Поиск
Продвижение (Вконтакте, Instagram, You-tube)

Продвижение (Вконтакте, Instagram, You-tube)

Подписчики: 440 подписчиков
ID: 172819788

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

открытое

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

addme2k18

Школа №5 г. Красный Лиман. «Серце віддаю дітям», – імя відомого педагога, якому належать ці слова, не потребує нагадування.
Так само не потребує зайвих промоцій і Краснолиманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5
А починалося все так. У 1955 році зеленоклинці отримали школу – семирічку по вул. Театральній. Директором призначено Іваницького Івана Сильвестровича.
У перший рік у школі навчалося 310 учнів. Силами учнів у 1956 році розбито фруктовий сад на 1,5 га. та квітники.
Школа потонула в зелені. З 1960 по вересень 1961 року директором Зеленоклинської восьмирічної школи був Фоменко Микола Федосійович .У 1961 році школярами висаджено парк, який став місцем відпочинку зеленоклинців. У 1961 році почалася добудова школи. І в 1963 році 1 вересня учні побачили 15 нових класних кімнат та спортивну залу. Під час добудови нового приміщення працювали діти, батьки, вчителі, шефи і своєю працею зекономили 6000 рублів, на які було споруджено шкільні майстерні. Учні спільно з шефами організували шкільну теплицю.
З жовтня 1961 по липень 1973 р. директор Зеленоклинської школи – Болдирєва Ганна Миколаївна. Десятки молодих учителів, що прийшли в Зеленоклинську школу, під її умілим керівництвом стали майстрами педагогічної справи. З її енергійної наполегливості учні школи отримували професію шофера 3-го класу . Збудовано гаражі, кабінет автосправи, автоклас.
За свій труд та внесок у педагогічну справу нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора
У 1967 році школі присвоєно ім’я Г.І. Петровського. У зв’язку з цим встановлено нове найменування школи: Зеленоклинська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа імені Г.І. Петровського. У травні 1969 року відкрита кімната – музей ім. Г.І. Петровського
З червня 1973 року по серпень 1980 року директором школи ім. Петровського Г.І. призначено Гніденка Василя Петровича.
Під час його керування учні школи отримали нові меблі, школа була огороджена парканом.
З серпня 1980 по грудень 1986 року. директором школи був Нєфьодов Леонід Павлович.
За роки його керування проведена до школи тепломережа, з’явилися предметні кабінети, учні (хлопці) здобували кваліфікацію токаря на заводі силікатної цегли, а дівчата отримували довідку секретаря – друкарки.
У 1982 році до школи завітав льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, учень Зеленоклинської початкової школи Леонід Денисович Кизим
З 1987 р по серпень 2009 р. директор школи була Вербовська Людмила Борисівна.
За цей час учні школи отримали комп’ютерний клас, були облаштовані нові кабінети: української мови та літератури, математики, історії. Придбано нові шкільні меблі, оновлено огорожу школи. У старшій школі відкрито фізико-математичний профіль. У 2008 році проведена безпровідна мережа Інтернет.
1січня 1993 року змінено назву школи – середня школа №5.
З 1997 р. школа знову перейменована – Краснолиманська ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 . У серпні 2005 року школі надано статус україномовної .
З серпня 2009 року директором школи призначено Шепілову Ірину Василівну. Відбувається модернізація школи: замінено систему тепломережі, встановлено пластикові теплозберігаючі вікна, оновлено класні кімнати, в спортивній залі проведено капітальний ремонт. Учні старшої школи навчаються в класах філологічного профілю. Школа отримала новітні засоби навчання (ІКТ): у 2010 році – мультимедійний комплекс, у 2011 році – 15 нових комп’ютерів

Школа №5 г. Красный Лиман

Логосад «Леорина» Сергиев Посад/ГрандПарк

Студия танцев Fire Ballet Филёвский парк. Танцы Фитнес Йога Растяжка

Студия танцев Fire Ballet Филёвский парк

Мистецька Качанівка. Качанівка завжди приваблювала і приваблює людей різних професій, релігіозних та політичних поглядів. Під дахом Качанівського парку, постійно
об′єднуються люди, не тільки туристи, а ще і постійні відвідувачі Качанівки: родичі, друзі, митці різних творчих напрямків, які так люблять отримувати естетичну насолоду.
Качанівський парк Особливе місце серед пам′яток ландшафтної архітектури України посідає палацово-парковий ансамбль в с.Качанівка, художній пріорітет в якому належить парку, як унікальному твору мистецтва кін. XVIII-ХІХ ст. художні цінності якого можна порівняти з кращими загальновизнаними аналогами. Своєрідність парку полягає не тільки в його розмірах, наявності водної системи, що не має собі рівної в українському паркобудівництві, але, в першу чергу, в мистецькому використанні для створення парку рельєфу місцевості і віковічних дубрав, в умінні поєднати регулярний і пейзажний стиль, в різноманітності створених ландшафтних картин і панорам.

"Мистецька Качанівка"

ВК - не життя. СП - не почуття. ♥ СУМНА ІСТОРІЯ КОХАННЯ ♥
Він кохав її... Вона, мабуть, також...
Вони гуляли, сміялися, жартували.
Здавалося, щастя було в долоні. Як
тут несподівано вона шепнула:
– Пробач... Але ми повинні
розійтись...
– Але як? Чому??? Ми ж створені
один для одного!
– Повір, так буде краще...
І повільно пішла... Він крикнув:
– Ти мене коли-небудь кохала?
Зупинившись, вона лише мовчки
озирнулася, так і не сказавши
відповіді... Цей голос, погляд він ще
довго не міг забути. А час минав:
проходили дні, місяці... Він зустрів
іншу. Квіти дарував, на руках носив.
Здавалося, що щастя вже знову
було поруч... Але вночі приснився
йому сон, як образ тієї дівчини до
нього прийшов. Прокинувшись,
увесь спітнівший і в страху, він
побіг у той парк, де вони завжди
проводили разом час. Тихий голос
зупинив його:
– Привіт!!! Рада бачити! Як справи?
– Привіт... (прозвучав розгублений і
схвильований голос) ...це ти?
З її ока скотилась сльоза...
– Пробач, що не залишилась тоді з
тобою... Я повернулася сказати тобі
на прощання... Я КОХАЮ ТЕБЕ!... Мені
поставили діагноз: на протязі двох
років я покину цей світ назавжди...
Не хотіла, щоб ти знав це... Але
прощаючись, не можу піти, не
відповівши на твоє запитання.
Навіщо ти би мучився зі мною?
Бажаю тобі... щастя... коханий...
Ледь усміхнувшись, вона закрила
очі... Стискаючи руки в кулаки, він
кричав від болі... Нестерпної болі в
його серці... Адже, це все, що він
хотів почути ще тоді раніше від
неї...
А час не стоїть на місці. Одружився
він на тій, котра ніколи не займе
місце коханої в його серці. Пропав
сенс його життя...
Ще через деякий час знайшли його
записку: Піду за тією, котру завжди
щиро кохав й кохаю... Не
засуджуйте мене за мій вчинок...
Біля його могили ридала дружина,
котра так кохала його...
Залишається спірне питання:
ЖИТИ ЗАРАДИ ЖИТТЯ ЧИ ЗАРАДИ
КОХАННЯ?...

ВК - не життя. СП - не почуття