обіймів сіро-жовтої смерті. А в долині буйно зеленіли Тясминові плавні й мочарі, що ковтали нанесений вітром пісок і не пускали його на протилежний берег...

Трушівці - the best=)

Викрадена Корона. * окружний стаціонарний юнацький табір
* 14-25 липня 2008 року
* с. Лапшин, Галичина
* * * * * * * * *
Частина 1. Були колись часи...
У давні часи, коли зброя жилізна не мала спочинку від постійних битв, коли гартувалися мечі у крові людській, коли стріли вогненні закривали небо і світ увесь палахкотів у страшнім полум'ї, коли князі великі пирували безперестанку, коли мед-вино наповнювало вщент горлянки безстрашних воїнів, коли дівчата закохано виглядали своїх суджених із походів... Тоді й починається ця історія.
На землях цих від Одри на заході до Дніпра на сході розселилися слов'янські народи. Пражили* ліси, корчували пеньки - відвойовували землі для проживання. І два племені - бужан та дністрян жили між собою мирно та у злагоді. Князевич бужанський взяв був собі за жінку князівну дністрянську і почали вони рід спільний. І по князеві Володарові, сину їхньому, звали той рід Володаровичами. Правили вони народом розумно і справедливо багато літ і зим...
І серед Володаровичів народився був славний леґінь, молодий князевич Ратибор. Ріс він на славу батьківську та держави. І прославився був найбільше у походах на ворогів. А надокучали найбільше племена за Збручом, які разом із кочівниками степовими руйнували домівки, грабували поселення. Вигнав Ратибог ворогів із землі батьківської, в не одній битві поборов їх. І зненавиділи вороги зі сходу князя славного і задумали його зі світу звести. І почали посилати гінців по землях наших, які народ бунтували проти князя. Та любили люди свого справедливого володаря і проганяли далеко посланців чужинських...
Тоді вороги почали шукати слабинку поміж знаті князівської. І знайшовся поміж боярів зрадник, якого підманули золотом та престолом князівським. І почав всілякі інтриґи плести проти князя Ратибора. І смуту поміж боярів почав пускати. Але не відхилялися вірна знать від свого князя. А волхв Іскра видів діло неладне і попереджав князя, аби той більше дому тримався. Казав не раз бравому воїну: Чужі землі, тебе, княже, поманили за собов... Вважєй, коби кості свої не положивіс на чужині.... Поважав князь поради волхвові, та кінь під ним вороний, меч гострий, лати на сонці блистять - у похід так і тягне...
А в князя була жінка чарівна. Молода, красива - хто не гляне, то милується. І народила дочку князеві. Не міг натішитися Ратибор вісткою - а був тогди в поході. Та не довго радувався: прийшли новини лихі, шо бунтарі діло нездале помишляють. І відправив князь свого воєводу Павла із загоном додому, та не вспіли: поки волхв по лісах досвіт сонця трави цілющі збирав, зла чаклунка отруїла княгиню. Та не встигла вона і дочку малу зі світу звести - волхв із першим промінням сонця вернувся. Вмирала молода княгиня на руках у волхва і просила, аби дочки не віддав ворогам. Обіцявся волхв як зіницю ока берегти князівну, поки не прийде час коронації.
Прийшов воєвода до рідного поселення і змушений з вістками страшними до князя вертатися. Повернувся на місце битви і бачить страшне: поле криваве навколо, трупом лежить усе - і вороги, і свої війська. І лиш один дністрянський вояк ледь дихає. Підходить до нього воєвода, а той каже: Сила ворогів була велика - в разів п'ятеро більша. Та не посоромили ми честі нашої, ніхто не відступив. І мужньо ми ступили вперід. А ворога все більшало і більшало. І до останнього віддиху ми билися. І положили всіх ворогів наших. Та і самі трупом лігли, і князь наш Ратибор ліг смертю хоробрих. І заповідав він, коби покіть дочка не буде коронована, то най волхв дочці опікуном буде, і вбереже від підступів всіляких... І помер мужній воїн на руках воєводи. І несли трупи побратимів своїх на щитах додому, і спалили їх за звичаєм стародавнім.
А волхв Іскра з воєводою Павлом порадилися і віддали князівну до пори, до часу кращого на виховання надійним людям з челяді - аби вороги її не знайшли. Шукали зрадники наслідницю престолу і не могли знайти. А народом ходили чутки,шо князівна жива і зберігав народ вірність князю.

Викрадена Корона

Життя - це..... Життя — це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя — це посмішка крізь сльози,
Життя — це сонце і морози!
Життя — це квіти навесні,
Життя — це жарти і пісні.
Життя — це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя — це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя — це вулиці, це люди,
Життя — природа, що усюди.
Життя — це віддане кохання,
Життя — це мріљ, сни, зізнання.
Життя — любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя — це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя — це інколи образи,
Життя — обірвані всі фрази!
Життя — це ревнощі, сумління,
Життя — це страх, це рух,горіння...
Життя —це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це палання!
Життя — це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя — прогулянки до ранку,
Життя — це поцілунок зранку!
Життя — це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя — холодні грози літом,
Життя — це бути з цілим світом!
Життя — це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя — побути десь самому,
Життя — поспати не удома!
Життя — побути в небезпеці,
Життя — це вижити у спеці...
Життя — це плавати вночі,
Життя — згубити десь ключі!
Життя — кричати досхочу,
Життя — зізнатись так. брешу!
Життя — протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя — це когось врятувати,
Життя — комусь коханим стати!
Життя — залізти на гору,
Життя — злітати на зорю!
Життя — побитися із кимось,
Щоб серце швидче все ж забилось!
Життя — це сильно полюбити,
Життя — це згодом розлюбити!
Життя — це просто заблудитись...
Це на коліна опуститись!
Життя — гуляти під дощем,
Бути з заплаканим лицем.
Життя — в собі знайти все ж сили,
Щоб просто жити...мати крила!
Життя — це полюбити те,
Що ненавидів більш за все!!!
Життя — пробачити образи,
Не згадувати більш ті фрази!
Життя — це витерпіти біль,
Не сипати на рану сіль...
Життя — це полюбити все,
І захід сонця, і себе!

Життя - це....

Волинь моя.... Вдихни повітря матінки–Волині,
І ти відчуєш, як бринить твоя душа,
Як у лісах Полісся трелі солов’їні
Співають нам про Мавку й Лукаша.
Торкнися хвиль озер, як небо, синіх,
Ти зачерпни в долоні їх нектар,
І давній Світязь подарує сили,
Запалить знову в твому серці жар.
Ти вслухайся у шепіт трав уранці,
Ніде не дзвонять роси, як у нас,
Ідеш, а ноги просяться до танцю,
Гармонія природи грає вальс.
Відчуй ту магію, яку пізнала Леся
У кожнім клаптику незайманих лісів,
І ти у “Пісню лісову” перенесешся,
Побачиш край у всій його красі.
Сягни своєю думкою до неба,
Ти усвідомиш, що Волинь, - мов рай,
Що створена вона для тебе,
Волинь моя, краса моя, мій край.

Волинь моя...

♥Україна♥. Життя - це посмішка уранці,
Це фотографія у рамці,
Життя - це посмішка крізь сльози,
Життя - це сонце і морози!
Життя - це квіти навесні,
Життя - це жарти і пісні.
Життя - це кайф, як не крути,
Його нам варто перейти!
Життя - це щастя, що навколо,
Це біль, що серце всім колола.
Життя - це вулиці, це люди,
Життя -природа, що усюди.
Життя - це віддане кохання,
Життя - це мріљ, сни, зізнання.
Життя - любити до останку,
А не любити до світанку!
Життя - це бачити себе
В очах, що люблять лиш тебе!
Життя - це інколи образи,
Життя - обірвані всі фрази!
Життя - це ревнощі, сумління,
Життя - це страх, це рух,горіння...
Життя -це все ж таки й страждання..
Але і дружба, це палання!
Життя - це погляд несміливий,
Це погляд ніжний і звабливий!
Життя - прогулянки до ранку,
Життя - це поцілунок зранку!
Життя - це сонечко зимою,
Трава покритая росою.
Життя - холодні грози літом,
Життя - це бути з цілим світом!
Життя - це страх перебороти,
Це щось зробити, як всі проти!
Життя - побути десь самому,
Життя - поспати не удома!
Життя - побути в небезпеці,
Життя - це вижити у спеці...
Життя - це плавати вночі,
Життя - згубити десь ключі!
Життя - кричати досхочу,
Життя - зізнатись так. брешу!
Життя - протанцювати ніч,
Здолати будь-що пліч-о-пліч!
Життя - це когось врятувати,
Життя - комусь коханим стати!
Життя - залізти на гору,
Життя - злітати на зорю!
Життя - побитися із кимось,
Щоб серце швидче все ж забилось!
Життя - це сильно полюбити,
Життя - це згодом розлюбити!

♥Україна♥